04 березня 2009 р.
№ 5020-3/132
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будпластполімер" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2008 року у справі № 5020-3/132 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будпластполімер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" про стягнення суми, -
Встановив:
У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будпластполімер" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" про стягнення суми заборгованості в розмірі 196250 грн. та пені в розмірі 9008,16 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору від 14 квітня 2008 року № 8/04/14-1 купівлі-продажу трикальційфосфату кормового першого ґатунку та додаткової угоди від 14 травня 2008 року № 02 до вказаного договору.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 27 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2008 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Будпластполімер" просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2008 року між сторонами у справі укладено договір № 8/04/14-1 купівлі-продажу трикальційфосфату кормового першого ґатунку.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, складає 5760 метричних тонн. Строк поставки товару -квітень-грудень 2008 року.
В розділі 2 договору сторони передбачили, що ціна товару визначається в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору. Загальна сума договору орієнтовно складає 16790400 грн. Оплата за цим договором здійснюється на умовах 100% передоплати вартості заявленого покупцем до приймання товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку на передоплату.
Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на залізничну станцію покупця. Щомісячне відвантаження партій товару провадиться в обсязі відповідно до замовлень покупця.
За умовами п.п. 6.1, 6.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Всі зміни і доповнення до договору вважаються чинними, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.
14 травня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 02, згідно якої партія товару, що поставляється за цією угодою, становить 640 тонн +/- 5%. Ціна за одну тонну трикальційфосфату першого ґатунку складає 3215 грн., з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу. Загальна вартість зазначеної партії товару становить 2057600 грн.
Відповідно до умов додаткової угоди № 02 відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-057 від 14 травня 2008 року на суму 2057600 грн., яка є 100% передоплатою за 640 тонн товару.
Платіжними дорученнями № 328 від 2 червня 2008 року на суму 300000 грн.; № 335 від 3 червня 2008 року на суму 200000 грн., № 347 від 5 червня 2008 року на суму 200000 грн.; № 350 від 6 червня 2008 року на суму 300000 грн. позивач перерахував відповідачеві 1000000 грн., що, згідно з умовами відповідних договору та додаткової угоди, відповідає вартості близько 311-312 тонн товару.
Натомість відповідач відвантажив позивачеві 250 тонн трикальційфосфату кормового за ціною 4000 грн. за тонну.
У зв'язку з недоотриманням сплаченої партії товару позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення надміру сплачених коштів в сумі 196250 грн., проте відповіді на це звернення не отримав.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим".
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем порушено умови договору купівлі-продажу від 14 квітня 2008 року щодо строків внесення 100 % передоплати вартості товару та розміру передоплати, вказаної в рахунку-фактурі відповідача від 14 травня 2008 року.
При цьому, керуючись нормами ст.ст. 612, 638, 642 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції зазначив, що, оскільки оптова ціна товару -трикальційфосфату кормового першого ґатунку -розраховувалася, виходячи з кон'юнктури ринку на певну дату та розміру оптової партії (тобто, станом на 14-15 травня 2008 року та 640 тонн товару), через прострочення боржника відповідач втратив інтерес до виконання ним зобов'язань на умовах, передбачених договором купівлі-продажу від 14 квітня 2008 року та додатковою угодою № 02 від 14 травня 2008 року, і відмовився від прийняття виконання, про що повідомив позивача листом від 19 червня 2008 року № 08/094/б. Цим же листом відповідач запропонував позивачу нові умови договору купівлі-продажу трикальційфосфату кормового першого ґатунку, зокрема нову ціну -4000 грн. за одну тонну товару.
У відповідь на даний лист позивач погодився на отримання від відповідача партії товару на суму передоплати -1000000 грн. та прийняв відвантажений 26 червня 2008 року відповідачем товар кількістю 250 тонн, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, прийнявши від відповідача товар, позивач фактично прийняв виконання відповідачем зобов'язання, на умовах, визначених договором між сторонами, укладеним шляхом обміну листами, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
З таким рішенням місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції, залишивши судове рішення у справі без змін.
Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будпластполімер" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 27 жовтня 2008 року і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2008 року у справі № 5020-3/132 -без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Вовк І.В.
Малетич М.М.