18 березня 2009 р.
№ 14/142 (2/29, 9/113, 12/148)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Еліта"
на постанову
від
Київського апеляційного господарського суду
16.12.2008
у справі
№ 14/142(2/29(9/113(12/148)
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Еліта"
до
1. Закритого акціонерного товариства "Енергополіс"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група"
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Федорова Т.М. (дов. №2 від 16.01.2008);
- відповідача 1 Федоров Д.В. (дов. №13 від 02.10.2008);
- відповідача 2 не з'явились;
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 03.03.2009 №02.02.-10/85 було змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходиться № 14/142(2/29(9/113(12/148).
Ухвалами Вищого господарського суду України від 18.02.2009 та від 04.03.2009 розгляд справи №14/142(2/29(9/113(12/148) було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.09.2008 у справі №14/142(2/29(9/113(12/148) задоволено заяву Закритого акціонерного товариства "Еліта" (надалі позивач/ скаржник) про забезпечення позову; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №14/142(2/29(9/113(12/148) до розгляду справи №14/80 та зупинено за ініціативою суду провадження у даній справі до закінчення розгляду касаційних скарг у господарській справі №40/222.
Ухвала суду мотивована тим, що: предметом спору у даній справі, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення від 11.07.2006 і яке ЗАТ "Еліта" просить переглянути за нововиявленими обставинами у даному провадженні, є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. О. Молодчого, 46, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Енергополіс" (надалі відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" (надалі відповідач 2/ ТОВ "Агропромислова група"). Вказаний (спірний) договір був укладений за результатами проведення повторного аукціону від 26.01.2006, переможцем якого стало ТОВ "Агропромислова група"; недійсність проведення вказаного аукціону від 26.01.2006 була визнана у судовому порядку рішенням господарського суду міста Києва у справі №40/222, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2008 у справі №14/80 за позовом ЗАТ "Еліта" до Міноборони України та ТОВ "Агропомислова група" порушено провадження у вказаній справі, предметом якої є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.02.2006, в матеріалах справи відсутні документи, що свідчили б про закінчення розгляду вказаної справи. Матеріалами даної справи підтверджується, що ТОВ "Агропромислова група" в період наявності спору між ЗАТ "Еліта" та Міноборони України про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (справа №6/887) відчужила це майно ЗАТ "Енергополіс". Врахувавши всі ці обставини, суд першої інстанції встановив, що існує загроза порушення охоронюваних законом майнових інтересів ЗАТ "Еліта", оскільки майно, на яке позивач просить накласти арешт, є предметом договору купівлі-продажу, дійсність якого оспорюється у даній справі, а тому, керуючись ст. 67 ГПК України, прийшов до висновку про задоволення заяви ЗАТ "Еліта" про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на спірне майно.
В частині зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку справи №40/222, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: оскільки нововиявленою обставиною у даній справі є факт набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2006 у справі №40/222, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, а вказані судові рішення оскаржуються в касаційному порядку, а тому існує необхідність у зупиненні провадження у даній справі до розгляду в касаційному порядку справи №40/222.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 повністю скасовано ухвалу суду першої інстанції у справі № 14/142(2/29(9/113(12/148).
Постанова в частині скасування заходів забезпечення позову мотивована тим, що: вжиття такого заходу забезпечення позову як накладання арешту на майно, власником якого є ЗАТ «Енергополіс», не може визнаватись у якості обґрунтованої та адекватної вимоги заявника, оскільки позивач -ЗАТ «Еліта» не є власником арештованого майна, останнє не вибуло з його володіння, тощо. При цьому, накладання арешту на майно, суттєво обмежує права іншої особи -ЗАТ «Енергополіс», і ці обмеження не можуть визнаватись апеляційною інстанцією співрозмірними та збалансованими із негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів; господарський суд першої інстанції не здійснив належну оцінку доводів заявника щодо необхідності накладання арешту та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття арешту.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі мотивована, зокрема, тим, що: господарський суд першої інстанції за власною ініціативою зупинив провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку ухвалених у справі №40/222 судових рішень, проте, нормами чинного законодавства не передбачено на стадії прийняття до розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зупинення провадження в порядку ст. 79 ГПК України.
Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 05.09.2008.
02.03.2009 до Вищого господарського суду України позивач подав доповнення до касаційної скарги, в яких стверджує про порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови ст.ст. 79, 1131, 114 ГПК України.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно із статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду, а умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, підтверджене належними доказами, що майно (кошти), яке є у відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову відповідно до ст. 66 ГПК України, суд має, з урахуванням доказів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову; при цьому, тягар доказування покладається саме на особу, яка подала таку заяву. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Крім того, при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 7 ст. 319 ЦК України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і порядку, встановлених законом.
Місцевий господарський суд, накладаючи арешт на майно відповідача 1, не встановив беззаперечних обставин, передбачених ст. 66 ГПК України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову. Обґрунтування суду першої інстанції необхідності вжиття заходів до забезпечення позову полягає фактично в тому, що під час судового розгляду господарської справи №6/887, предметом якої було зобов'язання Міноборони України укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірного майна, відповідач 1 відчужив спірне майно відповідачу 2, проте, суд не зазначив, який причинно-наслідковий зв'язок між наведеною обставиною та необхідністю вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі або яким чином наведені обставини підтверджують чи свідчать про вірогідність зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю спірного майна на момент виконання рішення у даній справі.
В той час як суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції у даній справі, правильно дослідив та оцінив, в порядку ст. 43 ГПК України, подані позивачем в обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову докази та прийшов до вірного висновку про те, що матеріали справи не містять жодних беззаперечних доказів на підтвердження можливості утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду, в разі задоволення позову. Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що накладення арешту на спірне майно, належне відповідачу 1 на праві власності, не є співрозмірним та адекватним заходом захисту прав позивача, оскільки по-перше, спірне майно не вибувало з володіння позивача, по-друге, вжиття такого заходу як накладення арешту заважає дійсному власнику спірного майна -відповідачу 1 розпоряджатися своєю власністю та проводити господарську діяльність.
Стосовно скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції в частині зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку ухвалених у справі №40/222 судових рішень, колегія судді касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням та доводами суду апеляційної інстанції, на підставі яких він прийшов до висновку про неправомірність ухвали суду першої інстанції в цій частині, вважає їх юридично правильними та законними.
Отже, приймаючи у даній справі оскаржувану постанову та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а також встановив фактичні обставини справи; доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування правильного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Еліта" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 у справі №14/142(2/29(9/113(12/148) залишити без змін.
.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
О.А. Подоляк