79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.03.09 Справа № 15/69-17/387-18/173-13/227-16/76
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Тисменицягаз" за вих. № 1387 від 24.12.2008 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2008 р. (підписане 16.12.2008 р.)
у справі № 15/69-17/387-18/173-13/227-16/76
за позовом: ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: ВАТ "Тисменицягаз", м. Тисмениця
про стягнення заборгованості за природний газ в сумі 1 392 915,55 грн.
За участю представників:
від позивача - Працьовита С.М. -головний юрисконсульт;
від відповідача -Урак А.Ю. -представник.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2008 року (суддя Калашник В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача -ВАТ «Тисменицягаз» на користь позивача -ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»58169,69 грн. -пені за прострочення виконання договірних зобов'язань; 240561,16 грн. -інфляційних втрат та 77730,02 грн. -трьох процентів річних від простроченої суми. В задоволенні решти суми позовних вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат, в позові відмовлено. Стягнуто з відповідача -ВАТ «Тисменицягаз»на користь позивача -ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»3764,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що, враховуючи Прикінцеві положення Господарського кодексу України та положення ст. 232 ГК України нарахування пені повинно припинятися 11.08.2004 р., а відтак стягненню підлягає пеня за період з 11.02.2004 р. по 11.08.2004 р., в сумі 58169,69 грн. Обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України, який був чинний у період за який позивачем нараховано відповідачу збитки від інфляції та трьох відсотків річних. Враховуючи те, що зазначена норма не визначає випадків обмеження її дії і повинна застосовуватися до всіх правовідносин, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню в частині нарахованих у період з січня 2004 р. по червень 2007 р. в сумі 240561,16 грн. та позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню за період з 01.01.2004 р. по 06.08.2007 р. в сумі 77730,02 грн.
Відмовляючи в стягненні річних та інфляційних, нарахованих за період з січня 2003 р. по січень 2004 р., господарський суд виходив з того, що розділом 2 Прикінцевих положень до Закону України від 08.10.1999 р. № 1136-XIV (1136-14) "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" передбачено, що дія цього закону не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, Цивільний кодекс УРСР, в тому числі ст. 214 ЦК УРСР, втратив чинність відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до 01.01.2004 р.
Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ "Тисменицягаз", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача 240 561,16 грн. інфляційних нарахувань та 77730,02 грн. -трьох процентів річних, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Апелянт зокрема вказує на те, що місцевим господарським судом при новому розгляді, застосовано п. 2 ст. 625 ЦК України всупереч положенням ст. 5 ЦК України до правовідносин, що є предметом спору. Стаття 625 ЦК України включена законодавцем в главу 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", тобто, законодавець, в даному випадку, не пов'язує наслідки настання відповідальності з підставами виникнення зобов'язання, яке порушено: договірні чи позадоговірні. Таким чином, застосовуючи положення ст. 625 ЦК України суд першої інстанції погіршує відповідальність ВАТ "Тисменицягаз" порівняно з періодом, в якому виникло порушення зобов'язання, тобто до 01.01.2004 р. -до моменту набрання чинності новим ЦК України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги відхилив, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ВАТ "Тисменицягаз" залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що положення ЦК України застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу постачання та оплати природного газу, переданого в 2002 році на підставі договору № 06/01-816-00000001 від 28.12.2001 року, продовжують існувати і на сьогоднішній день. Оскільки, п. 2 ст. 625 ЦК України не містить, передбачених ст. 214 ЦК УРСР, обмежень у стягненні збитків від інфляції та трьох процентів річних при розрахунках за природний газ з населенням, ст. 625 ЦК України повинна застосовуватися до спірних правовідносин, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення ЦК України з 01.01.2004 р., тобто з моменту набрання чинності ЦК України.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача дали пояснення, доводи та заперечення, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши зібрані докази, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ВАТ "Тисменицягаз" підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
У лютому 2005 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ "Тисменицягаз" про стягнення суми боргу за переданий у 2002 році природний газ у розмірі 706 597 грн.; з урахуванням збитків від інфляції -417 289 грн. 98 коп.; річних -100 104 грн. 46 коп.; пені - 116 339 грн. 39 коп.; штрафу -52 584 грн. 72 коп. з мотивів неналежного виконання умов договору від 28 грудня 2001 року на постачання природного газу для потреб населення.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2007 р. (суддя Шкіндер П.) позов задоволено в частині стягнення 706 597 грн. основного боргу; збитків від інфляції 417 289 грн. 98 коп.; річних -100 104 грн. 46 коп.; в частині стягнення пені у розмірі 116 339 грн. 39 коп. позов залишено без розгляду; в решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 р. рішення скасовано в частині залишення позову без розгляду щодо стягнення суми пені; в іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2007 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 р. мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, що виникло з договору.
