91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
12.03.09 Справа № 6/241
Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали за позовом
Приватного гірничо-промислового підприємства “Шмель», м. Краснодон Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛугБур», м. Брянка Луганської області
про стягнення 78 112 грн. 66 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -Мельник Н.С., дов. № б/н від 01.12.08;
від відповідача -Юрченко Є.О., дов.№19 від 04.03.09;
В судовому засіданні 05.03.09 оголошено перерву до 12.03.09;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 78 112 грн. 66 коп., в тому числі: заборгованість у сумі 40 000 грн. 00 коп., неоплачені проценти у сумі 8 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 30 112 грн. 66 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 27.07.04 між сторонами у справі був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику в сумі 50 000 грн. 00 коп., яку останній повинен був повернути до 31.12.04 (з урахуванням додаткової угоди від 27.07.04.) та щомісячно сплачувати проценти у розмірі 1,25% від розміру одержаної позики.
Оскільки відповідачем кошти в повному обсязі не повернуті та не сплачені проценти, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач з позовними вимогами не погодився та звернувся до суду із зустрічним позовом за № 135 від 16.02.09 ( вхідний по канцелярії суду № 11 від 16.02.09) за яким просить суд: визнати недійсним договір позики на суму 50 000 грн. 00 коп. від 27.07.04р. укладений між ПП “Шмель» та ТОВ “Луг Бур» та застосувати реституцію.
Позивач із зустрічним позовом не погодився та надав свої заперечення, на які відповідач надав відповідні пояснення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали позовні вимоги та заперечення.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
27.07.2004 між сторонами у справі було підписано договір позики, за умовами якого ПГПП «Шмель»- «Позикодавець»передає у власність «Позичальника»- ТОВ «ЛугБур»грошові кошти в розмірі, що обумовлений договором, а останній зобов'язується повернути їх та сплатити проценти за весь термін надання грошових коштів у строк та розмірах, визначених договором.
Згідно розділу 2 договору розмір позики становить 50 000 грн. 00 коп.
Щомісячний розмір процент за договором складає 1,25% від розміру одержаної позики.
Сплата процентів за договором здійснюється щомісячно у безготівковій формі не пізніше 5 числа місця, наступного за місяцем, в якому такі проценти повинні були нараховані. Нарахування та сплата процентів здійснюється Позичальником самостійно без окремої вимоги Позикодавця.
Згідно розділу 4 договору у редакції додаткової угоди від 15.11.04 остаточною датою повернення позики вважається 31.12.2004.
За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором позики і правовідношення сторін за ним регулюються Главою 71 ЦК України.
Так, статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку, позивач виступив як позикодавець та надав відповідачу власні грошові кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 281 від 27.07.04 (т.1 аркуш справи 75). Відповідач підтвердив факт отримання від позивача грошей у сумі 50 000 грн. 00 коп., але доказів повернення вказаної суми в повному обсязі не надав.
Окрім цього, матеріалами справи підтверджено що, відповідач сплачував відсотки за користування позикою.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що останнім були повернені кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 40 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать матеріали справи, сторонами були узгоджені певні строк та порядок повернення позики, також було передбачено сплату відповідних процентів за користування позикою та їх розмір.
За розрахунком позивача, відповідачем, за період жовтень 2007 року -січень 2008 року не сплачені відсотки в сумі 2 500 грн. 00 коп., а за період лютий -грудень 2008 року -5 500 грн. 00 коп., усього не сплачено процентів на суму 8 000 грн. 00 коп.
Зазначений розрахунок є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, наведені вище обставини справи та положення діючого законодавства свідчать про обґрунтованість позовним вимог позивача за первісним позовом, у зв'язку з чим первісний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача за первісним позовом.
Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом за яким просить суд визнати недійсним договір позики від 27.07.04, укладений між сторонами у справі та застосувати положення про реституцію.
В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір позики є різновидом фінансових послуг і до нього застосовується положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». Відповідно до вказаного Закону у позивача повинен бути необхідний обсяг цивільної дієздатності. У разі відсутності необхідного обсягу ці вільгої дієздатності право чин є недійсним, що закріплено в частині 1 ст. 215 ЦК України.
Позивач за первісним позовом -відповідач за зустрічним з доводами позивача за зустрічним позовом не погодився та надав відповідні заперечення.
Згідно частини 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.
Статтею 4 та пунктом 5 ст. 1 вказаного Закону визначені послуги, які є фінансовими у розумінні цього Закону. В даному випадку, договір позики укладений між сторонами у справі не підпадає під дію цього Закону, у зв'язку з чим, доводи відповідача за зустрічним позовом є не обґрунтованими.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, у тому числі зміст правочину не може суперечити актам законодавства.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що договір позики від 27.07.04 суперечить будь-яким правовим актам, а також те що, у відповідача за зустрічним позовом при укладенні зазначеного договору не було необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Виходячи з наведеного, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луг Бур», м. Брянка Луганської області, вул. Щетинина, б. 2 «а», код 32540305 на користь Приватного гірничо -промислового підприємства «Шмель», м. Краснодон Луганської області, вул. Первоконна, 6/1, код 25359618, борг за договором позики у сумі 40 000 грн. 00 коп., неоплачені проценти у сумі 8 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 30 112 грн. 66 коп., виплати по сплаті державного мита 781 грн. 13 коп. та інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання - 16.03.2009.
Суддя Т.А.Василенко
Помічник судді Т.В.Шкуть