83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.03.09 р. Справа № 39/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО» м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Красносільське» с. Красне
про стягнення 162789,45грн.
За участю представників сторін
від позивача Багатченко Ю.В. - за довіреністю;
від відповідача не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО» м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Красносільське» с. Красне, про стягнення заборгованості 162789,45грн., яка складається з основного боргу в сумі 147547грн.15коп., пені в сумі 3686грн.38 коп., 3% річних в сумі 459грн.42коп., штрафу в сумі 8974грн.65коп., інфляції в сумі 2121грн.85коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 48/36 від 13.02.2008 р., додаток № 1 від 13.02.2008 р. до договору № 48/36 від 13.02.2008 р., додаток № 2 від 26.05.2008 р. до договору № 48/36 від 13.02.2008 р., додаток № 3 від 29.08.2008 р. до договору № 48/36 від 13.02.2008 р., видаткові накладні № РН-СЛ00109 від 03.04.2008 р., № РН-СЛ00115 від 07.04.2008 р., № РН-СЛ00261 від 25.04.2008 р., № РН-СЛ00353 від 07.05.2008 р., № РН-СЛ00426 від 26.05.2008 р., № РН-СЛ0463 від 30.05.2008 р., № РН-СЛ0498 від 13.06.2008 р., № РН-СЛ0528 від 01.07.2008 р., № РН-СЛ0553 від 24.07.2008 р., № РН-СЛ0580 від 05.09.2008 р., довіреності серії ЯМУ № 361458 від 03.04.2008 р., серії НБК № 276962 від 22.04.2008 р., № 277012 від 30.05.2008 р., № 277014 від 13.06.2008 р., № 277025 від 01.07.2008 р., № 277048 від 24.07.2008 р., № 277089 від 05.09.2008 р., банківські виписки, розрахунки.
В ході розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подані письмові пояснення та заява про уточнення позовних вимог, згідно яких останній зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем наявної суми заборгованості та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 140000грн.00коп., пеню в сумі 3686грн.38 коп., 3% річних в сумі 459грн.42коп., штраф в сумі 8974грн.65коп., інфляцію в сумі 2121рн.85коп.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у понову обсязі, заперечив проти позовних вимог в частині пені, штрафу, 3% річних, інфляції, через порушення позивачем строків поставки Товару та процедури внесення змін до договору.
13.03.2009 р. відповідачем через канцелярію суду подані клопотання №1 про розстрочення виконання рішення суд строком на 6 місяців та № 2 про зменшення суми пені, 3% річних, інфляційних та штрафу на 50%.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
13.02.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО» м. Київ (Продавець), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Красносільське» с. Красне (Покупець), укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Продавець на умовах відстрочення платежу зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин (Товар), асортимент, кількість, ціна яких, визначаються у додатках та/або документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною даного Договору.
На виконання умов Договору позивач згідно видаткових накладних № РН-СЛ00109 від 03.04.2008 р., № РН-СЛ00115 від 07.04.2008 р., № РН-СЛ00261 від 25.04.2008 р., № РН-СЛ00353 від 07.05.2008 р., № РН-СЛ00426 від 26.05.2008 р., № РН-СЛ0463 від 30.05.2008 р., № РН-СЛ0498 від 13.06.2008 р., № РН-СЛ0528 від 01.07.2008 р., № РН-СЛ0553 від 24.07.2008 р., № РН-СЛ0580 від 05.09.2008 р., поставив відповідачеві Товар на загальну суму 274907грн.92коп.
Поставлений згідно зазначених видаткових накладних Товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМУ № 361458 від 03.04.2008 р., серії НБК № 276962 від 22.04.2008 р., № 277012 від 30.05.2008 р., № 277014 від 13.06.2008 р., № 277025 від 01.07.2008 р., № 277048 від 24.07.2008 р., № 277089 від 05.09.2008 р., прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних, скріплених печаткою підприємства.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 274907грн.92коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Посилання відповідача на порушення строків поставки продукції судом до уваги не приймаються, оскільки положення договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р. не містять будь-яких застережень з приводу певних строків, у які позивач мав поставити Товар, а застосування Продавцем, визначених п. 5.4 Договору, наслідків порушення Покупцем строків оплати Товару є правом, а не обов'язком позивача.
Крім того, суд приймає до уваги, що згідно вимог ст. 688 ЦК України, у випадку порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару, покупець зобов'язаний повідомити про це Продавця. При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання Продавцем свого зобов'язання щодо поставки (стосовно якості, недостачі, строків тощо). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року № 888, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю, асортиментом, строком поставки Товару, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що Покупець погодився з поставкою Товару переданого йому за видатковими накладними № РН-СЛ00109 від 03.04.2008 р., № РН-СЛ00115 від 07.04.2008 р., № РН-СЛ00261 від 25.04.2008 р., № РН-СЛ00353 від 07.05.2008 р., № РН-СЛ00426 від 26.05.2008 р., № РН-СЛ0463 від 30.05.2008 р., № РН-СЛ0498 від 13.06.2008 р., № РН-СЛ0528 від 01.07.2008 р., № РН-СЛ0553 від 24.07.2008 р., № РН-СЛ0580 від 05.09.2008 р.
