"12" березня 2009 р.
15:30
Справа № 3/31/09
За позовом: Арбузнського районного центру зайнятості населення
пров. Каштановий, 8, смт. Арбузинка, Миколаївська область, 55300
До відповідача: Головного управління МНС України в Миколаївській області
вул. Володарського, 16, м. Миколаїв, 54002
Про: стягнення заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 572,26 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Секретар судового засідання Вязовському М.А.
Представники:
Від позивача
Василенко Ю.П., за довіреністю;
Від відповідача
Кібець В.В., за довіреністю;
ПРЕДМЕТ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості зі сплати витрат, пов'язаних з професійним перенавчанням в сумі 572,26 грн.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому позов не визнає, та зазначає, що Шарата Сергій Миколайович та Любченко Олександр Петро вич, під час роботи на посадах сторожів, не потребували і на даний час не потре бують підвищення кваліфікації з основ організації підприємницької діяльності. Крім того, вищезазначені громадяни працюючи на посадах сторожів не потребували та не мали права на підвищення кваліфікації за рахунок держави, покладення витрат за їх підвищення кваліфікації після скорочення на Головне управління МНС України в Миколаївській області вважаємо неправомі рним.
03.03.2009 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2009 р.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи суд -
Як свідчать матеріали справи, з Головного управління МНС України в Миколаївській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 24.02.2008 року був звільнений гр. Любченко О.П., 24.02.2008 року -Шарата С.М., які протягом двох років, що передували вивільненню не підвищували своєї кваліфікації і не одержали суміжної професії.
Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості зі сплати витрат, пов'язаних з професійним перенавчанням, в сумі 572,26 грн., у тому числі:
- 211,16 грн. витрат, пов'язаних з професійним перенавчанням;
- 362,06 грн. витрат на виплату матеріальної допомоги в період професійного навчання та проїзду до учбового закладу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2002 року № 1471 «Про закупівлю послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації осіб, зареєстрованих в службі зайнятості» позивач направив 19.05.2008 р. безробітного Любченка О.П. та Шарату С.М. на підвищення кваліфікації за спеціальністю «Бізнес -планування для організації підприємницької діяльності»до Південній академії підвищення кваліфікації, про що вказує договір № 145508051600081 та договір № 145508061300086.
Після підвищення кваліфікації в Південній академії підвищення кваліфікації за рахунок служби зайнятості безробітного Любченка Олександра Петровича 20.06.2008 року та безробітного Шарату Сергія Миколайовича 30.07.2008 року було знято з обліку на підставі п. 44 Положення «Про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки", яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 та виплачено одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
Відповідачем 24.12.2007 р. (за 2 місяці до вивільнення гр. Шарати С.М. та Любченка О.П.) до Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва було подано звіт про заплановане вивільнення працівників, в якому відсутні дати підвищення кваліфікації працівниками, запланованими до вивільнення. 26.02.2008 року - до Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва подано звіт про фактичне вивільнення працівників, але не створено умов для підвищення кваліфікації працівників, які вивільнилися, для підвищення їх конкурентноздатності на ринку праці.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на п. 4 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення», згідно якого у випадку, коли протягом двох років, які передували звільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи і, якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити свою кваліфікацію або пройти кваліфікаційну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємств, організації, установи, з яких вивільнено працівника. Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України “Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII громадянам у період професійної підготовки і перепідготовки сплачується матеріальна допомога. Виплачена матеріальна допомога в період навчання безробітного входить у витрати, пов'язані з перенавчанням і підлягає відшкодуванню згідно п. 4 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII.
Відповідач вартість курсів та суму матеріальної допомоги в добровільному порядку не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Господарський суд, встановивши обставини справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Головне управління МНС України в Миколаївській області є страхувальником найманих працівників (застрахованих осіб) на випадок їх безробіття та платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, які є джерелом формування його коштів.
Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 № 1533-III джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників -роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами. Згідно п. 2 цієї ж статті кошти фонду використовуються, зокрема, на надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону, у тому числі і на професійну підготовку або перепідготовку.
Таким чином, фінансування професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного, а також виплата матеріальної допомоги в цей період здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття.
Як вбачається з матеріалів справи, у період роботи на посадах сторожа громадяни Шарата С.М та Любченко О.П. перенавчання та підвищення кваліфікації не проходили, оскільки вони працювали на посадах, які згідно відомчих нормативних актів МНС Украї ни та кваліфікаційних вимог до даної посади, затверджених наказом Міністерст ва праці та соціальної політики від 29.12.2004, № 336, не потребують підвищення кваліфікації.
Так, вищевказаним наказом чітко встановлюється коло обов'язків за посадою «Сто рож», що повинен знати та яку підготовку повинен пройти, та кваліфікаційні вимоги до даної посади відповідно до кваліфікаційних вимог. «Сторож»повинен мати базову зага льну середню освіту, пройти професійну підготовку на виробництві, без вимог до стажу роботи. Тобто для даної посади відсутні умова професійно-технічної або іншої освіти, та прямо не встановлено умови та періодичності підвищення квалі фікації, як це встановлюється для деяких інших посад, відповідно цього ж нака зу.
Крім того, після звільнення громадян Шарата С.М та Любченко О.П з посад за скороченням штатів, Головне управління МНС України в Миколаївській області ніяких пропозицій щодо пере навчання їх до районного центру зайнятості не надавало.
Після введення в дію нової штатної структури складів 2-ї групи, Шарата Сергій Миколайович та Любченко Олександр Петрович з 01.10.2008 були прийн яті на посади сторожів матеріально технічного складу аварійно-рятувального за гону спеціального призначення Головного управління МНС України в Миколаїв ській області.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.Г. Смородінова