Постановою Вищого господарського суду від 17.06.2008 р. у справі № 15/69-17/387-18/173-13/227 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 р. в частині стягнення річних і збитків від інфляції скасовано. В цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суд Івано-Франківської області. У решті рішення та постанову залишено в силі.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області 02.12.2008 року частково задоволено позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ВАТ "Тисменицягаз" та стягнуто з останнього 58169,69 грн. -пені за прострочення виконання договірних зобов'язань; 240561,16 грн. -інфляційних втрат та 77730,02 грн. -трьох процентів від простроченої суми. В задоволенні решти суми позовних вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат, в позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3764,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та відповідачем, ВАТ "Тисменицягаз", 28.12.2001 р. був укладений договір № 06/01-816-00000001 на постачання природного газу (далі по тексту договір) (а.с. 24 том I).
Відповідно до умов договору позивач здійснив поставку природного газу відповідачу протягом січня-грудня 2002 року в об'ємі 45 525 859 м.3 на загальну суму 5 405 761,47 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, підписаними представниками сторін (а.с. 35-46 том I). Відповідач за поставлений газ розрахувався лише частково у розмірі 4699164,47 грн. Станом на 01.01.2004 р. борг становив 4654551,21 грн. В квітні 2005 р. відповідачем проведено розрахунки на суму 44613,26 грн. (згідно розрахунку а.с. 26 т. V ). Станом на 01.05.2005 р. борг становив 706 597 грн.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржене рішення задовольнив позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з ВАТ "Тисменицягаз" 240 561,16 грн. -інфляційних втрат та 77730,02 грн. -трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.01.2004 р. по червень 2007 р. Судова колегія Львівського апеляційного суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Застосування положень ст. 625 ЦК України колегія суддів вважає таким, що суперечить ст. 5 ЦК України, якою встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, при цьому акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином виходячи з того, що на момент виникнення спірних правовідносин стягнення інфляційних та трьох процентів річних регулювалося Законом України від 08.10.1999 р. № 1136-XIV (1136-14) "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" і на спірні правовідносини в частині поставки природного газу населенню, поширював свою дію п. 2 цього Закону, норми ст. 625 ЦК України погіршують цивільну відповідальність відповідача як постачальника комунальних послуг населенню, а отже ст. 625 ЦК України в цій частині спірних правовідносин не підлягає застосуванню щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за поставлений в 2002 році природний газ виключно для потреб населення як така, що погіршує відповідальність особи порівняно з періодом, в якому виникли спірні правовідносини.
Неправильне застосування місцевим господарським судом цивільного законодавства в силу ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.
Такий висновок узгоджується із постановою Вищого господарського суду від 17.06.2008 р. у даній справі (а.с. 23-25 т. IV).
Виходячи з вище зазначеного, судова колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність стягнення судом першої інстанції з відповідача індексу інфляції в розмірі 240 561,16 грн. та 77730,02 грн. трьох процентів річних та в цій частині судових витрат.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ВАТ "Тисменицягаз" задоволити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2008 року в частині стягнення з ВАТ "Тисменицягаз" 240 561,16 грн. інфляційних втрат, 77730,02 грн. -трьох процентів річних, 3182,91 грн. державного мита - скасувати.
3. В цій частині прийняти нове рішення.
В позові про стягнення з ВАТ "Тисменицягаз" 240 561,16 грн. інфляційних втрат, 77 730,02 грн. -трьох процентів річних, 3182,91 грн. державного мита -відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Стягнути з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ "Тисменицягаз" 1591,45 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити місцевому господарському суд видати відповідний наказ
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.