Наразі положення п. 5.3 Договору визначають конкретні терміни оплати Продавцем Товару
30% в строк до 21.03.2008 р.
70% в строк до 01.11.2008 р.
Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, прийняті на себе за договором обов'язки відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого за вказаними видатковими накладними сплатив частково в сумі 82471, 37 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (в копіях).
Крім того, зобов'язання за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р. з приводу отриманого за означеними видатковими накладними Товару на суму 65000грн.00коп., в порядку ст. 601 ЦК України припинені сторонами, шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2008 р.
В процесі розгляду спору, відповідачем здійснено часткову оплату наявної суми основного боргу за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р., з приводу чого позивачем були подані відповідні уточнення, згідно яких, останній просив стягнути з відповідача основний борг за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р. в сумі 140000грн.0,0коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 140000грн.00коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не оспорював, пояснив, що з огляду на фінансовий стан підприємства не мав змоги виконати умови договору у повному обсязі.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 140000грн.00коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не оспорюється та не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
За умовами п. 8.2 Договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Перевіривши вимогу позивача стосовно стягнення пені в сумі 3686грн.38коп., нарахованої за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 3676грн.59коп. за арифметичним розрахунком суду (147547,15грн.*12%*2/100%*38 днів/366днів).
Наданий позивачем розрахунок суми пені судом до уваги не приймається з огляду на арифметичну необґрунтованість.
Крім того, пунктом 8.4 Договору встановлено додаткову відповідальність Покупця за несплату або несвоєчасну оплату Товару у вигляді штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, який за розрахунком позивача, арифметично перевіреного судом складає 8974грн.65коп.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, які за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р. складають 459грн.42коп., а сума інфляції за листопад 2008 р. - 2121грн.85коп., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 8900,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2008 р. між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 254/12/08.
Згідно вказаного договору, Виконавець зобов'язався надати юридичні послуги та виконати юридичні роботи, що полягають у здійсненні передбачених законодавством дій щодо стягнення з боржника - Відкритого акціонерного товариства “Красносільське» (код ЄДРПОУ 05394765) штрафних санкцій - пені, штрафу, що будуть нараховані Виконавцем відповідно до договору купівлі-продажу № 48 від 13.02.2008 р. та індекс інфляції й 3% річних, котрі будуть нараховані Виконавцем згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, а Замовник зобов'язався прийняти виконання юридичних робіт та надання юридичних послуг за цим Договором та сплатити встановлену суму винагородження.
Юридичні послуги за цим Договором вважаються наданими, а юридичні роботи виконаними з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг (п. 1.3 Договору).
На виконання умов Договору, Виконавець надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт з підготовки позовних матеріалів та надання юридичних консультацій щодо стягнення з відповідача заборгованості, а також розрахунку штрафних санкцій, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.12.2008 р.
В матеріалах справи міститься довіреність ТОВ “ТРИДЕНТА АГРО» на ім'я Багатченко Ю.В., який згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3095 від 29.11.2005 р. та на підставі наказу № 6 від 08.01.2008 р. по особовому складу здійснював представництво інтересів позивача в суді.
Позивач, в свою чергу, на виконання п. 3.1 Договору, згідно платіжного доручення № 1543 від 15.01.2009 р. здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 8900,00 грн.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 39/21, суд вважає заявлену суму витрат на надання правової допомоги в сумі 8900,00 грн. істотно завищеною. Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, учать представника позивача в одному судовому засіданні, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень представника, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 2000,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів».
Крім того, за подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення № 1541 від 15.01.2009 р оплачене державне мито в сумі 2000 грн. 00 коп., що є більшим від встановленого законом розміру.
Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 1627 грн. 89 коп.
Надлишково сплачене державне мито в сумі 372 грн. 11 коп., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.
Заявлене відповідачем клопотання про розстрочення рішення суду залишено судом без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач суду не представив.
Так само судом відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних та штрафу на 50%.
Наразі, приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Факт порушення відповідачем прийнятих за договором зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО» м. Київ - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Красносільське» с. Красне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО» м. Київ основний борг в сумі 140000,00грн., пеню в сумі 3676,59грн., 3% річних в сумі 459,42грн., інфляцію в сумі 2121,85грн., штраф в сумі 8974,65грн., витрати за державним митом в сумі 1552,33грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,52грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 2000,00коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО» м. Київ надлишково сплачене державне мито в сумі 372,11 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя