11 березня 2009 р.
№ 10/503/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Страхова Група "ТАС"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року
у справі
№10/503/08 господарського суду Запорізької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім"
до
ЗАТ "Страхова Група "ТАС"
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідача:
Стовбир О.О. -за довіреністю від 26.12.2008р., Петрук В.П. - за довіреністю від 24.09.2008р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2008р. (суддя Алейникова Т.Г.) в позові про стягнення 171179,51грн., з яких 2379,51грн. пені та 168800грн. збитків, відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2008р. (судді Коробка Н.Д. -головуючий, Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2008р. скасовано. Позов задоволено; стягнуто з Страхової групи "ТАС" на користь ТОВ "Техенергохім" 2379,51грн. пені за період з 28.09.2007р. по 17.07.2008р., 168800грн. шкоди, 1700грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 855,90грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційною інстанцією.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції. Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.10.2005р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ ДЕУ № 18044 НР, який належить на праві власності позивачу, та автомобіля ДАФ ВЕ7665АВ, який належить ТОВ "ГЛ" та мав страховий поліс №ВА 2568763 страхової групи "ТАС".
Відповідно до статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачем 27.02.2006р. подано заяву та всі перелічені у законі документи до страхової групи "ТАС" в особі її Запорізької регіональної дирекції.
Згідно п.37.1. ст. 37 зазначеного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
При цьому судами встановлено, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування 17.07.2008р. За період з 27.03.2006р. по 27.09.2007р. пеню за прострочення виплати страхового відшкодування стягнуто за рішеннями господарського суду Запорізької області №6/138/07 від 13.09.2007р. та №8/497/07 від 25.02.2008 р.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення пені за період з 28.09.2007р. по 17.07.2008 р.
Згідно п.37.2. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Враховуючи зазначені приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та встановлений факт прострочення виплати страхового відшкодування, колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2379,51грн. за період з 28.09.2007р. по 17.07.2008р.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 168880грн., посилаючись на те, що за період між часом, коли страхове відшкодування повинно було бути виплачено та коли воно фактично виплачено, позивач вимушений був користуватися орендованим транспортним засобом. Плата за оренду транспортного засобу, на думку позивача, є збитками, обумовленими несвоєчасним виконанням відповідачем вимог закону щодо строків виплати страхового відшкодування.
Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну (п.22. ст.22).
Враховуючи приписи вищевикладених норм, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про стягнення спірної суми в розмірі 168800грн. в рахунок погашення плати позивача за оренду транспортного засобу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки позивач мав право на відшкодування відповідачем шкоди, виключно заподіяної майну позивача -транспортному засобу ЗАЗ ДЕУ № 18044 НР.
При цьому суд першої інстанції цілком правильно зазначив, що позивач не позбавлений права у відповідності до цивільного законодавства звернутися з майновими вимогами про стягнення шкоди, що виникла у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, до особи, транспортним засобом якої завдано шкоди.
Так, відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина перша ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело до безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків у розмірі 168880грн.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Проте, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи в зазначеній частині.
Враховуючи вищевикладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні з викладенням її резолютивної частини в новій редакції.
Судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.5 ч.1 ст. 111-9, ст.ст.111-10, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2008р. у справі №10/503/08 змінити, виклавши резолютивну частину постанови в новій редакції:
"Рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2008р. скасувати частково. Позов задовольнити частково.
Стягнути з ЗАТ "Страхова група "ТАС" в особі Запорізької регіональної дирекції страхової групи "ТАС", м.Запоріжжя на користь ТОВ "Техенергохім", м.Запоріжжя 2379,51грн. пені за період з 28.09.07 по 17.07.08р. В іншій частині позовних вимог рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін."
Доручити господарському суду Запорізької області здійснити розподіл господарських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог та видати накази на виконання даної постанови.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький