10 березня 2009 р.
№ 9/161 (05/84-08)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ інженерний центр "Енергомаш" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Дочірнє господарське товариство "Турбомонтаж" ВАТ "Калузький турбінний завод" до ТОВ інженерний центр "Енергомаш" про стягнення суми,
У березні 2008 року ТОВ "Дочернее хозяйственное общество "Турбомонтаж ОАО "КТЗ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ інженерний центр "Енергомаш" про стягнення боргу за виконані роботи в розмірі 35 211 доларів США та відсотків за кожен день прострочення платежу в розмірі 28 517,28 доларів США на підставі договору №64-343-05/мн від 5 липня 2005 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2008 року позов прийнято до провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2008 року справу передано за територіальною підсудністю господарському суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 вересня 2008 року провадження у справі припинено на підставі п. 1ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року апеляційну скаргу ТОВ "Дочернее хозяйственное общество "Турбомонтаж ОАО "КТЗ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12 вересня 2008 року задоволено, ухвалу скасовано. Справу передано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
У касаційній скарзі ТОВ інженерний центр "Енергомаш" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 12 вересня 2008 року.
Заявник вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм процесуального права.
Стверджує, що суд першої інстанції правильно застосував положення п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України та припинив провадження у справі.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до п.8.2 договору №64-343-05/мн від 5 липня 2005 року сторони погодили, що в разі неможливості мирного врегулювання сторонами розбіжностей, всі спори передаються для вирішення в арбітражний суд за місцем знаходження відповідача у відповідності з існуючим законодавством.
Вбачається, що суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі виходив з того, що арбітражне застереження п.8.2 договору №64-343-05/мн від 5 липня 2005 року не містить найменування реально існуючого суду, який повинен здійснювати розгляд спору.
Суд виходив з того, що відповідно з положеннями глави 3 розділу 2 Закону України "Про судоустрій України" арбітражний суд не входить в систему судів загальної юрисдикції, що свідчить про те, що існування такого суду не передбачено Законом України "Про судоустрій України".
Водночас, суд апеляційної інстанції підставно звернув увагу на те, що у відповідності з Угодою "О порядке разрешения споров, связаных с осуществлением хозяйственной деятельности", укладеною державами членами СНД та ратифікованою Україною - 19 грудня 1992 року і Російською Федерацією - 9 жовтня 1992 року, господарюючі суб'єкти кожної з держав-учасниць СНД мають право на території інших держав-учасниць СНД без перешкод звертатись в суди, "арбитражные (хозяйственные) суды", третейські суди та інші органи до компетенції яких належить розгляд справ, зазначених у ст. 1 даної Угоди, можуть брати в них участь, заявляти клопотання, позови та здійснювати інші процесуальні дії.
Вбачається, що ст. 1 даної Угоди регулюються питання розгляду справ, що виникають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами…
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зазначення сторонами в п.8.2 договору №64-343-05/мн від 5 липня 2005 року застереження "арбитражный суд" відповідає ст. 3 Угоди "О порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности" та фактично є визначенням суду("арбитражные (хозяйственные) суды"), який вирішує спори у відповідності з положеннями ст. 1 даної Угоди.
Касаційна скарга не спростовує зазначених доводів суду апеляційної інстанції.
Натомість, вбачається, що відповідно до положень 1, 3, 4 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські товариства", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Якщо в міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відтак, наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення міжнародного договору та дійшов підставного висновку про підвідомчість даного спору господарському суду міста Києва.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді І. Плюшко
С. Разводова