"19" березня 2009 р.
Справа № 12/407/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -Д.О. Архипов, В.М. Долгов
від відповідачів -С.В. Корець
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Батойл»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.11.2008 року
у справі № 12/407/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Батойл»
до 1) Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції
2) Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області
про спонукання відшкодувати шкоду у розмірі 23712 грн. та списати у безспірному порядку 23712 грн. з метою відшкодування шкоди
В серпні 2008 р. ТОВ “Батойл» звернулось до господарського суду з позовом про зобов'язання Державного казначейства України відшкодувати за рахунок держави шкоду у розмірі 23712 грн., заподіяну державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 07.07.2003 р. у справі № 1/152, та списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь товариства 23712 грн. з метою відшкодування завданої шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України, ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження», ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу».
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.11.2008 р. (суддя А.К. Семенов) у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем у відповідності до ст. 34 ГПК України не подано допустимих доказів неправомірності дій органу ДВС при виконанні рішення суду у справі 1/152.
Крім того, стягнуто з ТОВ “Батойл» 85 грн. держмита за розгляд немайнового спору.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Одночасно скаржником заявлене клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволене ухвалою апеляційної інстанції від 02.02.2009 р.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
Відповідно до ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження» на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Згідно ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В даному випадку суду необхідно встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення із завдання шкоди, зокрема обґрунтування на підставі поданих доказів наявності шкоди у заявленому до стягнення розмірі, доведеності протиправної поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв'язку протиправних дій (бездіяльності) з завданою шкодою. При цьому, відсутність хоча б однієї із складових виключає правомірність та обґрунтованість відповідних позовних вимог та можливість їх задоволення судом.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.07.2003 р. у справі № 1/152 договір оренди від 15.01.1996 р., укладений між МП “Батойл» та Миколаївським зоопарком, визнано недійсним з 01.11.1998 р. на майбутнє; зобов'язано товариство звільнити територію Миколаївського зоопарку, займану кіоском. Також цим рішенням встановлено належність спірного кіоску МП “Батойл».
Як вбачається з листа заступника начальника Миколаївського обласного управління юстиції від 19.04.2004 р. № 12-24-48 постановою відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції від 03.10.2003 р. на виконання наказу господарського суду від 10.09.2003 р. відкрито виконавче провадження. 18.02.2004 р. державним виконавцем проведені виконавчі дії: територію Миколаївського зоопарку, зайняту кіоском МП “Батойл», звільнено. Майно товариства, а саме: кіоск, приставні труби (5 шт.), палатка-тент, опори тента (14 шт.) передано на відповідальне зберігання начальнику ВВО Занозі А.І. за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 238. Постановою відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції від 19.02.2004 р. виконавче провадження закінчено.
В обґрунтування позову, ТОВ “Батойл» послалось на те, що рішення суду у справі 1/152 було виконано з порушенням діючого законодавства України, а саме Законів України “Про виконавче провадження» та “Про державну виконавчу службу».
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ТОВ “Батойл» не скористалось своїм правом на оскарження постанови відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції від 19.02.2004 р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу на виконання рішення суду у справі № 1/152. При наявності чинної постанови про закінчення виконавчого провадження правомірність дій органу ДВС в ході виконання виконавчого документа вважається встановленою.
Крім того, позивач не надав суду доказів стосовно вартості майна, вивезеного з території Миколаївського зоопарку під час проведення виконавчих дій.
Вищевикладене свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення з боку відповідача та спростовує доводи позивача про заподіяння йому шкоди державним виконавцем.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. було зобов'язано Ленінський відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції надати суду матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 1/152 від 10.09.2003 р., докази повернення майна ТОВ “Батойл» з відповідального зберігання, переданого 18.02.2004 р. виконавчою службою на відповідальне зберігання начальнику ВВО Занозі А.І. за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 238. Але листом № 6488 від 18.03.2009 р. відповідач повідомив, що Ленінський відділ ДВС Миколаївського МУЮ ліквідовано без правонаступництва, вказане виконавче провадження йому не передавалось, відсутня будь-яка інформація щодо оскарження постанов ДВС у цій справі.
Оскаржуваним рішенням суду стягнуто з ТОВ “Батойл» 85 грн. держмита за розгляд немайнової вимоги. Судова колегія не погоджується з цим, оскільки відшкодування шкоди та списання у безспірному порядку 23712грн. є однією майновою вимогою позивача, то ж ним вірно визначено розмір держмита при зверненні з позовом.
Отже, рішення господарського суду Одеської області в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.11.2008 року у справі № 12/407/08 змінити, виключивши із резолютивної частини абзац другий.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко