Іменем України
"11" березня 2009 р.
справа № 5020-2/108
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коралл»
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 3)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу комунального нерухомого майна,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача -Молчанов А.О., довіреність б/н від 06.01.2008;
відповідача -Сарахман С.О., довіреність б\н від 01.03.2008,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коралл» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу комунального нерухомого майна.
Позивач з посиланням на статтю 61 Конституції України, статті 546, 549, 611 Цивільного кодексу України, статті 218, 230 Господарського кодексу України вважає, що пункт 6.4 Договору купівлі-продажу комунального майна №25-08/КП від 22.08.2008 не відповідає нормам діючого законодавства України, так як встановлює подвійну юридичну відповідальність за одне й те саме правопорушення.
Відповідач проти позовних вимог заперечує і вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню з посиланням на те, що відповідальність за договором передбачена за різні порушення договірних зобов'язань. Крім того, на думку відповідача, відповідальність, яка передбачена пунктом 6.4 Договору встановлена постановою Кабінету Міністрів України №910 від 21.08.1997 і постановою Кабінету Міністрів України №846 від 17.09.2008.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
22.08.2008 між Територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «Коралл» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу комунального майна №25-08/КП (далі -Договір), відповідно до якого у власність покупця було передано об'єкт нерухомості -вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 197,70 кв.м., що знаходиться за адресою м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 3 (арк.с. 8-14)
13.10.2008 був укладений Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу (арк.с. 15)
Відповідно до пункту 3.1, 3.2 Договору покупець зобов'язаний внести 1759080,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору. Строк розрахунків може бути продовжений на 30 календарних днів за умовою внесення покупцем 50% від ціни Договору за письмовою заявою покупця.
Відповідно пункту 6.1 Договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Згідно з пунктом 6.3 Договору у разі порушення строку оплати за придбане майно Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 200 відсотків від облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який буде нараховуватися пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 6.4 Договору у разі, якщо Покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту укладення цього Договору, він сплачує на користь Продавця понад збитки неустойку в розмірі 20% ціни, за яку придбане майно. Неустойка сплачується протягом 20 календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно.
Позивач вважає що цей пункт Договору є незаконними і підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Частинами другою та третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Нею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 20% від ціни, за яку придбаний об'єкт нерухомого майна, передбачена постановами Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 №910 та 17.09.2008 №846 «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації ».
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 №910 відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» Кабінет Міністрів України установив, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України «Про приватизацію державного майна»термін коштів за об'єкт приватизації, становить 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт. Неустойка сплачується протягом двадцяти календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за об'єкт приватизації та зараховується до позабюджетного Державного фонду приватизації. Якщо внесена сума за придбаний об'єкт приватизації менша від суми неустойки, сплаті підлягає різниця між сумою неустойки та внесеною сумою, а якщо вона перевищує суму неустойки, різниця повертається покупцю протягом двадцяти календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за придбаний об'єкт приватизації.
Ця постанова діяла на момент укладення спірного Договору і втратила чинність з 26.09.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1008 № 846, якою установлено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України «Про приватизацію державного майна»строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.
Редакція ж пункту 6.4 Договору не відповідає змісту постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 №910 як в частині підстав застосування такої відповідальності, так і в частині наслідків.
Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а неустойка і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та у даному випадку передбачені за одне правопорушення -невиконання умов договору в частині оплати вартості придбаного майна.
Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Недійсність пункту 6.4 Договору купівлі-продажу комунального майна №25-08/КП від 22.08.2008 не тягне за собою недійсності інших частин договору, оскільки можна припустити, що договір міг бути укладеним і без включення недійсної частини, отже, пункт 6.4 підлягає визнанню недійсними в судовому порядку, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги такими, яки підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу мають бути покладені на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статями 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним пункт 6.4 Договору купівлі-продажу комунального майна №25-08/КП від 22.08.2008, укладеного між Територіальної громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Коралл».
3. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікацій код 25750044, р/р №37188003000416 УДК у м. Севастополі, МФО 824509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коралл» (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 3, код у ЄДРПОУ 19446827, відомості про р/р позівача відсутні ) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України та підписано
17.03.2009
Розсилка:
1. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коралл»
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 3)
2. до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
3. Справа
4. Наряд.