10 березня 2009 р.
№ 5/485/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
Коваленка В.М.,
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства
на постанову
господарського суду Миколаївської області від 22.10.2008
у справі
№ 5/485/08
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ ЛАЙТ", м. Миколаїв
про
визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від скаржника:
Вудуд Г.І., посвідчення від 01.04.2008 №9
від боржника:
не з'явилися
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2008 за заявою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ ЛАЙТ" (надалі -ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ") порушено провадження у справі про банкрутство цього товариства в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Миколаївської області від 22.10.2008 (суддя: Міщенко В.І.) ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Цуріка М.В., зобов'язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу оголошення про банкрутство ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" та відкриття ліквідаційної процедури, а також подати до суду реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" ліквідовано як юридичну особу, провадження у справі припинено.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування прийнятих у цій справі судових актів, просить припинити провадження у справі та повернути ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.
Скарга вмотивована тим, що Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, а тому неповідомлення судом державного органа з питань банкрутства є підставою, передбаченою пунктом 3 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України, для скасування судових актів.
Крім того, скаржник посилається на порушення статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та статей 60, 61 Господарського кодексу України.
У засіданні суду касаційної інстанції представником скаржника уточнені вимоги за касаційною скаргою, з урахуванням яких останній просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 22.10.2008 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 року.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, проте, боржник не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги з урахуванням уточнень, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
За правилами статті 107 Господарського процесуального кодексу України оскаржувати судові рішення в касаційному порядку, крім сторін, прокурора, мають також право особи, яких не було залучено до участі у справі.
Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
Державний орган з питань банкрутства, зокрема, здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство (частина 2 вказаної статті Закону).
Визначаючи повноваження державного органу з питань банкрутства, частина 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що зазначений орган пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
При розгляді справ про банкрутство завдання господарського суду полягає у створенні належних умов для забезпечення реалізації прав учасниками справи, до яких належить державний орган з питань банкрутства. Як свідчать матеріали справи, державному органу з питань банкрутства ухвала про порушення справи про банкрутство не направлялася.
Отже, місцевим господарським судом не виконані вимоги статті 2, частини 1 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо надіслання ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство державному органу з питань банкрутства.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства щодо суттєвих порушень вимог чинного законодавства при розгляді даної справи, зокрема, статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Ліквідація юридичної особи здійснюється у порядку, визначеному цивільним та господарським законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2008 на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою учасника ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" порушено справу про банкрутство вказаного товариства; постановою господарського суду Миколаївської області від 22.10.2008 ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" визнано банкрутом; ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" ліквідовано як юридичну особу з припиненням провадження у справі.
Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної постанови виходив із прийнятого внаслідок недостатності вартості майна для задоволення вимог кредиторів рішення засновника (учасника) боржника від 01.10.2008 та наданого балансу товариства.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно без урахування особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.
Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи, встановлені у статті 105 Цивільного кодексу України, серед яких зазначено: негайне письмове повідомлення учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, органу, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення; призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо), яка поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї.
Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи.
У силу частини 3 цієї статті, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Крім загальних правил щодо порядку припинення юридичних осіб, передбачених статтею 105 Цивільного кодексу України, цей Кодекс встановлює і спеціальні правила порядку ліквідації юридичної особи, які спрямовані на забезпечення прав та інтересів кредиторів. Комісія з припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія), яка створюється і діє на попередніх етапах відповідно до статей 105, 110 Цивільного кодексу України, обов'язково складає після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Зазначені норми цивільного законодавства кореспондуються і з приписами статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання. Зі змісту частини 5 цієї статті вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Якщо в процесі ліквідації буде виявлено недостатність коштів на погашення всіх зобов'язань перед кредиторами, застосовуються правила статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника у порядку статті 60 Господарського кодексу України, публікації оголошення в порядку статті 105 Цивільного кодексу України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу, після закінчення строку, який передбачений частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України, можливо з'ясувати питання про повний обсяг кредиторської заборгованості та про недостатність вартості майна боржника для задово-лення вимог кредиторів, а також можливо звернення до господарського суду після закінчення строку, який передбачений статтею 105 Цивільного кодексу України, із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.
Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10.06.2008 у справі №15/682-б.
Із наданої до господарського суду заяви учасника ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" про порушення справи про банкрутство вбачається, що серед додатків відсутні докази: розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію товариства у встановленому законодавством порядку; складання у встановленому порядку проміжного ліквідаційного балансу, затвердженого учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте, місцевий господарський суд на це уваги не звернув і залишив без належної правової оцінки, що свідчить про невстановлення судом першої інстанції обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.
Отже, справа про банкрутство ТОВ "АТЛАНТ ЛАЙТ" порушена неправомірно, без належного з'ясування кола кредиторів боржника, у відсутності публікації у порядку статті 105 Цивільного кодексу України, без дотримання строків, які передбачені частиною 4 статті 105 цього Кодексу, та встановлення відповідно факту про те, що вартості майна боржника, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим у господарського суду були відсутні правові підстави для продовження процедури банкрутства та визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, яка передбачена статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також були відсутні правові підстави для ліквідації юридичної особи та припинення провадження у справі про банкрутство згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 року.
З урахуванням наведеного, оскаржувані судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід врахувати вищенаведене.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства -задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 22.10.2008 у справі № 5/485/08 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 у цій справі -скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий: В.Коваленко
Судді: А. Заріцька
Л. Продаєвич