01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.03.2009 № 14/228
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2008
у справі № 14/228 (суддя
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
до Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1910,40 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" про стягнення 1910,40 грн. безпідставно списаних коштів.
В обґрунтування пред'явлених вимог Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" посилається на те, що списання грошових коштів було здійснено на підставі підвищення тарифних коефіцієнтів, які передбачені наказом Кабінету Міністрів України № 402 від 15.05.2007 р., в той час як всі необхідні документи для перевезення вантажу відповідно до договору № ПР/ДН-3-05 83/251/НЮ/20/2005/1674 від 01.06.2005 р. були оформлені до підвищення тарифних коефіцієнтів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі № 14/228 (далі - Рішення суду) в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено та не викладено у рішенні оцінку доводів ВАТ «Запоріжсталь» про те, що в період пред'явлення претензії на адресу Відповідача у відповідності до додатку № 19 до УМВС та на підставі Ухвал господарського суду Дніпропетровської області по аналогічним справам і Оглядового листа ВГСУ № 01-8/917 від 29.11.07 р., додаток № 19 до Угоди про міжнародне залізничне сполучення встановлює перелік назв та адрес залізниць, компетентних розглядати претензії, таким єдиним органом в Україні є Головне комерційне управління «Укрзалізниця», тому претензії та позов були заявлені до Відповідача.
Пред'явлена на адресу Відповідача претензія № 80-3-1329-39 від 14.05.08р., залишена нею без розгляду, про що повідомлено листом № ЦМ-ЦРЖМ-45/08 від 27.05.08 р. Дії Відповідача позивач вважає необгрунтованими, оскільки на той час тільки вона, відповідно до додатку № 19 до УМВС, була єдиним компетентним органом, якому необхідно було заявляти претензії. В зв'язку з тим, що претензія не була розглянута по суті і залишена без розгляду, до Відповідача було заявлено позов.
Скаржник зазначає, що в своїх запереченнях Відповідач посилався на внесення змін у додаток № 19 до УМВС. Відповідно до параграфу № 1 статті № 37 УМВС «зміни та доповнення повинні оприлюднюватися не пізніше ніж за 15 днів до набрання чинності». В даному випадку зміни до додатку № 19 до УМВС в порушення параграфу № 1 ст. № 37 УМВС в засобах масової інформації не були опубліковані. Позивач зазначає, що Відповідач не надав доказів, коли були внесені зміни до УМВС.
Апелянт стверджує також про те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги ту обставину, що відповідно до статті 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, скаржник зазначає, що відносини по даному спірному перевезенню регулюються Угодою про міжнародне залізничне сполучення. Посилання ж Відповідача на п. 7.3 Тарифного керівництва №1, що плата за перевезення для імпортних вантажів, оформлених документами прямого міжнародного залізничного сполучення, нараховується за тарифами, що діють на залізницях України в день проставлення в перевізних документах календарного штемпеля прикордонної станції України, на думку апелянта, суперечить параграфу 1 статті 13 УМВС та параграфу 5 статті 8 УМВС, відповідно до якого договір перевезення вважається у кладеним з моменту прийому станції відправлення вантажу та накладній до перевезення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2009 задоволено клопотання апелянта про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі № 14/228, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» і порушено апеляційне провадження у справі № 14/228, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.03.2009.
Представник скаржника у судовому засіданні 17.03.2009 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати Рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2009 заперечував проти доводів скаржника, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, 01.06.2005 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" було укладено договір № ПР/ДН-3-05 83/251/НЮ/20/2005/1674 (далі - Договір), предметом якого є надання позивачу Державним підприємством "Придніпровська залізниця" послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.2 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг Державне підприємство "Придніпровська залізниця" списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток та інших документів.
В жовтні 2007 року зі станції «Речная ЮУЖД» та станції «Лубеник» на адресу позивача надійшов вантаж - порошок магнезитовий металургійний, магнезитові вироби за залізничними накладними (в матеріалах справи).
