83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.03.09 р. Справа № 25/14пд
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ім. Тараса Шевченка» м. Мар'їнка Донецької області
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» м. Горлівка Донецької області
про визнання недійсною додаткової угоди № 127-Г від 20.07.2007 до договору про постачання електричної енергії № 18 від 01.04.2003; стягнення безпідставно набуті кошти в сумі 102000грн.00коп.
За участю
представників сторін:
від позивача: Кемичаджи О.А. - представник (довіреність № б/н від 11.02.2009р.);
від відповідача: Компанієць Т.Є. - юрисконсульт (довіреність № 38-09 «ДЗ» від 29.12.2008р.)
У судовому засіданні 05.03.2009 було
оголошено перерву до 17.03.2009 до
11год.20хв.; у судовому засіданні
17.03.2009 було оголошено перерву
до 19.03.2009 до 11год.00хв.
Позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ім. Тараса Шевченка» м. Мар'їнка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» м. Горлівка Донецької області про визнання недійсною додаткової угоди № 127-Г від 20.07.2007 до договору про постачання електричної енергії № 18 від 01.04.2003; стягнення безпідставно набуті кошти в сумі 102000грн.00коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на додаткову угоду про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 127-Г від 20.07.2007, договір № 18 на постачання електричної енергії для споживачів Донецької області від 01.04.2003 та додатки до нього, рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008 по справі № 7/20, постанову ДАГС від 14.05.2008 по справі № 7/20, постанову ВГСУ від 14.08.2008 у справі № 7/20, платіжні доручення № 709 від 24.07.2007, № 831 від 23.08.2007, № 972 від 25.09.2007, № 1094 від 25.10.2007, № 1203 від 23.11.2007, № 1338 від 25.12.2007, № 46 від 24.01.2008, № 136 від 20.02.2008, № 312 від 25.03.2008, № 456 від 23.04.2008, № 551 від 26.05.2008, № 649 від 24.06.2008, № 803 від 24.07.2008, № 917 від 22.08.2008, № 1044 від 25.09.2008, № 1314 від 28.11.2008, № 1173 від 21.10.2008, розрахунок позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву (вих. № 04-01/40 від 12.02.2009р.) відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що волевиявлення позивача по погашенню заборгованості минулих років було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки всі його дії - зовнішня проява у виді підписання графіків погашення заборгованості, актів звірок та фактична оплата - свідчать та підтверджують його волевиявлення. Сторони при підписанні графіків погашення, актів звірок, додаткових угод керувались обопільно об'єктивною інформацією бухгалтерського обліку, який ведеться кожною із сторін, про що свідчать їх дії. До відзиву відповідач додав копії графіків погашення заборгованості на 01.01.2000 та на 01.02.2005, копію акту звірки, копію довіреності на особу, яка підписала відзив, копію квитанції (фіскального чеку) № 95 від 13.02.2009) в підтвердження направлення відзиву на адресу позивача.
У судовому засіданні 05.03.2009 було оголошено перерву до 17.03.2009 до 11год.20хв. для виконання сторонами вимог ухвали суду від 17.02.2009.
13.03.2009 відповідач через канцелярію суду надав пояснення (вих. № 04-01/75 від 13.03.2009), в яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем того, що останній при підписанні угоди діяв під впливом помилки.
16.03.2009 позивач через канцелярію суду подав пояснення, копію Статуту СТОВ «ім. Тараса Шевченка», копію змін та доповнень до Статуту СТОВ «ім. Тараса Шевченка», копію передаточного балансу на 01.06.2000.
Перелічені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.
В поясненнях (вих. № б/н від 11.03.2009) позивач позовні вимоги підтримав та зазначив, що наявність боргу повинно бути підтверджено тільки первинними бухгалтерськими документами, а не додатковими угодами чи графіками погашення заборгованості. До того ж, від КСП ім. Шевченко до позивача ніякої заборгованості не передавалось.
17.03.2009 судове засідання було продовжено.
У судовому засіданні 17.03.2009 було оголошено перерву до 19.03.2009 до 11год.00хв. для надання відповідачем попередньо укладених договорів з КСП ім. Шевченка, доказів сплати позивачем сум за спірною додатковою угодою, актів звірок.
18.03.2009 відповідач через канцелярію суду за супровідним листом (вих. № б/н від 18.03.2009) надав копію договору № 18 на користування електричною енергією від 01.08.2001, копії рахунків на оплату, копії актів прийому-передачі електроенергії, копії актів розмежування балансової належності.
Зазначені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.
19.03.2009 судове засідання було продовжено.
