12 березня 2009 р.
№ 38/159
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
на рішення господарського суду Донецької області від 24 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року
у справі
№ 38/159
за позовом
Фабрики котлів "RAFAKO" Акціонерне товариство
до
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
про
стягнення збитків
за участю представників:
позивача: Самойленко Ю.В.
відповідача: не з'явилися
встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 24 листопада 2008 року (суддя -Радіонова О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на користь Фабрики котлів "RAFAKO" Акціонерне товариство збитки у розмірі 38570718,78 грн., інфляційні у розмірі 18 089 667,14 грн., держмито в сумі 19123,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,22 грн., судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у сумі 65 523,17 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року (Діброва Г.І., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року та припинити провадження по справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 червня 2002 року господарським судом Донецької області було прийнято рішення у справі № 38/380 за позовом Фабрики котлів "RAFAKO", Польща до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" про стягнення 9200322 дол. США, згідно якого позовні вимоги були задоволені частково, а саме:
Відкрите акціонерне товариства "Донецькобленерго" зобов'язано виконати свої договірні зобов'язання за контрактом PL/270217865/94 -0210 від 16 травня 1994 року (доповнення № 13 від 14.09.2000р.) -прийняти 77 % виготовлених позивачем металоконструкцій та оплатити їх грошовими коштами протягом тридцяти днів після прийняття кожної партії обладнання на умовах DDU (Інкотермс-1990р.).
Відмовлено у позовних вимогах Фабрики котлів "RAFAKO" А.О., Польща до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка про стягнення збитків та суми основного боргу на загальну суму 2190384,18 дол. США у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю.
Стягненню з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" підлягали витрати по сплаті держмита у розмірі 322 дол. США, витрати за надання інформаційних послуг у розмірі 118 грн., судові витрати у розмірі 3% від вартості кожної поставленої партії обладнання.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не виконано.
Частина 3 статті 612 ЦК України передбачає можливість кредитора відмовитись від прийняття виконання зобов'язання та вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора.
Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджується існування у відповідача заборгованості перед позивачем на суму, що заявлена до стягнення. Отже, виходячи з передбачених чинним законодавством загальних умов виконання зобов'язання, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, враховуючи право позивача відмовитися від прийняття виконання зобов'язання в порядку ст. 612 ЦК України.
Однак, на думку колегії суддів, з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Прострочення боржника як вид цивільного правопорушення тягне за собою міру цивільно-правової відповідальності. Умовами останньої є: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність всіх чотирьох умов.
Частина 8 пункту 2 статті 16 ЦК України визначає відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно п. 2 ст. 22 ЦК України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку -доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Судами при розгляді даної справи питання наявності чи відсутності збитків та їх кваліфікація не розглядались. Не встановлено, які конкретно збитки -реальні збитки чи упущена вигода -мають відшкодовуватись позивачу. Невідомо на якій підставі судом приймається здійснений позивачем розрахунок заявленої для відшкодування суми.
Господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, які могли б свідчити, що понесені позивачем втрати майнового характеру є невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов'язання, тобто наявність прямого причинного зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та збитками.
Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ним вжито заходів, спрямованих на уникнення збитків.
Вимоги позивача ґрунтуються на праві, наданому йому частиною 3 статті 612 ЦК України. Враховуючи положення вказаної норми, для прийняття правильного рішення у даній справі суттєвого значення має доведення втрати інтересу виконання зобов'язання відповідачем внаслідок прострочення, як і доведення неотримання позивачем запланованого прибутку або отримання його в зменшеному розмірі в результаті невиконання зобов'язань.
Господарськими судами зазначене враховано не було.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законами. В порушення вказаної норми суди прийняли рішення на підставі передчасних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 3 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 24 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року у справі № 38/159 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий суддя О. Кот
судді: С. Владимиренко
С. Шевчук