01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.03.2009 № 26/332
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Малий М.С. (дов. від 01.08.08 № 484);
відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2008
у справі № 26/332 (суддя
за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант"
про стягнення 52070, 03 грн.,
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.08 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будгарант» на користь Закритого акціонерного товариства “Житомирпромспецбуд» 34080 грн. основного боргу, 1876 грн. 89 коп. 3% річних, 11123 грн. 20 коп. збитків від інфляції, 470 грн. 80 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будгарант» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі.
В апеляційній скарзі зазначено, що змінні рапорти за травень-серпень 2006 року з боку виконавця не оформлені належним чином, що порушує умови договору та положення статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідач в судові засідання, які відбулися 04.02.09 та 25.02.09, повноважних представників не направив. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 22.01.09, відкладення розгляду справи від 04.02.09 та 25.02.09, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття його апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником ТОВ “БК»Укрбудмонтаж» ухвали суду від 22.01.09.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Розглянувши подані клопотання від 17.03.09 та 18.03.09 про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зазначені в них обставини не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки у даному випадку позивач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що нез'явлення відповідача в засідання суду, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Нез'явлення відповідача в засідання суду розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.05.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будгарант» (далі-відповідач, замовник) та Закритим акціонерним товариством “Житомирпромспецбуд» (далі-позивач, виконавець) було укладено договір про надання послуг, виконання робіт.
Відповідно до п. 1.1. вказаного вище договору виконавець виконує для замовника будівельно-монтажні роботи краном ДЕК-251 в м. Києві в строки з 30.05.06 по 31.12.06.
Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, надані послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору вартість 1 маш. год. складає 60, 00 грн. в т.ч. ПДВ 10,00 грн.
Розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно, але не пізніше 20-го числа наступного місяця згідно підписаних замовником змінних рапортів машиніста (п. 2.4. зазначеного вище договору).
Частиною 1 ст. 626 Цивільний кодекс України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Позивачем умови договору про надання послуг, виконання робіт від 30.05.06 були виконані належним чином, що підтверджується матеріалами справи та змінними рапортами роботи крану “ДЕК-251» за червень, липень, серпень місяць 2006 року та актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000172 від 30.06.06, № ОУ-0000273 від 31.08.06.
В порушення умов договору відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 34080 грн., пеню в сумі 3540 грн. 59 коп., 3% річних - 1863 грн. 84 коп. та інфляційних - 12585 грн. 60 коп.
Пунктом 4.2. договору про надання послуг, виконання робіт від 30.05.06 встановлено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за кожен день прострочки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1876, 89 грн. та інфляційні в сумі 11123, 20 грн.
Зважаючи на сплив строку позовної давності для нарахування пені в сумі 3540, 59 грн., позивач відмовився від даної вимоги.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України ).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 11123, 20 грн. інфляційних та 1876, 89 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.08 у справі №26/332 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №26/332 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
24.03.09 (відправлено)