17 березня 2009 р.
№ 16/334-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Панової І.Ю.,
суддів
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурси", м. Суми
на рішення
та постанову
господарського суду Сумської області від
7 липня 2008 року
Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року
у справі
господарського суду
№ 16/334-08
Сумської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурси", м. Суми
до
Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, м. Суми
про
стягнення боргу у розмірі 35 010, 65 грн.
за участю представника
Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, м. Суми Коваленко Н.І.,
Рішенням господарського суду Сумської області від 7 липня 2008 року (суддя Моїсеєнко В.М.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурси" (далі -позивач) до Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі -відповідач), стягнуто з відповідача на користь позивача 35 010, 65 грн. шкоди та 468, 11 грн. судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що внаслідок службової недбалості з боку державного виконавця, яка полягала у невиконанні ним дій передбачених законом України "Про виконавче провадження", позивачу завдано істотної матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1147 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Відповідач з цим рішенням не погодився і оскаржив його до суду апеляційної інстанції посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. -головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Сумської області скасовано і прийнято нове, яким ТОВ "Євроресурси" у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована відсутністю у діях відповідача ознак правопорушення, що звільняє його від відповідальності по відшкодуванню шкоди.
Позивач з вказаною постановою не погодився і звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 16 березня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Панової І.Ю. -головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні господарського суду Сумської області знаходилась справа № 6/6 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сумський завод гумотехнічних виробів" (далі - ВАТ ""Сумський завод гумотехнічних виробів").
На виконанні у Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, м. Суми (далі -ВДВС) з 24 січня 2007 року знаходився наказ від 21 грудня 2006 року у справі № 2/305 про стягнення з ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" на користь позивача 35 010, 65 грн.
Свої позовні вимоги ТОВ "Євроресурси" обґрунтувало, зокрема, тим, що державним виконавцем у зв'язку із порушенням справи про банкрутство ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" не було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, а стягувач не повідомлявся про виконавчі дії, у зв'язку з чим йому була завдана шкода у розмірі невиконаного наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом першої інстанції, ВДВС стало відомо про порушення справи про банкрутство боржника 13 березня 2007 року, що також підтверджується листом прокуратури Зарічного району м. Суми від 20 грудня 2007 року № 498-в (а.с. 43).
Таким чином, господарські суди дійшли вірного висновку про порушення ВДВС вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження у разі порушення справи про банкрутство боржника.
На неодноразові звернення позивача ВДВС не повідомляв його про хід виконання рішення, що також є порушенням з боку державного виконавця приписів вказаного Закону.
Судами також встановлено, що постановою господарського суду Сумської області від 26 квітня 2007 року ВАТ "Сумишинопереробка", яке стало правонаступником ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів", визнано банкрутом, у зв'язку з чим 21 червня 2007 року ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а наказ на підставі ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" передано ліквідатору боржника.
Відповідно до ч. 3 вказаної норми Закону при направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадках передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.
Судами встановлено, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 червня 2007 року було надіслано боржнику з порушенням строків передбачених вказаним законом.
Однак, колегія суддів вважає, що вказані дії державного виконавця не позбавили позивача права звернутись, в межах відповідних строків, до господарського суду з кредиторськими вимогами до ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" у порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про не доведення позивачем причинного зв'язку між діями ВДВС та спричиненою відповідачем шкодою у розмірі невиконаного наказу.
Згідно із ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.
Предметом даного позову є відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок його, на думку позивача, протиправних дій.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Названа норма регулює позадоговірні зобов'язання, підставою яких є неправомірні юридичні дії -делікти.
Як вбачається з положень ст.1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкоду; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного з вказаних складових правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.
При цьому, протиправною поведінкою у цивільних правовідносинах є, зокрема, порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій, оскільки за принципом делікту, кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі та будь-яке заподіяння шкоди іншому вважається протиправним.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем у суді не доведено обґрунтованості заявлених ним вимог, тому задоволенню вони не підлягали.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані порушення державним виконавцем приписів Закону України "Про виконавче провадження" не можна вважати такими діями, що завдали позивачу шкоди, а причиною невиконання наказу суду була неплато- спроможність боржника.
З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що у розгляді даної справи суд апеляційної інстанції правильно застосував норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і прийняв обґрунтоване рішення про відмову позивачу у позові, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року у справі № 16/334-08 немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурси" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року у справі № 16/334-08 залишити без змін.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
Л. Продаєвич