18 березня 2009 р.
№ 2/165-11/59
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П. А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року у справі № 2/165-11/59 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" до Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про стягнення збитків,
У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 5 065104,63 грн. у зв'язку з вчиненням перешкод в користуванні орендованим майном в порушення договорів оренди від 01.10.1999 року № 27-Б-99 та від 17.09.2002 року № 27-Б-99.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 670 000 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2008 року в частині позову про стягнення збитків в сумі 670 000 грн. провадження в справі припинено, а в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення в частині відмови в позові скасувати та позов в цій частині задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення є законними і підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доповідач -Вовк І.В.
Як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ "Більшовик" (правонаступником якого є відповідач) і позивачем було укладено договір № 27-Б-99 від 01.11.1999 року за умовами якого відповідач зобов'язався надати в тимчасове користування нежитлові приміщення, а позивач зобов'язався вносити плату за користування цими приміщеннями.
За угодою від 09.08.2001 року до зазначеного договору відповідач зобов'язався надати в оренду виробничі приміщення площею 637 кв.м, а позивач зобов'язався вносити орендну плату.
17.09.2002 року між сторонами було укладено договір № 27-Б-99 за умовами якого відповідач зобов'язався надати в оренду нежитлові приміщення, а позивач зобов'язався вносити орендну плату.
Угодами від 30.12.2004 року сторонами було розірвано договір № 27-Б-99 від 01.11.1999 року щодо оренди виробничих приміщень та договір № 27-Б-99 від 17.09.2002 року з оренди нежитлових приміщень.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з вчиненням перешкод у користуванні орендованим майном у порушення договорів оренди, внаслідок чого було завдано цих збитків.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За вимогами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і завданими збитками. При цьому на кредитора покладається обов'язок доведення факту порушення зобов'язання, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання й понесеними збитками.
Відповідно до ст. 33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено наявності умов для покладення на відповідача обов'язку відшкодування збитків за заявленими вимогами, які обґрунтовані правовими підставами, що виникають з договорів оренди.
Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав для стягнення збитків й обґрунтовано відмовив в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року - без змін.
Головуючий суддя П.Гончарук
Судді І. Вовк
М. Малетич