18 березня 2009 р.
№ 14/626-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Комерсант" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року у справі № 14/626 за позовом Закритого акціонерного товариства "Вікторія +" до Приватного підприємства "Комерсант" про визнання недійсними договорів та зустрічним позовом Приватного підприємства "Комерсант" до Закритого акціонерного товариства "Вікторія+", Виконавчого комітету Роменської міської ради, Державного комунального підприємства “Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації", третя особа: Роменське колективне швейне підприємство "Пролісок" про визнання права власності на нерухоме майно і визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету та свідоцтва на право власності,
У листопаді 2003 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 року та від 14.04.2003 року у зв'язку з невідповідністю вимогам закону та статуту товариства.
У подальшому позивач доповнив заявлені вимоги та просив визнати недійсним залік взаємних зустрічних вимог від 14.07.2003 року на суму 4 140,57 грн. і договір уступки права вимоги від 11.07.2003 року.
У свою чергу відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про визнання права власності на нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 44,8 кв.м., за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за первісним позовом змінив заявлені зустрічні вимоги та просив визнати частково недійсним п. 1.11 рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.2004 року №183 про оформлення права власності на нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1 за позивачем за первісним позовом та в частині визнання права власності на нерухоме майно загальною площею 81,99 кв.м. та 44,8 кв.м., у зв'язку з тим, що зазначене нерухоме майно належить йому на підставі договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 року та від 14.04.2003року, і визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1 за ЗАТ "Вікторія +" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: загальною площею 81,99 кв. м. та 44,8 кв.м.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.07.2008 року первісний позов задоволено частково та визнано недійсними договори купівлі-продажу від 17.02.2003 року та від 14.04.2003 року з моменту укладення, і в іншій частині первісних вимог відмовлено, та в частині зустрічних вимог про зобов'язання Державного комунального підприємства “Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації" вчинити певні дії та визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради провадження в справі припинено, а в решті зустрічного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом вважає, що судові рішення є законними і підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між ЗАТ "Вікторія +" та ПП "Комерсант" було уклало договір купівлі-продажу від 17.02.2003 року, за умовами якого ЗАТ "Вікторія +" (продавець) передав у власність ПП "Комерсант" (покупець) вбудовані приміщення -“1» площею 27 м2, “2» площею 3,6 м2, “6» площею 15,5 м2, “7» площею 15,5 м2, “8» площею 14,6 м2 за адресою : м. Ромни, бульвар Московський, 1.
14.04.2003 року між цими ж сторонами було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого ЗАТ "Вікторія +" (продавець) передав у власність ПП "Комерсант" (покупець) вбудовані приміщення -“2-1» площею 24,5 м2, “2-3» площею 14,8 м2, “2-4» площею 5,2 м2, “3-2» площею 4,2 м2 за адресою : м. Ромни, бульвар Московський, 1.
Судами встановлено, що придбане покупцем нерухоме майно на підставі зазначених договорів було йому передано продавцем за актами приймання-передачі та покупцем здійснювалась оплата за цими договорами, яка була прийнята продавцем і після певного проміжку часу поверталася покупцю.
Згідно рішення Спостережної ради ЗАТ "Вікторія+" оформленого протоколом № 5 від 03.02.2003 року, відмовлено в наданні згоди на продаж спірного нерухомого майна.
Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, уступки вимоги та заліку зустрічних вимог з підстав суперечності вимогам закону і статуту товариства та вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно і частково недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.2004 року № 183 про оформлення права власності на нерухоме майно за позивачем за первісним позовом та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно у зв'язку з тим, що спірне нерухоме майно належить йому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте, суди попередніх інстанцій на зазначені вимоги норми процесуального права уваги не звернули та не виконали вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2006 року, якою було скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За вимогами ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
У той же час, визнавши спірні договори недійсними у зв'язку з їх укладенням від імені продавця особою з перевищенням повноважень, суди обох інстанцій не врахували вимог зазначеної норми матеріального права та не виконали вказівки касаційної інстанції про з'ясування обставин, пов'язаних з вчиненням дій з боку продавця, щодо наступного схвалення ним спірних угод, і не навели мотивованих висновків відхиленню доводів покупця про наявність таких обставин, обмежившись лише посиланням на несхвалення продавцем цих угод.
Разом з цим, дійшовши висновку про визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними з моменту їх укладення, суди не врахували вимог ст. 48 ЦК УРСР, яка встановлює загальне правило про те, що угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною, та одночасно передбачає і правові наслідки її недійсності, зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при не можливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Разом з тим, приймаючи рішення щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради в частині оформлення права власності на нерухоме майно та зобов'язання БТІ здійснити державну реєстрацію права власності, суди виходили з того, що спір у цій частині є справою адміністративної юрисдикції та дійшли висновку про припинення провадження в справі в зазначеній частині за не підвідомчістю спору господарським судам.
Проте з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Роменської міської ради рішення №183 від 16.06.2004 року "Про оформлення права власності ЗАТ "Вікторія+" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1 загальною площею 430,9 кв.м." на підставі якого цьому товариству видано свідоцтво про право власності та відмовою ДКП “Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації" в державній реєстрації права власності ПП "Комерсант" на це майно.
Предметом спору в даній справі є право власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема відновлення порушеного права зі сторони інших осіб. Тобто між сторонами існує спір про право, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Отже, висновки судів про припинення провадження в справі в частині зустрічного позову за непідвідомчістю спору господарським судам не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
За таких обставин, прийняті у даній справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню в повному обсязі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з взаємопов'язаністю заявлених до розгляду вимог.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Комерсант" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року та рішення господарського суду Сумської області від 11.07.2008 року скасувати, і справу № 14/626 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя П.Гончарук
Судді І. Вовк
М. Малетич