16 березня 2009 р.
№ 7/105
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Чабана В.В. - доповідач,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги
Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль", м. Лисичанськ, Луганська область
на
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.08
у справі
господарського суду Луганської області №7/105
за позовом
Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль"
до
Приватної комерційної фірми "Тайгер", м. Лисичанськ, Луганська область
про
стягнення 654 371,49грн.
за участю представників сторін:
16.02.09
16.03.09
від ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль"-
Попова Ю.О.,
Мельникова А.Ф.
не з'явилися,
від Приватної комерційної фірми "Тайгер" -
не з'явилися.
Светенко Ю.А.
16.02.09 розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Рішенням господарського суду Луганської області (суддя Калашник Т.Л.) від 13.10.08 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватної комерційної фірми "Тайгер" (далі ПКФ "Тайгер") на користь Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" (далі ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль") 420 000,00грн. боргу, 225 555,41грн. інфляційних, 3% річних в сумі 38 860,25грн. та відповідні судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
Луганський апеляційний господарський суд (судді: Бойченко К.І., Єжова С.С., Журавльова Л.І.) переглянув вказане рішення, постановою від 11.11.08 скасував його і прийняв нове рішення про відмову в позові.
Державне підприємство "Лисичанська теплоелектроцентраль" постанову вважає такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 13.10.08 залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України,
ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом, а в подальшому з уточненнями до нього, про стягнення з ПКФ "Тайгер" 420 000,00грн. заборгованості, 225 555,41грн. інфляційних, 39 013,13грн. 3% річних.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що згідно договору №31/05-2005Д від 31.05.05 про переведення боргу приватна комерційна фірма "Тайгер" в порядку та на умовах, визначених цим договором, повинна була у строк не пізніше 60 календарних днів з дати підписання цього договору сплатити ДП "Лисичанська ТЕЦ" 620 000 грн., однак сплатила лише 200 000грн., тому недоплачену суму позивач просить стягнути рішенням суду.
Інфляційні та 3% річних позивач просить стягнути на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Дослідивши надані сторонами докази, господарський суд Луганської області встановив, що згідно п. 3.3 договору від 31.05.05 №31/05-2005Д новий боржник (ПКФ "Тайгер") здійснює погашення заборгованості кредитору (Державне підприємство "Лисичанська теплоелектроцентраль") згідно погодженого графіку, але сторони такого графіку не узгоджували.
Господарський суд Луганської області встановив також, що відповідно до вимог п. 4.2 згаданого договору боржник не вважається зобов'язаним перед кредитором, якщо основний договір (договір від 29.09.03 №29/09Уст), укладений між первісним боржником (ТОВ "Петрохолдинг") та кредитором (ДП "Лисичанська теплоелектроцентраль") виявиться неукладеним (таким що не відбувся) або буде визнаний недійсним на підставах та в порядку, встановленим законом. ПКФ "Тайгер" заявляв позов про визнання недійсним договору про уступку вимоги від 29.09.03 №29/09Уст та договору про переведення боргу від 31.05.05 №31/05-2005Д, але рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.08 у справі №4/76пд, яке набрало законної сили, у задоволенні позову було відмовлено.
Господарський суд Луганської області встановив і факт звернення позивача до відповідача (лист від 05.08.05 №03-3/592 та від 27.10.06 №03-3/759), відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, з вимогою про погашення боргу, але борг не було погашено.
З урахуванням встановленого, місцевий господарський суд дійшов висновку, згідно якого основна сума боргу позивачем повністю доведена.
За висновком місцевого господарського суду, сума інфляційних також доведена позивачем.
Що стосується 3% річних, то за підрахунками місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути не 39 013,13грн., як того вимагає позивач, а 38 860,25грн.
Луганський апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду визнав помилковим, оскільки позивач не надав доказів відправки та вручення відповідачу листа від 05.08.05 та листа від 27.10.06 №03-3/759 з вимогою про погашення боргу по договору №31/05-2005Д від 31.05.05, тому визнав задоволення позову передчасним.
З таким висновком апеляційної інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Законодавством не визначено в який спосіб кредитор має заявити таку вимогу (листом, претензією, позовом чи якимось іншим способом), тому сам факт заявлення позову та участь у його розгляді боржника є достеменним фактом заявлення та отримання боржником такої вимоги.
За таких обставин скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу є помилковим.
Що стосується розбіжностей у висновках місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду відносно пред'явлення вимоги про погашення боргу, то слід зазначити, що місцевий господарський суд не зазначив якими саме доказами підтверджено направлення чи вручення відповідачу листа від 05.08.05 №03-3/592 та від 27.10.06 №03-3/759, а касаційна інстанція, відповідно до вимог ГПК України, не має права встановлювати такий факт.
З огляду на зазначене, постанова Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.08 підлягає скасуванню повністю, а рішення господарського суду Луганської області підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних і 3% річних і в цій частині передачі на новий розгляд.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1.Касаційну скаргу Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" задоволити частково.
2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.08 у справі №7/105 господарського суду Луганської області скасувати.
3.Рішення господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105 в частині стягнення інфляційних та 3% річних скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суддів. В решті рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий суддя
В.Я. Карабань
Суддя
Л.В. Ковтонюк
Суддя
В.В. Чабан