ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/45
18.02.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвест»
до
Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»
про
визнання недійсним договору
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача -
Качкуров Ф.В., представник за дов. б/н відл 10.11.2008;
від відповідача -
Пащенко Х.В., представник за дов. б/н від 12.02.2008.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараздінвест»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі -Відповідач) про визнання недійсним договору про надання кредиту №CR 07-182/29-1 від 08.05.2007 від 08.05.2007 (далі -Договір).
Позовні вимоги мотивовані тим, що недійсність Договору ґрунтуються на положеннях ст. 99 Конституції України, в якій зазначено, що грошовою одиницею України є гривня, а також на положеннях ст. 524 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) від) і 189 Господарського кодексу України (далі -ГК України).
Відповідач проти позову заперечив, з тих підстав, що Позивачем не взято до уваги частина 2 статті 524 ЦК України, відповідно до якої зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а також положення статей 198 ГК України та 533 ЦК України.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.05.2007 між Позивачем (Позичальник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цього Договорі.
Пунктом 1.1.1 Договору передбачено, що кредит може надаватись в такій валюті: долари США.
Відповідно до п.1.2 Договору, передбачено, що Позичальник зобов'язаний використовувати кредит на:
в сумі, що не перевищує 170 000 (сто сімдесят тисяч) доларів США -на виконання зобов'язань Позичальника за договором поруки №SR-001/128/2/2005, укладеним між Позичальником та Банком 8 листопада 2005 року (п.1.2.1 Договору);
в сумі, що не перевищує 6 830 000 (шість мільйонів вісімсот тридцять тисяч) доларів США -на фінансування проекту, а саме: на будівництво та введення в експлуатацію Об'єкта №1 та будівництво та введення в експлуатацію Об'єкта №2.
Приміткою п.1.2 договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що протягом дії цього Договору сума будь-якого траншу, що надається Позичальнику за цільовим призначенням, зазначеним п 1.2.2 цього Договору, повинна бути не менш, ніж USD 50 000 (п'ятдесят тисяч доларів США).
Між сторонами було підписано Додаток №2 до Договору, яким передбачено, що даним Додатком Позичальник підтверджує на моменту укладення Договору, що Позичальник не є стороною і не має жодного зобов'язання (що існує зараз або такого, що може виникнути в майбутньому за вже укладеними договорами) у відповідності із будь-яким документом (включаючи поруку та/або гарантію за інших), аналогічних Договору, окрім викладеного нижче:
зобов'язання -Кредитний договір №30-47/2-06;
кредитор в зобов'язанні -ВАТ КБ «Хрещатик»;
сума зобов'язання, валюта зобов'язання -700 000 дол. США;
розмір процентної ставки, проценти -1,5;
дата виникнення/укладення зобов'язання -24.10.2006;
дата припинення зобов'язання -24.10.2007.
Проаналізувавши та оцінивши, відповідно до статті 43 ГПК України, Договір та наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість заявленого позову виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 статті 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 189 ГК України вказано, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (п.1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. (п.3).
Положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Аналогічні положення містяться й у ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України.
Порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями) (далі -Закон) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями) (далі -Декрет), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
Відповідно до норм пп. «г»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.
При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями) (надалі -Закон про банки) зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Як слідує з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк»діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, тому 08.11.2006 року Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» отримано банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Невід'ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк»з валютними цінностями (додається).
Пунктами 1-4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківські діяльність»передбачено, що Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
Відтак, «ОТП Банк»мало право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.
За встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Договору, приписи чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208, ч. 2 ст. 524 і ст. 533 ЦК України, ч. 2 ст. 198 ГК України в межах повноважень Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвестбуд»щодо недійсності Договору на підставі визначення суми кредиту в іноземній валюті визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя
Сташків Р.Б.