У судовому засіданні 19.03.2009 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі; відповідач проти позовних вимог заперечував.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
20.07.2007 між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Донецьких Західних електричних мереж, Мар'їнським РЕМ (Кредитор) та СТОВ «ім. Тараса Шевченка» (Боржник) була підписана додаткова угода № 127-Г про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 18 від 01.04.2003.
За умовами зазначеної додаткової угоди Боржник - СТОВ «ім. Тараса Шевченка» визнає в повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію перед Кредитором - ВАТ «Донецькобленерго» в особі Донецьких Західних електричних мереж у сумі 311044грн.46коп. станом на 01.07.2007, з якої 308389,10грн. - активна електроенергія до 2000р., у т.ч. ПДВ, 2655,36грн. - активна електроенергія за 2000р., у т.ч. ПДВ ( п. 1.1. угоди).
Боржник зобов'язується, починаючи з 21.07.2007 щомісячно протягом тридцяти трьох місяців перерахувати її на рахунок Кредитора.
На виконання умов зазначеної додаткової угоди позивач платіжними дорученнями № 709 від 24.07.2007, № 831 від 23.08.2007, № 972 від 25.09.2007, № 1094 від 25.10.2007, № 1203 від 23.11.2007, № 1338 від 25.12.2007, № 46 від 24.01.2008, № 136 від 20.02.2008, № 312 від 25.03.2008, № 456 від 23.04.2008, № 551 від 26.05.2008, № 649 від 24.06.2008, № 803 від 24.07.2008, № 917 від 22.08.2008, № 1044 від 25.09.2008, № 1314 від 28.11.2008, № 1173 від 21.10.2008 перерахував на рахунок відповідача 102000грн.00коп.
Позивач вважає, що спірний правочин був укладений ним під впливом помилки, без достатніх правових підстав; первинних документів, які б підтверджували наявність заборгованості, яка виникла до 2000р. не існує; позивач був створений, як правонаступник КСП ім. Шевченка, але заборгованість за електроенергію від КСП ім. Шевченка до СТОВ «ім. Тараса Шевченка» не передавалась.
Стаття 229 Цивільного кодексу України передбачає, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Помилка - це неправильна уява особи про обставини, які дійсно мають місце.
Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними» (п. 11), під помилкою слід розуміти таку неправильну уяву стороною суб'єкта, предмету або інших важливих умов угоди, яка сприяла на її волевиявлення та за відсутністю якої по обставинам справи можливо вважати, що угода не була б укладена.
У відповідності до п. 2.1. змін та доповнень до Статуту СТОВ «ім. Тараса Шевченка» (дані доповнення є невід'ємною частиною Статуту СТОВ «ім. Тараса Шевченка») СТОВ «ім. Тараса Шевченка» створено в процесі реорганізації КСП ім. Шевченка в СТОВ «ім. Тараса Шевченка» та є юридичним правонаступником КСП ім. Шевченка.
Частини 1, 5 ст. 59 Господарського кодексу України передбачають, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Отже, до СТОВ «ім. Тараса Шевченка» від КСП ім. Шевченка перейшли всі майнові права і обов'язки КСП ім. Шевченка.
З моменту свого створення позивачем був представлений відповідачу графік погашення заборгованості на суму 671457,00грн., яка виникла на 01.01.2000.
Станом на 01.02.2005 за позивачем перед відповідачем значилася заборгованість за активну електроенергію в сумі 503593,80грн.
З метою погашення зазначеної заборгованості між позивачем та відповідачем був підписаний графік погашення заборгованості в сумі 503593,80грн.
20.07.2007 між Сторонами була підписана додаткова угода № 127-Г про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості, яка виникла до 2000р. та у 2000р.
Таким чином, позивач, з моменту свого утворення, своїми діями визнавав наявність перед відповідачем заборгованості, яка виникла до 2000р. та у 2000р., своєчасно та систематично оплачував заборгованість минулих років відповідно до умов додаткової угоди № 127-Г від 20.07.2007.
З аналізу положень ст. 229 Цивільного кодексу України виходить, що позивач повинен довести, що укладення додаткової угоди відбувалося саме під впливом помилки.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено, що додаткова угода була укладена під впливом помилки.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову позивачу в вимогах про визнання недійсною додаткової угоди № 127-Г від 20.07.2007 до договору про постачання електричної енергії № 18 від 01.04.2003.
Відповідно, в позовних вимогах про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 102000грн.00коп. також слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 16, 229 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 59 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позовних вимогах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ім. Тараса Шевченка» м. Мар'їнка Донецької області до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» м. Горлівка Донецької області про визнання недійсною додаткової угоди № 127-Г від 20.07.2007 до договору про постачання електричної енергії № 18 від 01.04.2003; стягнення безпідставно набуті кошти в сумі 102000грн.00коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
тел. 3056827
Надруковано 3 примірники:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу;
1 прим. - до справи