17 березня 2009 р.
№ 6/96д/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Разводової С.С.,
Самусенко С.С. - доповідача,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія"
та постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від 09 грудня 2008 року
у справі
№ 6/96д/08
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Торгівельно-промислової транснаціональної
корпорації "Кераміст"
до
ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія"
про
визнання недійсним договору
та стягнення 1 350 000 грн.
за участю представників
сторін
від позивача -
Карагодіна С.М.,
від відповідача -
Тарикіна І.М., Тимошенко Н.А.
Торгівельно-промислова транснаціональна корпорація "Кераміст" звернулася до господарського суду Запорізької області із позовом до ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія" про визнання недійсним укладеного позивачем та відповідачем договору про поворотну фінансову допомогу №112/К від 31 травня 2006 року та стягнення 1 350 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався, зокрема, на порушення позивачем вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та перевищення генеральним директором позивача своїх повноважень при укладанні угоди.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08 липня 2008 року у справі №6/96д/08 (суддя Місюра Л.С.) позов залишено без задоволення.
Рішення господарського суду мотивоване ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", згідно якої ліцензуванню підлягає діяльність тільки фінансових установ при здійсненні будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Відповідач не є фінансовою установою, не залучав фінансові активи від фізичних осіб, тому ліцензія не потрібна. П.7.13 Статуту відповідача передбачено право директора на укладення договору від імені корпорації, тому не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання його недійсним. Рішення суду також мотивоване безпідставністю вимог позивача про стягнення коштів, оскільки передбачений п.4.1 договору строк повернення коштів не настав.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09 грудня 2008 року у справі №6/96д/08 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 08 липня 2008 року скасовано, позов задоволено, визнано недійсним договір про поворотну фінансову допомогу №112/К від 31 травня 2006 року, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, отримані за договором про поворотну фінансову допомогу №112/К від 31 травня 2006 року у розмірі 990 000 грн., 13 585 грн. державного мита, 4 795 грн. 50 коп. за апеляційний перегляд та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 грудня 2008 року мотивовано, зокрема, п.п.7.12, 7.13 Статуту Корпорації, ст.ст. 203, 215, 216, 241 ЦК України, вказано, що спірний договір укладено генеральним директором з перевищенням повноважень, Рада Корпорації не приймала рішення щодо надання зворотної фінансової допомоги ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія" та цей договір не був в подальшому схвалений у встановленому порядку.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія", вважаючи постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.2 ст.203 ЦК України, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 грудня 2008 року та залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 08 липня 2008 року.
Вищим господарським судом України ухвалою від 28.01.2009 у справі №6/96д/08 порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Вищим господарським судом України оголошено про закінчення слухання справи та перерву в порядку ст.77 ГПК України до 10 год. 17.03.2009 для підготовки повного тексту постанови.
В судовому засіданні 17.03.2009 о 10 год. Вищим господарським судом України оголошено повний текст постанови у справі №6/96д/08.
Обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.
31 травня 2006 року між сторонами у справі укладено договір № 112/К про поворотну фінансову допомогу, за умовами якого позивач надає відповідачу безпроцентну фінансову допомогу у розмірі 1 000 000 грн. строком на три роки.
Додатковими угодами від 04 вересня 2006 року та від 08 вересня 2006 року сторони збільшили розмір допомоги до 1 350 000 грн.
На виконання умов договору позивачем в період з 01 червня 2006 року по 11 вересня 2006 року перераховано відповідачу 1 340 000 грн.
Платіжним дорученням № 128 від 29 вересня 2006 року відповідач повернув позивачу частину фінансової допомоги у розмірі 350 000 грн.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сума неповернутих відповідачем коштів складає 990 000 грн.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій наголошено на необґрунтованості посилань позивача щодо регулювання правовідносин між сторонами Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки надана позивачем фінансова допомога не підпадає під поняття фінансової послуги.
Господарський суд апеляційної інстанції щодо повноважень генерального директора позивача при укладанні спірної угоди встановив наступне.
Відповідно до п.2.4 Контракту, укладеного Торгівельно-промисловою транснаціональною корпорацією "Кераміст" з генеральним директором Зусманович Д.М., повноваження генерального директора визначаються п.п. 7.12, 7.13 Статуту корпорації та вимогами діючого законодавства.
При цьому, укладання договорів щодо передачі коштів Корпорації у позику, кредит або у поворотну фінансову допомогу на строк більше 12 календарних місяців, а також договорів поруки на той же строк, повинно проводитись виключно за рішенням Ради Корпорації.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що укладена між сторонами угода з боку позивача була підписана генеральним директором Зусманович Д.М. без прийняття такого рішення Радою Корпорації про надання зворотної фінансової допомоги ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія".
Відповідно до ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана не перевищувати своїх повноважень.
Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений з перевищенням повноважень генеральним директором позивача правочин не був в подальшому схвалений відповідним рішенням Ради Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст".
Рішенням Ради Корпорації від 16 січня 2008 року притягнуто генерального директора до дисциплінарної відповідальності за укладання договору з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Виходячи з вказаного господарським судом апеляційної інстанції визнано оспорювану угоду недійсною з огляду на перевищення повноважень генеральним директором позивача та несхвалення в подальшому угоди Радою Корпорації.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що сума неповернутої фінансової допомоги складає 990 000 грн., тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що спірну угоду підписано генеральним директором позивача з перевищенням повноважень та не схвалено в подальшому Радою Корпорації.
Виходячи із встановлених апеляційною інстанцією обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає вірним застосування в даному випадку ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вказав, що рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2008 року у справі №2-1190/2008, яке набрало законної сили, встановлено, що договір № 112/К від 31 травня 2006 року був укладений генеральним директором ТПТНК "Кераміст" з перевищенням повноважень, наданих вищим органом ТПТНК "Кераміст", з дефектом суб'єктивного права та з порушенням вимог ст. 203 ЦК України.
Подане до Вищого господарського суду України з посиланням на ст.ст. 79, 111-5 ГПК України клопотання ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія" про зупинення розгляду справи до розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області апеляційної скарги ТОВ "ЗІТК" на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2008 року у справі №2-1190/2008 залишається без розгляду як безпідставне з огляду на те, що справа знаходиться на стадії касаційного провадження та розглядається за нормами Розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, касаційна інстанція звертає увагу, що оскільки судами встановлено, що спірну угоду підписано генеральним директором позивача з перевищенням повноважень та не схвалено в подальшому Радою Корпорації відповідно до п.2.4 Контракту, вказане є основною і достатньою підставою для визнання договору недійсним в порядку ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.
Оскільки доводи касаційної скарги ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія" не знайшли свого підтвердження, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду і залишає без змін оскаржувану постанову.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Запорізька Інвестиційно-торгівельна компанія" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 грудня 2008 року у справі № 6/96д/08 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С. Разводова
С. Самусенко