11 березня 2009 р.
№ 4/168
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Білоконь О.П.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія»
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2008р.
у справі № 4/168 Господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Соло»
до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія»
про стягнення 623753,40 грн. індексу інфляції та 3% річних,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Соло» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 623753,40 грн. індексу інфляції та 3% річних за період червень 2007р. -червень 2008р.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.10.2008р. (суддя С.Ю.Гринько) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Соло» про стягнення 623753,40 грн. індексу інфляції та 3% річних в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Соло» індекс інфляції в сумі 559295,58 грн., 3% річних в сумі 64457,82 грн. за період з червня 2007р. по червень 2008р., 4000,00 грн. за послуги адвоката, 6237,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Донецької області від 06.10.2008р., Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія» подало апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. (судді: С.В.Мирошниченко, Т.М.Колядко, О.А.Скакун) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2008р. змінено, стягнуто з відповідача Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Соло» 3% річних в сумі 64062,31 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. Свою вимогу Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія» мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі його представника у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» підлягає задоволенню частково.
Господарським судом встановлено:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.05.2007р. по справі № 6/34 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Соло» до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 1991318,39грн. з відповідача стягнуто заборгованість у сумі 1963286,48грн.
Платіжними дорученнями за № 9354 від 27.06.2008р. на суму 1636072,07грн. та № 9355 від 27.06.2008р. на суму 327214,41грн. відповідач перерахував позивачу 1963286,48грн.
Як вже було зазначено, позивач просить стягнути 623753,40 грн. індексу інфляції та 3% річних за період червень 2007р. -червень 2008р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено обов'язок боржника, який не виконав взяте за договором зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Як вже було зазначено, сума боргу, яка була прострочена відповідачем, становила 1963286,48грн.
Проте, вирішуючи даний спір господарський суд стягнув з відповідача суму інфляції не з суми боргу, а з більшої суми, що є порушенням ст. 625 ЦК України.
Крім того, згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарський суд на підставі доказів встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.
Господарським судом встановлено, що між адвокатом Білоконь О.П. та відповідачем 11.09.2008р. укладено договір про надання послуг правового характеру, за яким позивач платіжними дорученнями від 17.09.2008р. сплатив Білоконь О.П. 8000грн.
Проте, в матеріалах справи дані докази відсутні, що є порушенням ст. 32 ГПК України.
Крім того, як вже було зазначено, приписами ст. 44 ГПК України визначено, що судовими витратами є витрати пов'язані саме з розглядом справи.
Проте, господарським судом на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено докази щодо вартості витрат позивача, що пов'язані саме з розглядом справи.
Враховуючи, що господарський суд у розгляді даної справи припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то прийняте по суті справи рішення грунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність застосування господарським судом норм матеріального права.
Порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету і правової природи позову унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою скерування справи для нового розгляду судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. у справі № 4/168 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.