83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.03.09 р. Справа № 34/8пн
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
При секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Закритого акціонерного товариства «Універсалторг», м. Макіївка
до відповідача - Макіївської міської ради
про визнання права власності.
за участю представників сторін:
від позивача - Філімонов А.І. (за довіреністю)
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Закритим акціонерним товариством «Універсалторг», м. Макіївка до Макіївської міської ради про визнання права власності на будівлю овочевого магазину загальною площею 105,7кв.м., яка розташована за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Маліновського, 59.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №151 від 06 грудня 1993року, рішення виконкому Макіївської міської ради №18/2 від 19 січня 1994року, державний акт №140 від 20 червня 1994року та норми ст. 376 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05 лютого 2009року (а.с.59) проти позову не заперечує.
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Між організацією орендарів фірми “Уні-Карторг» (покупець) та Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) 06 грудня 1993року укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продає, а покупець купує державне майно, що входить до складу фірми «Уні-Карторг», яке розташоване за адресою: 339014, м. Макіївка, вул. Маліновського, 56 та згідно договору оренди від 22.12.1992року було передано організації орендарів фірми «Уні-Карторг» у тимчасове користування з правом викупу.
Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
Відповідно до контрольної відомості майна, яке передане у власність організації орендарів фірми “Уні-Карторг» м.Макіївка під №5059 значиться будівля павільйону овочевого.
На підставі рішення засновників від 05.02.1994 року орендне підприємство фірма “Уні-Карторг» реорганізовано у закрите акціонерне товариство “Універсалторг».
Позивач є правонаступником орендного підприємства “Універсалторг», що підтверджується п.3.3. рішення Червоногвардійської районної ради народних депутатів № 61/9 від 09.02.1994 року
05.05.1998 року рішенням Червоногвардійської районної ради народних депутатів за № 275/1 Статут ЗАТ “Універсалторг» переєстровано . Юридичну адресу підприємства змінено на м. Макіївка, вул. Маліновського, 59.
Згідно до пункту 3.3 нового Статуту ЗАТ “Універсаторг» товариство є правонаступником орендного підприємства фірми “Уні-Карторг».
Орендне підприємство “Уні-Карторг» згідно з рішенням виконкому Макіївської міської Ради № 18/2 від 19.01.1994 року отримало державний акт № 140 від 20.06.1994 року на право користування земельною ділянкою для функціонування торгівельного комплексу по вул. Маліновського.
Пунктом 2.3. рішення виконавчого комітету Макіївської міської Ради народних депутатів № 425/ 1 від 18.09.1996 року у зв'язку з реорганізацією ОП “Уні-Карторг» в ЗАТ “Універсалторг» товариству, як правонаступнику надано у користування земельна ділянка площею 0,4772га для функціонування торгівельного комплексу: універмаг «Ювілейний», гастроном, овочевий магазин, розташованому по вул. Маліновського, зона Іб.
Позивач зазначає, що за період 1998 -2006 рік за рахунок власних коштів та власними силами проведено реконструкцію та ремонт будівлі овочевого магазину, а саме - стіни будівлі обкладені шлакоблоком, зроблений дах із шиферу та інше. На теперішній час овочевий магазин функціонує за призначенням.
Згідно до даних технічного паспорту виданного Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» від 17 січня 2004року площа магазину складає 105,70кв.м.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
Відповідно до п. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і, зокрема, із правочинів.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач не надав доказів того, що відповідач не визнає право власності позивача на самочинно здійснив реконструкцію майна. По закінченні реконструкції спірного майна позивач не звертався до відповідача щодо оформлення права власності на спірне майно, доказів того що відповідач не визнає право власності позивача на реконструйоване майно до матеріалів справи не надано.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з приводу встановлення права власності: листи, заяви, поштові квитанції які б свідчили про звернення позивача до відповідача з цим питанням. Таким чином у матеріалах справи відсутні докази порушеного права позивача з боку відповідача.
Однак, позивач не навів обставин і доказів, які б свідчили як про наявність у нього матеріального права, так і про його порушення відповідачем у справі, що унеможливлює здійснення його судового захисту саме від цього відповідача.
Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права. Позивач не надав жодних доказів того що відповідач не визнає його право власності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.
Відтак вимоги позивача про визнання права власності на будівлю овочевого магазину загальною площею 105,7кв.м., яка розташована за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Маліновського, 59 задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі ст. 15,376, 392 ЦК України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Кододова О.В.