17 березня 2009 р.
№ 2-12/8024-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"
на постанову
від 01.12.08 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі
№2-12/8024-08 господарського суду АР Крим
за позовом
Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"
до
Алуштинської міської ради,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс"
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Фонду майна АР Крим
про
визнання незаконним рішення та недійсним договору оренди
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача-2: Барсукової А.М., довіреність у справі
3-ої особи: не з'явилися
Рішенням господарського суду АР Крим від 07.10.2008 (суддя М. Іллічов), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 (судді: І. Антонова, В. Лисенко, З. Маслова) в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення № 25/458 Алуштинської міської ради від 21.12.2005 про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Дайвіс" та визнання недійсним договору оренди землі (в тому числі і пляжі між бунами № 32-35 за адресою м. Алушта, вул. Набережна) від 27.02.2006 -відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що права та охоронювані законом інтереси позивача у справі оскаржуваним рішенням міськради не порушені.
Алуштинська міська рада прийняла рішення № 25/458 від 21.12.2005 та уклала договір оренди землі в межах своїх повноважень.
Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Прийняті рішення вважає необгрунтованими та прийняти з порушенням норм матеріального права. На підставі оскаржуваних рішення ради та договору оренди землі ТОВ "Дайвіс" були передані в оренду пляжі, які є майном Автономної Республіки Крим і знаходяться на балансі КРП "Протизсувне управління" на праві господарського відання відповідно до ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України та Статуту підприємства, та є державною власністю. Оскаржувані акти позбавили позивача можливості виконувати свої функції згідно зі Статутом по управлінню пляжами, як гідротехнічними спорудами, направленими на захист берегу від руйнування.
Документи, надані позивачем на підтвердження вказаних доводів, а саме акти будівництва пляжів, акти державної приймальної комісії № 19 та № 20 по прийманню протизсувних та берегоукріплювальних споруд до експлуатації судами не досліджувалися, постанова РМ УРСР від 26.06.1986 № 238 "Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного та Азовського морів від руйнувань" не застосовувалась і будівельні норми і правила (БНІП) 2.01.15-90 "Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування" та БНІП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування" до уваги не приймалися.
Переформотовуючи пляж у земельну ділянку для розміщення пляжних територій за рішенням № 25/458 Алуштинська міська рада порушила права позивача як власника споруд, які знаходяться у нього на правах господарського відання. Оскаржуване рішення ради не відповідає ч.2 абз. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Судами не застосовані ч.2 ст. 331; ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 215 та ст. 203 ЦК України.
Висновки судів щодо категорії спірної земельної ділянки протирічать матеріалам справи, зокрема договору оренди; пункту 1 частини 1 ст. 58 Земельного кодексу України. Землі зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами до переліку земель водного фонду, зазначених в ч.4 ст. 59 ЗК України для передачі в оренду громадянам та юридичним особам не входять.
Відповідно ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсним угод щодо земельних ділянок.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішенням 25-ої сесії 4-ого скликання Алуштинської міської ради № 25/458 від 21.12.2005 продовжено договір оренди земельної ділянки площею 0, 3000 га (реєстраційний номер № 268 від 24.08.2004) для розміщення пляжної зони пансіонату "Північна Двина" товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс", яка розташована в місті Алушта по вул. Набережна між бунами № 32-35, строком до 01.01.2055 (т. 1,а. с. 12).
На виконання вказаного рішення 27.02.2006 між Алуштинською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0, 3000 га, у тому числі піски (включаючи пляжі) - 0, 3000 га (т. 1, а. с. 13 - 25).
Пунктами 12, 13 договору від 27.02.2006 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення пляжної зони пансіонату "Північна Двина", цільове використання земельної ділянки - рекреаційне.
14.11.2006 договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 7 Алуштинської міської ради під номером 040600700261 (т. 1, а.с. 26).
Актом приймання-передачі від 14.11.2006 відповідачами засвідчена передача земельної ділянки (т. 1, а. с. 25).
Сторонами не оскаржується факт належності переданої в оренду земельної ділянки до земель водного фонду.
За рішенням Алуштинської міської ради № 25/458 від 21.12.2005 та договором від 27.02.2006 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" передана земельна ділянка, що розташована в місті Алушта по вул. Набережна між бунами № 32-35, тобто в межах населеного пункту.
З аналізу глави 12 "Землі водного фонду" Земельного кодексу України вбачається, що на землях прибережних захисних смуг дозволяється будівництво гідротехнічних споруд, до яких відповідно до СНІП 2.06.01-86 (т. 1, а. с. 44) відносяться берегоукріплюючі споруди. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2008 у справі № 2-3/7566-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2008, зобов'язано Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" договір експлуатації берегоукріплюючих, протизсувних, пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту та відновленню, договір на надання послуг з нагляду за берегоукріплюючими спорудами, договір на надання послуг з підводного обстеження берегоукріплюючих споруд на ділянці пляжу від буни № 32 до буни № 35 в місті Алушта по вул. Набережна (т. 1, а. с. 78, т. 2, а. с. 18).
Алуштинською міською радою в межах повноважень, віднесених законом до її компетенції, та відповідно до вимог чинного законодавства прийнято рішення № 25/458 від 21.12.2005 "Про продовження договору оренди земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" та укладено договір оренди землі від 27.02.2006.
Матеріалами справи підтверджується належність вказаної ділянки до земель водного фонду, що не оспорюється самим Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління". Відповідно до частини 4 статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть передаватися на умовах оренди для рекреаційних цілей. Таким чином, вказаним договором визначено не категорію земель, а мету їх використання. Так, пунктом 13 договору оренди від 27.02.2006 встановлено, що цільове використання земельної ділянки: рекреаційне.
Спірні правовідносини сторін регулюються Земельним, Водним кодексами України, а також Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Згідно ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, прибережними захисними смугами вздовж морів, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них та інші. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Статтею 59 ЗК України передбачено кому і на яких умовах можуть передаватися землі водного фонду. У постійне користування Державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. В оренду юридичним особам земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Особливості правового режиму земель водного фонду полягають у тому, що за рішеннями органів місцевого самоврядування землі водного фонду, що належать до державної чи комунальної власності, надаються у постійне користування державним водогосподарським організаціям для цілей, передбачених п.3 ст. 59 ЗК України.
Уздовж, зокрема, морів у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Їх розмір та межі встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів -з урахуванням містобудівної документації (ст. 60 183, 184, 185 ЗК України).
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. ст. 61, 62 ЗК України, ст. ст. 87-90 Водного кодексу України).
Позивач в позові зазначив, що він є замовником будівництва протизсувних, берегоукріплювальних та пляжних споруд в Криму та їх експлуатуючою організацією. Зазначені споруди були побудовані в м. Алушта від очисних споруд до Черновських каменів довжиною 295 п.м. + 525 п.м. із створенням штучних хвильогасних пляжів і введені в експлуатацію згідно актів державної приймальної комісії № 342р. та № 679р. Ці споруди і хвильогасні пляжі були поставлені на баланс позивача і враховані у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд. Відповідно до п.2 Додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим із змінами від 19.02.2003 № 444-3/03, протизсувні берегоукріплювальні та пляжні споруди м. Алушти від очисних споруд до Черновських каменів є майновою належністю Автономної Республіки Крим та обліковується на балансі позивача який знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим. Зазначені споруди не відчужувались та не передавались до комунальної власності Алуштинської міської ради.
Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин передбачені ст. 7 Земельного Кодексу України. Серед них розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад. Спільними можуть бути землі комунальної власності, що належать до земель сільськогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного та іншого призначення, а також природно-заповідного, лісового і водного фондів.
Суди встановили, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності і одночасно належить до водного фонду.
За таких обставин, висновок судів про те, що міська рада прийняла оскаржуване рішення в межах своїх повноважень, колегія суддів вважає передчасним.
Суди попередніх інстанцій достеменно не з'ясували правовий статус спірної земельної ділянки, не застосовували природоохоронне законодавство для з'ясування водоохоронних зон; не встановили правовий статус землі під спорудами позивача, на яких умовах він їх будував і зараз використовує землю. Не дослідили порядок надання у користування землі, що можливо є одночасно комунальною та рекреаційного (ст. ст. 50-52 ЗК України) призначення, а також землею водного фонду. Режим використання земель рекреаційного призначення залежить від загального правового режиму рекреаційних зон, а останній визначається Верховною Радою АР Крим або місцевими радами відповідно до законодавства України та АР Крим (ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища).
Суди не скористалися правами, наданими ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, не отримали необхідні для вирішення спору земельно-кадастрову документацію на спірну земельну ділянку; інформацію з природоохоронних органів, не залучили до розгляду справи спеціалістів з зазначених вище питань. А тому суди достеменно не з'ясували цільове призначення спірної земельної ділянки (ст. 19 ЗК України), не дослідили порядок зміни цільового призначення земель та наслідки порушення цього порядку (ст. 20, 21 ЗК України). Судами не досліджувалось чи було питання зміни цільового призначення спірної землі в порядку денному Алуштинської міської ради 21.12.2005. Чи дотримано радою вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб від 11.04.2002. Чи розглядала рада погоджений проект відведення земельної ділянки, зроблений землевпорядною організацією на замовлення особи, зацікавленої у зміні цільового призначення земельної ділянки (повністю, або частково), погоджений або перепогоджений органом земельних ресурсів з природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також пройшовший державну землевпорядну експертизу, яка здійснюється обласним управлінням земельних ресурсів.
Без дослідження зазначених вище питань неможливо дійти обгрунтованого висновку щодо відповідності оскаржуваних рішення ради та договору оренди землі діючому законодавству.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута без з'ясування обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору та без застосування норм матеріального права, що регулюють виникші спірні правовідносини сторін. Доводи касаційної скарги колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу.
За таких обставин, на підставі ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд.
Під час повторного розгляду необхідно усунути всі зазначені вище недоліки та порушення. Повно, всебічно, об'єктивно дослідити всі обставини справи, на підставі певних доказів, якими повинні підтверджуватися обставини в земельних правовідносинах та повноваження органів місцевого самоврядування, Верховної Ради АР Крим.
На підставі встановленого винести обгрунтоване, законне рішення суду з дотриманням вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 № 11.
Слід також зазначити, що судові рішення у справі № 2-3/7566-08 за позовом ТОВ "Дайвіс" до "Протизсувного управління" про спонукання укласти договори скасовані постановою ВГСУ від 19.02.2009.
Керуючись ст. ст. 1115 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1.Касаційну скаргу КРП "Протизсувне управління" задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду АР Крим від 07.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 у справі № 2-12/8024-2008 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун