11 березня 2009 р.
№ 38/175-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державного підприємства Проектне та конструкторсько-технологічне бюро "Механомонтаж" Корпорації "Укрмонтажспецбуд"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р.
у справі
№ 38/175-08
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, яке уповноважило та передало право здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Військовій частині А4176
до
Державного підприємства Проектне та конструкторсько-технологічне бюро "Механомонтаж" Корпорації "Укрмонтажспецбуд"
про
стягнення 14 230,12 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:
Рубан Д.В., прокурор відділу ГПУ, посв. № 59 від 08.04.2008 р.;
позивача:
Шешко С.В., дов. № 220/1126/д від 24.12.2008 р.;
Фесенко А.Л., дов. № 295 від 03.03.2009 р.;
відповідача:
- не з'явились;
У квітні 2008 р. Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, яке уповноважило та передало право здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Військовій частині А4176, до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного підприємства Проектне та конструкторсько-технологічне бюро "Механомонтаж" Корпорації "Укрмонтажспецбуд" (далі -Підприємство) на користь Військової частини А4176 14 230,12 грн.
Позовні вимоги Військовий прокурор Донецького гарнізону, посилаючись на норми Господарського кодексу України, обґрунтовував тим, що при укладенні між Військовою частиною А4176 та Підприємством договору № 49-06 від 25.09.2006 р. та під час виконання вказаного договору Підприємство порушило Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. № 174 (в редакції наказу від 17.06.2003 р. № 85) , що призвело до безпідставного завищення вартості виконаних ним робіт та понадмірного перерахування на його адресу грошових коштів у розмірі 14 230,12 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 р. (суддя Бишевська Н.А.) в задоволенні позовних вимог Військового прокурора Донецького гарнізону відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Військова частина А4176 не довела порушення її прав або охоронюваних законом інтересів Підприємством при виконанні робіт за договором № 49-06 від 25.09.2006 р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. (колегія суддів: Голяшкін О.В., Науменко І.М., Ясир Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Військового прокурора Донецького гарнізону задоволено. Постанова прийнята з мотивів, наведених Військовим прокурором Донецького гарнізону у позовній заяві.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови неправильно застосував ст. ст. 193 та 224 Господарського кодексу України та не застосував ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Військова частина А4176 скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. -без змін. Викладені у відзиві вимоги Військова частина А4176 обґрунтовує тим, що посилання Підприємства, наведені у касаційній скарзі, не відповідають дійсності, а сама скарга не містить підстав, необхідних для скасування або зміни постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
- між Військовою частиною А4176 та Підприємством укладено договір № 49-06 від 25.09.2006 р., вартість робіт за яким становить 80 000,00 грн. (п.4.1 договору);
- на виконання умов договору № 49-06 від 25.09.2006 р. Підприємство здійснило роботи з капітального ремонту вентиляційної системи сховищ, які були прийняті Військовою частиною А4176, а Військова частина А4176 перерахувала Підприємству у якості оплати вказаних виконаних робіт 80 000,00 грн.
Відповідно до частини першої ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. № 174 (в редакції наказу від 17.06.2003 р. № 85), ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.
Апеляційним господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що Підприємством при формуванні вартості робіт за договором № 49-06 від 25.09.2006 р., укладеним з Військовою частиною А4176, було порушено п. п. 3.3.10.1, 3.1.10.8 та 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. № 174 (в редакції наказу від 17.06.2003 р. № 85), що призвело до завищення вартості робіт на суму у розмірі 14 230,12 грн.
Вказане у попередньому абзаці підтверджується актом Артемівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу № 380-17/35 від 15.11.2007 р.
Тобто, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що Військова частина А4176, перераховуючи Підприємству на виконання умов договору 80 000,00 грн. у якості оплати виконаних робіт, надмірно сплатила 14 230,12 грн.
Крім того, Підприємство не заперечувало факт завищення вартості робіт за договором № 49-06 від 25.09.2006 р., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, змістом його відзиву та касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Підприємство, укладаючи з Військовою частиною А4176 договір № 49-06 від 25.09.2006 р. та визначаючи вартість робіт по ньому з порушенням п. п. 3.3.10.1, 3.1.10.8 та 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. № 174 (в редакції наказу від 17.06.2003 р. № 85), діяло з порушенням установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.
Ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив, зокрема, установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Військового прокурора Донецького гарнізону та стягнув з Підприємства на користь Військової частини А4176 надмірно сплачені за договором № 49-06 від 25.09.2006 р. 14 230,12 грн.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства Проектне та конструкторсько-технологічне бюро "Механомонтаж" Корпорації "Укрмонтажспецбуд" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. у справі № 38/175-08 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало