11 березня 2009 р.
№ 2-17/5017-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Попенко О.С.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта»
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р.
у справі № 2-17/5017-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кримської митниці
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта»
про стягнення 1879154,03 грн. ввізного мита та 375830,31 грн. податку на додану вартість,
Прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кримської митниці звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта» про стягнення 1879154,03 грн. ввізного мита.
Заявою від 13.06.2006р. В.о. прокурора Автономної Республіки Крим уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта» 1879154,03 грн. ввізного мита та 375830,31 грн. податку на додану вартість.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2006р. (суддя В.І.Гайворонський) прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2007р. (суддя В.І.Гайворонський) провадження у справі припинено.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2007р., Кримська митниця подала апеляційну скаргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. (судді: О.Л.Котлярова, О.В.Дугаренко, І.В.Антонова) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2007р. скасовано, справу направлено до Господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Агровіта» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. та залишити в силі ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2007р. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Агровіта» мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта» підлягає задоволенню частково.
Як вже було зазначено, 24.01.2006р. прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кримської митниці звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта» про стягнення 1879154,03 грн. ввізного мита.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2006р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи.
01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлено ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування», згідно ч. 1 якої до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання радіочастотного ресурсу України; 24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 26) збір за проведення гастрольних заходів; 27) судовий збір; 28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі): належать, зокрема, мито та єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України
Згідно ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Статус державної митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Положенням “Про державну митну службу в Україні», затвердженим Указом Президента України “Питання Державної митної служби України». Як випливає з п. 1 Положення “Про державну митну службу в Україні» Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи, завданням якого відповідно до п. 3 зазначеного Положення є забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; захист економічних інтересів України; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.
Згідно п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Таким чином, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що орган державної митної служби, стосовно справляння ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Пункт 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Оскільки суб'єкт владних повноважень звернувся з позовом до позивача щодо стягнення ввізного мита, то вирішення даного спору є компетенцією адміністративного суду.
Як вже було зазначено, господарським судом першої інстанції було порушено провадження у даній справі за правилами ГПК України.
Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскільки дана справа не підлягала вирішенню в господарських судах України, то порушене господарське провадження підлягало припиненню.
Згідно абз. 1 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що місцеві господарські суди вирішують адміністративні справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Правила щодо відкриття провадження в адміністративній справі встановлені ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 якої встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Як вже було зазначено, прокурор Автономної Республіки Крим звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Кримської митниці.
Проте, місцевим господарським судом питання щодо відкриття провадження у даній адміністративній справі відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України вирішено не було. За таких обставин, місцевий господарський суд був зобов'язаний розглянути питання щодо можливості відкриття адміністративного провадження у даній справі.
Враховуючи, що ні місцевий господарський суд ні апеляційний господарський суд уваги на приписи вищенаведених правових норм уваги не звернули, то прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню.
Згідно абз. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Враховуючи, що з 23.06.2008р. почав діяти Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, а провадження у даній адміністративній справі відкрито не було, то дана адміністративна справа підлягає передачі до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта» задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. у справі № 2-17/5017-2006 скасувати та прийняти нове рішення.
Господарське провадження у даній справі припинити, а справу передати до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.