79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.03.09 Справа№ 32/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа», с.Солонка Пустомитівський район Львівська область.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівського торгово-виробничого підприємства «Ван-а-Ван», м.Львів.
Про стягнення 18 325,71 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Шевцова І.П. -помічник юрисконсульта (довіреність № 32 від 26.01.2008р.). від відповідача: не з»явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа», с.Солонка Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівського торгово-виробничого підприємства «Ван-а-Ван», м.Львів про стягнення 18 325,71 грн., з яких 14 624,96 грн. основний борг, 1 694,26 грн. пеня, 1 182,95 грн. 20 % річних, 823,54 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 03.02.2008р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.02.2009р. В судовому засіданні 17.02.2009р. розгляд справи відкладено на 12.03.2009р. Рішення прийнято 12.03.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог вих. № 54 від 16.02.2009р., в зв»язку із сплатою відповідачем основного боргу в сумі 14 528,82 грн. просив стягнути 96,14 грн. несплаченої суми основного боргу, 1 694,26 грн. пені, 20% річних з простроченої суми, що становлять 1 182,95 та інфляційні нарахування в сумі 823,54 грн.
В судовому засіданні 12.03.2009р. представник позивача подав заяву вих. № 87 від 11.03.2009р. про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 2 726,51 грн. з яких 1 694,26 грн. пені, 208,71 грн. 3% річних, 823,54 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням № 4050551 від 27.02.2009р. - вручено 02.03.2009р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівським торгово-виробничим підприємством «Ван-а-Ван»(покупець) було укладено договір поставки товарів № 234/02/08 (далі по тексту -договір), згідно якого постачальник зобов»язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (надалі -товар), а покупець зобов»язуєтся прийняти товари та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно п.1.2 договору асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно накладних про прийом-передачу товару. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.
Відповідно до умов п.1.3 накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід»ємною частиною.
Перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної, як передбачено умовами п.2.6 договору.
Форма оплати встановлена п.4.1 договору -25 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.
Згідно п.4.2 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю.
Відповідачу було поставлено товар згідно видаткових накладних: № ТРН-ЛВ/Рф 0046 від 17.03.2008р. на суму 131,10 грн.; №ТРН-ЛВ/ФА0814 від 17.03.2008р. на суму 5 205,34 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1166 від 11.04.2008р. на суму 2 932,76 грн., № ТРН-ЛВ/ФА1519 від 13.05.2008р. на суму 7 499,27 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1674 від 22.05.2008р. на суму 7 022,51 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА 1848 від 03.06.2008р. на суму 198,29 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА2588 від 25.07.2008р. на суму 7 014,35 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА 2977 від 18.08.2008р. на суму 4 316,18 грн.
Всього поставлено товар на суму 34 319,80 грн.
Покупець станом на день подання позову оплатив 19 694,84 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується виписками банку.
Відтак, борг станом на день подання позову становив 14 624,96 грн.
В процесі розгляду справи судом, відповідач оплатив повністю борг в сумі 14 624,96 грн., що підтверджується виписками банку та платіжним дорученням № 189 від 10.03.2009р. на суму 96,14 грн. наданими позивачем.
Отже провадження в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню.
За порушення строку оплати позивач нарахував відповідачу згідно умов п.5.2. договору пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 694,26 грн.
Крім того, позивач згідно ст.625 ЦК України нарахував 3% річних з простроченої суми, які згідно поданого ним розрахунку становлять 208,71 грн. та інфляційні втрати в сумі 823,54 грн.
Відтак, загальна сума заборгованості становить 2 726,51 грн.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними № ТРН-ЛВ/Рф 0046 від 17.03.2008р. на суму 131,10 грн.; №ТРН-ЛВ/ФА0814 від 17.03.2008р. на суму 5 205,34 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1166 від 11.04.2008р. на суму 2 932,76 грн., № ТРН-ЛВ/ФА1519 від 13.05.2008р. на суму 7 499,27 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1674 від 22.05.2008р. на суму 7 022,51 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА 1848 від 03.06.2008р. на суму 198,29 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА2588 від 25.07.2008р. на суму 7 014,35 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА 2977 від 18.08.2008р. на суму 4 316,18 грн.
Оскільки відповідач повністю сплатив суму основного боргу, що підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням № 189 від 10.03.2009р. на суму 96,14 грн., відтак, в частині позовних вимог про стягнення 14 624,96 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв»язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
В пункті п.5.5. договору сторони домовилися, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки.
Згідно п.5.2. договору у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Сплата штрафу та пені не звільняє сторони від виконання зобов»язання в натурі (п.5.4. договору).
Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню за період з 12.04.2008р. по 20.01.2009р., яка становить 1 694,26 грн.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 823,54 грн. інфляційних нарахувань та 208,71 грн. 3% річних.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, враховуючи заяву позивача № 87 від 11.03.2009р. про уточнення позовних вимог, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково з, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 726,51 грн., з яких 1 694,26 грн. пені, 208,71 грн. 3% річних та 823,54 грн. інфляційних нарахувань.
Враховуючи те, що відповідач сплатив борг після звернення позивача з позовом, судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 611,612, 525, 549, 712 ЦК України, ст.ст.174, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-84,115,116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівського торгово-виробничого підприємства «Ван-а-Ван», вул.Повітряна, 45, м.Львів ( п/р 26008000003181 в ВАТ «Електронбанк», МФО 325231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа», юридична адреса: вул.Людкевича, 40, с.Солонка, Пустомитівський район, Львівська область; фактична адреса: вул.Шевченка, 317в (п/р 26005276350001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м.Львова, МФО 325321, код ЄДРПОУ 30543304) 2 726,51 грн., з яких 1 694,26 грн. пені, 208,71 3% річних та 823,54 грн. інфляційних нарахувань, 173,51грн. держмита та 111,72 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. В частині стягнення 14 624,96 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя