79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.03.09 Справа№ 24/13
За позовом: Приватного підприємства «Дніпро-Захід», м.Львів
До відповідача: Приватного підприємства «Реліквія», м.Львів
Про стягнення 1052,20 грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача -Нуцковська С.В. - представник
Від відповідача -Москва Н.В.- представник
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 20 757,28грн., в т.ч.: 16327,37грн. основного боргу, 3771,00грн. пені, 578,79грн. втрат від інфляції та 71,12грн. 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.09.2008 року сторонами укладено договір поставки №166-п, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати відповідачеві у власність товар, а відповідач зобов'язується його прийняти та оплатити упродовж 25 календарних днів з моменту отримання. На виконання умов договору за період з 17.11.2008року по 19.01.2009 року позивач поставив відповідачеві товар на суму 20445,92 грн., який відповідач оплатив частково. Заборгованість відповідача становить 16327,37грн. Крім того, на підставі п.5.1 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 3771,00грн, яка нарахована в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, а на підставі ст. 625 ЦК України 587,79грн. втрат від інфляції та 71,12грн. 3% річних.
16.03.2009р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомляє про сплату відповідачем 23.02.2009р. суми основного боргу, та просить стягнути з відповідача 459,78грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.12.2008р. по 03.02.2009р., 521,30 грн. втрат від інфляції за грудень 2008р.- січень2009р., а також 3% річних в сумі 71,12грн.
Представник відповідача в судове засідання з»явився, відзиву на позов не подав, усно повідомив про сплату суми основного боргу, на підтвердження чого подав платіжні доручення №88 від 20.01.2009р. на суму 4000,00грн.та № 222 від 23.02.2009р. на суму 20 452,00грн. Проти стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних не заперечує.
Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити позовні вимоги, а також вправі відмовитися від позову.
Отже, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 459,78грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.12.2008р. по 03.02.2009р., 521,30 грн. втрат від інфляції за грудень 2008р.- січень2009р., а також 3% річних в сумі 71,12грн.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
15.09.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір поставки №166-п, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати відповідачеві у власність товар, а відповідач зобов'язується його прийняти та оплатити упродовж 25 календарних днів з моменту отримання, п. 1.1 та п.3.1 договору).
Позивач поставив відповідачеві товар за період з 17.11.2008року по 31.12.2008р. на загальну суму 16 349,68грн, а за період з 01.01.2009р. по 19.01.2009 року на суму 4118,55грн., що підтверджено товарно-транспортними накладними, які є у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2008р.- по січень 2009р. відповідач частково повернув товар позивачеві .
Згідно із актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2008р по 31.12.2008р. заборгованість на кінець 2008р. становила 26 367,13грн.
Відповідно до акту звірки за період з 01.01.2009р. по 23.02.2009р., в січні 2009р. відповідач сплатив позивачеві 10 000,00грн. (13.01.2009р. -6000,00грн., 20.01.2009р.-4 000,00грн.), заборгованість станом на 23.02.2009р. становила 20445,92грн.
Платіжним дорученням № 222 від 23.02.2009р. підтверджено оплату відповідачем товару в сумі 20 452,00грн.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.
Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов»язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано( п.6 ст.232 ГК України).
В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив оплату товару на суму 16 327,37грн., який був поставлений позивачем за період з 17.11.2008р. по 08.12.2008р. (наступна поставка після 08.12.2008р. була 15.01.2009р.), чого відповідач не заперечує. Борг сплачений відповідачем 23.02.2009р., тобто, після подання позову до суду (позов подано 03.02.2009р.) та порушення судом 09.02.2009р. провадження у справі.
Пунктом 5.1 договору передбачена сплата пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення. Однак, позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 459,78грн. за період з 13.12.2008р. по 03.02.2009р. , що повністю відповідає нормам ст.ст.232 та 343 ГК України.
Крім того, за несвоєчасну оплату товару позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховані втрати від інфляції в сумі 521,30грн. та 3%річних в сумі 71.12 грн.
Суд вважає, що пеня і втрати від інфляції підлягають до задоволення повністю, а 3% річних підлягають до задоволення в сумі 57,43грн, оскільки 3% річних нараховані позивачем неправильно. Як вбачається із розрахунку позивача, 3% річних нараховані на суму боргу 16 327,37грн. за період прострочення 53 дні, проте, матеріалами справи підтверджено, що прострочення оплати 53 дні мало місце лише за товар, поставлений по накладній РНЛ -046841 від 17.11.2008р.на суму 871,37 грн., а щодо решти товару, поставленого після 17.11.2008р. (18, 20,21,24,25,27,28 листопада 2008р. та в грудні 2008р.), прострочення оплати становить відповідно 52,50,49.46,45,43,41,39,36, 32 дні.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі основного боргу на день подання позову,та сумі пені, втрат від інфляції і 3% річних, присуджених до стягнення.
В задоволенні решти вимог належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Реліквія», ідентифікаційний код 31291589, м.Львів, вул.В.Великого, 71/76, на користь Приватного підприємства «Дніпро-Захід», ідентифікаційний код 23961110, м.Львів, вул. Опришківська,5, - 459,78грн.пені, 521,30 грн. втрат від інфляції, 57,43грн.- 3% річних, 177,65грн. державного мита та 100,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Хабіб М.