ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»
до Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»
про стягнення 16 512, 79 грн. Суддя Демидова А.М.
Представники:
від позивача
не з'явився;
від відповідача
Піскунова Л.Ю. - представник за довіреністю № 1401-09/1 від 14.01.2009 р.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»про стягнення 16 512, 79 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору № 1978/ТК на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 16.09.2005 р., укладеного між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама»(правонаступником якої є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»та Закритим акціонерним товариством «Германос Телеком Україна», останній не розрахувався за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. порушено провадження у справі за № 23/317 та призначено її розгляд на 03.02.2009 р.
У судовому засіданні 03.02.2009 р. представник позивача надав суду довідку, з якої вбачається, що після відображення в обліку всіх проводок заборгованість Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»становить 0, 00 грн.
Представник відповідача, присутній у судовому засіданні подав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до який відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 03.02.2009 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.02.2009 р.
У судове засідання, призначене на 09.02.2009 р., з'явився представник відповідача.
Справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.09.2005 р. між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої, згідно з Рішенням Київської міської ради № 8/65 від 28.09.2006 р., є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(далі -Робочий орган, Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Германос Телеком Україна»(далі -Розповсюджувач, Відповідач) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами № 1978/ТК (далі -Договір).
Відповідно до п. 2.1 договору у відповідності до умов цього договору та на виконання «Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Києві», робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцями за адресами згідно Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надані місця за цільовим призначенням -для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права на користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.
Згідно з п. 2.3. договору дозвіл на розміщення об'єктів зовнішньої реклами є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.4. договору місця надаються для розміщення виключно тих об'єктів, що вказані у додатках до цього договору.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що розмір плати за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом.
Розповсюджувач зовнішньої реклами, відповідно до п. 4.2. договору, зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.
Відповідно до п. 4.4. договору нарахування оплати здійснюється з дати прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про видачу дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
Плата за право тимчасового користування місцями сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданого робочим органом, на поточний рахунок останнього (п. 4.5. договору).
Згідно з 7.2. договору строк дії цього договору визначається по кожному місцю розташування об'єктів зовнішньої реклами окремо у додатках, які є невід'ємною частиною договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди та внесення змін до додатків.
Як стверджує позивач, Закрите акціонерне товариство «Германос Телеком Україна»не здійснив з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»розрахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за наступними рахунками-фактурами: № 66041 від 15.03.2007 р.; № 61789 від 15.12.2006 р.: № 54828 від 19.08.2006 р.; № 54827 від 15.05.2006 р.; № КП-07/106328 від 15.10.2008 р.; № КП-07/92362 від 15.04.2008 р.; № КП-07/90126 від 14.03.2008 р.; № КП-07/88189 від 07.02.2008 р.; № КП-07/86003 від 15.01.2008 р.; № КП-07/79947 від 15.10.2007 р.: № КП-07/77231 від 14.09.2007 р.; № КП-07/39705/4 від 14.09.2007 р.; № 75445 від 15.08.2007 р.; № 69242 від 15.04.2007 р.; № 67655 від 13.04.2007 р. на загальну суму 12 471, 16 грн. (належним чином засвідчені копії рахунків-фактур містяться в матеріалах справи).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Тож з урахуванням викладеного, позивач стверджує, що відповідачем було порушено умови договору № 1978/ТК на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 16.09.2005 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.
Разом з тим, розглядаючи спір по суті, судом встановлено наступне:
За договором № 1978/ТК на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 16.09.2005 р. згідно додатку № 1 та додатку № 3 -«Адресна програма»відповідачу було надано право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за адресами: м. Київ, вул. Освіти, 18 та м. Київ, просп. Повітрофлотський, 50/2. (належним чином засвідчені копії адресних програм містяться в матеріалах справи).
Однак, до рахунків-фактур, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем було включено суми за розміщення об'єктів зовнішньої реклами по булв. Чоколівскому, 23.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази на право відповідача розміщувати об'єкти зовнішньої реклами за адресою м. Київ, булв. Чоколівский, 23 (адресна програма).
Як стверджує відповідач, він мав намір розмістити рекламну конструкцію за адресою м. Київ, булв. Чоколівский, 23 та подав відповідну заявку до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама». Однак адресна програма на розміщення об'єктів зовнішньої реклами за адресою м. Київ, булв. Чоколівский, 23, яка є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами не була.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач листом № 308 від 13.12.2007 р. звернувся до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»з проханням анулювати рахунки, виставлені за місце розміщення рекламних об'єктів (дозволи № 10630-05, 10631-05) в зв'язку з тим, що рекламні об'єкти не були розміщені, дозволи не були одержані та адресні програми не були підписані.
31.10.2008 р. рахунки, в яких було включено суми за розміщення об'єктів зовнішньої реклами по булв. Чоколівскому, 23, позивачем анульовано, про що свідчить відмітка на листі № 308 від 13.12.2007 р. (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи).
24.12.2008 р. Закрите акціонерне товариство «Германос Телеком Україна»перерахувало Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»оплату за розміщення рекламних засобів, які встановлені за період з 01.11.2005 р. по 21.10.2008 р., у розмірі 12 471, 16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8263685589 від 24.12.2008 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Таким чином Закрите акціонерне товариство «Германос Телеком Україна»сплатило основний борг Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»у повному обсязі.
Зазначене також підтверджується довідкою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», наданою представником позивача у судовому засіданні 03.02.2009 р., в якій зазначено, що після відображення в обліку всіх проводок заборгованість Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»перед позивачем становить 0,00 грн. та Актом звірки взаєморозрахунків від 22.01.2009 р., відповідно до якого після відображення в обліку всіх проводок у Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»відсутня заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама».
Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як зазначено у п. 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у таких випадках:
припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Тож, враховуючи, що відповідачем повністю сплачено заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»заборгованості у розмірі 12 471, 16 грн. припинити.
Згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пеню за весь час прострочення оплати.
У зв'язку з цим, судом встановлено наступне:
Відповідно до положень ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
У відповідності до ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Як вже зазначалось вище, відповідачем вживались заходи щодо врегулювання нарахування оплати за надання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами шляхом надіслання відповідачеві листа № 308 від 13.12.2007 р. з проханням анулювати некоректні рахунки-фактури.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже враховуючи викладене, а також ті обставини, що відповідачем вживались заходи для належного виконання своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивач є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті що наведені в позовній заяві позивачем не наведено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі № 23/317 в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Германос Телеком Україна»заборгованості у розмірі 12 471, 16 грн. припинити.
2. У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя А.М. Демидова