За переліками № 0810 від 08.10.2007, № 1010 від 10.10.2007, № 1510 від 15.10.2007, № 2110 від 21.10.2007, № 2210 від 22.10.2007 в графі "Прибуття імпорт" Техпд-1 Державним підприємством "Придніпровська залізниця" було проведено списання грошових коштів з особового рахунку позивача на суму 1.910,40 грн. у зв'язку з підвищенням тарифних коефіцієнтів відповідно до наказу Кабінету Міністрів України № 402 від 15.05.2007, яким затверджено коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 N 551 (зі змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за N 828/4121.
Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Згідно з ч. 1 ст. 13 розділу 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) провізні платежі, що виникли за період від приймання вантажу до перевезення до його видачі одержувачеві, обчислюється по внутрішніх тарифах залізниць, що діють у день укладання договору перевезення.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що при списанні коштів, на його думку, незаконно було застосовано підвищення тарифних коефіцієнтів до договору перевезення, який на момент прийняття наказу Кабінету Міністрів України № 402 від 15.05.2007 вже був дійсний.
Колегія суддів встановила наступне.
Частиною 1 ст. 30 УМВС передбачена обов'язковість пред'явлення претензії для подальшого подання позову до суду.
Позивач 13.11.2007 звернувся з претензією № 80-3-3392-104 до державного підприємства "Придніпровська залізниця" з вимогою про повернення перебору тарифу в сумі 1.910,40 грн.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" 30.11.2007 надало відповідь № 08/07-156 на претензію позивача, якою відмовило у претензійних вимогах.
В травні 2008 року позивач звернувся до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" з претензією № 80-3-1329-39 з аналогічною вимогою про повернення перебору тарифу в сумі 1.910,40 грн.
Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 27.05.2008 листом № ЦРЖМ-45/08 повернула претензію без розгляду по суті з посиланням на параграф 3 ст. 29 УМВС.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до параграфу 3 ст. 29 УМВС претензії про повернення сум, які було сплачено по договору перевезення, пред'являються особою, яка здійснила даний платіж, і тільки до тієї залізниці, якою було стягнуто ці суми.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в оспорюваній сумі були списані державним підприємством "Придніпровська залізниця".
У п. 2.10 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено про те, що необхідно мати на увазі, що згідно з пунктом 19 Додатка до УМВС перелік компетентних органів, які розглядають претензії, що випливають з договору перевезення, укладеного відповідно до УМВС, та підстави заявлення позовів, є вичерпним. Отже, претензії та позови, які виникають з інших правових підстав, ніж зазначені у вказаному пункті 19 (зокрема, по розрахунках за перевезення та додаткові послуги) мають пред'являтися та подаватися до відповідних залізниць, а не до органу, зазначеному у Додатку № 19 до Угоди ("Укрзалізниці").
Колегія суддів відзначає, що комітет ОСЖД повідомив учасників Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) про зміни, які було внесено в Угоду станом на 1 липня 2008 року, в тому числі було внесено зміни у Додаток 19 "Перелік найменувань та адрес органів залізниць, компетентних для розгляду претензій".
Згідно із цими змінами Додатку № 19 пункт 20 Переліку щодо залізниць України визначає компетенцію "Укрзалізниці", головного комерційного управління по розгляду усіх претензій згідно СМГС, крім претензій по переборах перевізних платежів і поверненню сум, сплачених по договору перевезення, що пред'являють відправники та одержувачі України.
Органами, компетентними розглядами претензії по переборах провізних платежів і поверненню сум, сплачених по договору перевезення, визначено управління залізниць відправлення і призначення України.
Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку претензії та позов мають пред'являтися та подаватися до відповідної залізниці, якою списані грошові кошти в оспорюваній сумі, а не до органу, зазначеному у додатку № 19 до УМВС ("Укрзалізниці").
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи викладене, за відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача зі сторони Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" безпідставно пред'явлені до неї позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судом першої інстанції підставно покладено судові витрати на позивача.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/228 від 19.11.2008 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на позивача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/228 від 19.11.2008 - без змін.
2. Матеріали справи № 14/228 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді