18 березня 2009 р.
№ 35/322
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2008 року у справі № 35/322 за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Київської міської станції швидкої допомоги та медицини катастроф про стягнення суми, -
Встановив:
У червні 2008 року комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської станції швидкої допомоги та медицини катастроф про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення в сумі 94182,42 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 262 від 31 січня 2007 року в частині розрахунків.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2008 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
Розгляд справи перенесено на 18 березня 2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2007 року сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва, відповідно до умов якого орендодавець на підставі Рішень Київради від 21 грудня 2006 року № 525/582 та від 14 червня 2007 року № 789/1450 передає, а орендар приймає в оренду споруду, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Баумана, 23/2.
Вказаний договір укладався сторонами на строк з 21 грудня 2006 року по 20 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої Рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 31/91.
Місячний розмір орендної плати, відповідно до розрахунку, який є невід'ємною частиною договору оренди, за період з 21 грудня 2006 року по 13 червня 2007 року складає 9151,20 грн. на місяць, у тому числі ПДВ 1525,20 грн., за період з 14 червня 2007 року по 20 грудня 2007 року -3431,70 грн. на місяць, у тому числі ПДВ 571,95 грн.
Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 1-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Позивачем здійснено розрахунок орендної плати, виходячи з орендних ставок, які були встановлені Рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2006 року № 525/582, а саме, 8 % за період з грудня 2006 року по травень 2007 року, та 3 % за період з червня 2007 року по квітень 2008 року.
В зв'язку з тим, що після 20 грудня 2007 року відповідної заяви про припинення договору оренди сторонами не заявлялось, цей договір вважається пролонгованим і відповідач продовжує використовувати орендоване приміщення.
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач, всупереч обумовленим договором оренди положенням, не виконує взятих на себе зобов'язань в частині внесення орендної плати за користування об'єктом оренди, і заборгованість відповідача перед позивачем становить 94182,42 грн.
Відмовляючи в позові в повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України та того, що відповідач є установою, заснованою на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкований Головному управлінню охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, фінансування відповідача здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Дію Рішення Київради від 28 вересня 2006 року № 31/91, яким затверджено Методику розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, зупинено на 2007 рік в частині встановлення орендної плати для установ, що фінансуються з бюджету м. Києва, окрім площ, що використовуються ними для надання платних послуг. Такі бюджетні установи звільнені від сплати орендної плати у 2007 році згідно з Рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2006 року № 531/588.
При цьому, дію Рішення Київради від 28 вересня 2006 року № 31/91 зупинено на 2008 рік в частині встановлення орендної плати для установ, що фінансуються з бюджету м. Києва, окрім площ, що використовуються ними для надання платних послуг та окрім сплати ними експлуатаційних витрат.
Відповідно до п. 3.2 договору оренди від 31 січня 2007 року розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
З огляду на встановлене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно застосовано орендні ставки в розмірі 8 % та 3 %, оскільки Рішеннями Київської міської ради від 28 грудня 2006 року № 531/588 та від 17 січня 2008 року № 3/4475 встановлений виключний порядок щодо сплати орендної плати для бюджетних установ, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.
Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2008 року у справі № 35/322 - без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Вовк І.В.
Малетич М.М.