21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
17 березня 2009 р. Справа 7/13-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", м. Київ.
до: Сільськогосподарського фермерського господарства "Каіл", с.Заболотне, Крижопільський район, Вінницька область.
про стягнення 50 926,51 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.
Представники
позивача : Стефановська Т.В. - представник, довіреність № 7Д-1 від 09.01.2009 року.
відповідача : не з'явився.
Подано позов про стягнення з СФГ "Каіл" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння"" 38459,20 грн. основного боргу, 5041,39 грн. інфляційних втрат, 825,10 грн. 3% річних та 6600,82 грн. пені в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 7-0307/пр302х від 03.07.2008 року.
Ухвалою суду від 26.01.2009 року порушено провадження у справі № 7/13-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.02.2009 року.
В зв'язку з неявкою відповідача та неподання ним витребуваних документів розгляд справи було відкладено на 17.03.2009 року.
Однак незважаючи на те, що ухвала від 23.02.2009 року надсилалась рекомендованим листом відповідач в судове засідання 17.03.2009 року не з'явився, відзиву та документів які від нього витребовувались ухвалами суду від 26.01.2009 року та від 23.02.2009 року не надав.
При цьому суд констатує, що про час та місце судових засідання позивач повідомлявся належним чином, оскільки йому надсилались ухвали суду від 26.01.2009 року та від 23.02.2009 року за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Комарова, 27, с.Заболотне Крижопільського району Вінницької області, 24631), яка повністю співпадає з адресою зазначеною в довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 10.02.2009 року № 21-10/807-1. Слід зауважити, що ухвалу від 26.01.2009 року відповідач отримав 30.01.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 040597 наявним в матеріалах справи.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Також судом встановлено, що 17.03.2009 року до суду надійшла телеграма відповідача з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з відрядженням представника СФГ "Каіл". Однак судом вказане клопотання не розглядалось, оскільки телеграма надійшла до суду о 17 год. 40 хв., тобто після закінчення судового засідання у даній справі та оголошення вступної та резолютивної частини рішення у ній.
За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про зменшення суми основного боргу, у зв'язку з тим, що 26.01.2009 року відповідач перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості 5000,00 грн.. В зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 33459,20 грн..
Вказане клопотання приймається судом до розгляду як таке, що не суперечить ст. 22 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
03.07.2008 року між ТОВ "Торговий дім "Насіння"" та СФГ "Каіл" було укладено договір № 7-0307/пр302х, згідно п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язувався в строки визначені договором, передати у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до договору.
В додатку № 1 до Договору сторони погодили, що вартість товару сплачується на умовах відстрочки платежів в строк до 20.09.2008 року.
Виконуючи свої зобов'язання по договору позивач передав відповідачу товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 176909,50 грн.. Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № ВХ-0307-12 від 03.07.2008 року та довіреністю НББ № 845805 від 03.07.2008 року на ім'я Кравець І.А..
Слід зазначити, що у вказаній видатковій накладній є посилання на договір від 03.07.2008 року № 7-0307/пр302х, що свідчить про передачу товару за умовами вказаного вище Договору.
27.11.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 7-0307/пр302х у відповідності до якої відповідач зобов'язувався передати позивачу частину поставленого товару на суму 78450,30 грн..
Відповідачем повернуто позивачу товар на вказану суму, що підтверджується накладною № 74 від 28.11.2008 року.
Також відповідачем було проведено частковий розрахунок на суму 60000,00 грн.. Крім того, як уже було зазначено, 26.01.2009 року відповідач сплатив ще 5000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості. Факт проведення розрахунків на вказані суми відповідними банківськими виписками та довідкою від 20.02.2009 року № 30-14/417 Центрального відділення ВАТ "БМ Банк" наданими позивачем.
Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем складає 33459,20 грн., які суд вважає доведеними позивачем та які підлягають стягненню з відповідача з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так в додатку № 1 до договору до договору сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару до 20.09.2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6600,82 грн. пені, 5041,39 грн. інфляційних втрат, 825,10 грн. 3% річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 12.2 договору сторони встановили, що при порушені строків виконання зобов'язань за договором сторона, яка допустила просрочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочи.
Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.
При цьому судом здійснено перевірку розрахунку 14142,27 грн. пені та 1767,78 грн. 3% річних за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з урахуванням наступного.
Так позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 825,10 грн. за період з 21.09.2008 року по 15.01.2009 року. При перерахунку судом встановлено, що позивач допустив помилку при обрахунку в періоди з 27.12.2008 року по 05.01.2009 року, з 06.01.2009 року до 08.01.2009 року та з 09.01.2009 року до 15.01.2009 року, а саме не врахував те, що в 2009 році 365 днів, а не 366 і сума 3% річних в ці періоди складає 43,88 грн., 10,72 грн. та 22,13. грн. відповідно. В той час позивачем заявлено до стягнення 43,82 грн., 10,69 грн. та 22,07 грн..
Аналогічну помилку виявлено і в обрахунку суми пені. Так в періоди з 27.12.2008 року по 05.01.2009 року, з 06.01.2009 року до 08.01.2009 року та з 09.01.2009 року до 15.01.2009 року позивачем заявлено до стягнення 350,55 грн., 85,49 грн. та 176,53 грн. в той час як правильним буде 351,04, грн., 85,73 грн. та 177,01 грн. відповідно.
Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем 3 % річних та пені, але суд задовольняє заявлені позивачем суми в межах його вимог.
При перевірці нарахування позивачем інфляційних судом в межах заявлених ним періодів та сум заборгованості судом не виявлено помилок, а отже сума у розмірі 5041,39 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Суд також задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 6600,82 грн..
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 26.01.2009 року, від 23.02.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, в тому рахунку і відзиву чи доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням позивача 17.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч. 1, 2 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Каіл", вул. Комарова, 27, с. Заболотне, Крижопільського району, Вінницької області, 24631 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25495528, р/р - 26001060129633 в АТ "ПриватБанк", МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141 - (інформація про реквізити - р/р - 260010230007 в ВАТ "БМ Банк", МФО-380913, ідентифікаційний код - 30674952) - 33459 грн. 20 коп. боргу (тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.), 6600 грн. 82 коп. пені (шість тисяч шістсот грн. 82 коп.), 825 грн. 10 коп. 3% річних (вісімсот двадцять п'ять грн. 10 коп.), 5041 грн. 39 коп. інфляційних втрат (п'ять тисяч сорок одна грн. 39 коп.) 459 грн. 27 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 27 коп.) та 106 грн. 41 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто шість грн. 41 коп.).
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 березня 2009 р.
віддрук.4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Насіння", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141.
3 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Насіння", вул. Щорса, 18, кв.3, м.Київ.
4 - відповідачу - СФГ "Каіл", вул. Комарова, 27, с. Заболотне, Крижопільського району, Вінницької області, 24631.