79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.02.09 Справа № 3/118
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Якімець Г.Г.
Зварич О.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг», м.Рівне
на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.09.2008р.
у справі № 3/118
за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Рівненської філії, Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг», м.Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненські торгівельні мережі», м.Рівне
про стягнення 1034145,87 грн.
За участю представників:
позивача: Миронець І.В.
відповідача 1: не з'явився.
відповідача 2: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.09.2008р. у справі № 3/118 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Рівненської філії, Рівне та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг», м.Рівне, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненські торгівельні мережі», м.Рівне, на користь позивача 1000000 грн. заборгованості по кредиту, 34145,87 грн. пені за прострочення погашення кредиту та відсотків, 10341,45 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Рівненської філії в дохід державного бюджету 63,31 грн. державного мита.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів норм ст.ст.536, 549, 553, 610, 612, 1046-1050, 1053-1055 ЦК України, ст.230 ГК України та того, що відповідачами не подано належних та допустимих доказів виконання умов кредитного договору чи договору поруки, погашення заборгованості за кредитом.
Скаржник, відповідач 1 у справі, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, та прийняти нове, з мотивів викладених в апеляційній скарзі; при вирішенні спору врахувати протокол зустрічі представників сторін щодо мирного врегулювання спору та лист позивача № 1221/12000-08-2 від 18.11.2008р. про остаточне погодження питання з підписанням мирової угоди.
Ухвалою суду від 20.12.2008р. порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27.01.2009р. Ухвалою суду від 27.01.2009р. розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача 1 на 24.02.2009р. у зв'язку з неявкою його уповноваженого представника.
В судове засідання 24.02.2009р. відповідач 1 повторно участі уповноваженого представника не забезпечив. Натомість подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача 1 Зернової О.В. у відпустці. Вказане клопотання відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки спрямоване на затягування судового процесу, так як відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути їх керівники, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідач 2 також участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, пояснень з приводу апеляційної скарги не надав.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідачів.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційну скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 06.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ банк»(Банк), позивачем у справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг»(Позичальник), відповідачем 1 у справі, було укладено кредитний договір № КЛВ-2, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу 1 грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 1000000 грн. та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 16% річних строком до 05.09.2008р.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору позичальник користується кредитними коштами з 06.09.2007р. по 05.09.2008р. в розмірі 1000000 грн.
Згідно з п.2.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.
Відповідно до п.2.2 кредитного договору кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника в межах ліміту, обумовленого п.1.3 даного договору, згідно з письмовою заявою позичальника.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору кредит погашається згідно з графіком, вказаним в п.1.3 договору шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Згідно з п.3.6 договору нарахування погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватись поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.
Позивач виконав зобов'язання за кредитним договором № КЛВ-2 від 06.09.2007р. та за заявою позичальника перерахував кошти в розмірі 1000000 грн. на поточний рахунок відповідача 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером №17_1 від 07.09.2007р. та випискою з особового рахунку ТОВ «Літа Холдинг».
Відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі в строки та у порядку, встановлених кредитним договором.
Згідно з п.7.2 кредитного договору у разі настання строку виконання будь-якого зобов'язання позичальника за цим договором та/або у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).
Відповідно до п.8.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору більше трьох банківських днів позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення від суми прострочених зобов'язань. Якщо прострочена заборгованість становить чотири і більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань.
Пунктом 8.3 кредитного договору сторони погодили наступне: забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком по поверненню кредиту, сплаті процентів та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно з укладеними договорами застави, поруки, та гарантії.
Відповідно до п.8.4 кредитного договору договори, угоди та документи, що оформлені з метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором є його невід'ємною частиною.
06.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ банк»(Банк), позивачем у справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненські торгівельні мережі»(Поручитель), відповідачем 2 у справі, було укладено Договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором -банком відповідати за виконання ТОВ «Літа Холдинг» - відповідачем 1 зобов'язань за перед кредитором, що витікають з кредитного договору №КЛВ-2 від 06.09.2007р.
Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, погашення кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, нені.
Згідно з п.1.3 договору поруки відповідальність поручителя та позичальника перед кредитором є солідарною.
Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені в ньому строки, поручитель зобов'язується протягом 2-х робочих днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, сплатити кредитору грошову суму відповідно до п.1.1. цього договору, шляхом її перерахування на рахунки кредитора, зазначені в повідомленні. Моментом виплати суми боргу поручителем є дата зарахування грошових коштів в повному розмірі на рахунок кредитора.
Позивачем були надіслані: відповідачу 1 повідомлення № 890/1200-1-4 від 11.09.2008р. щодо повернення кредитних коштів; відповідачу 2, як поручителю, повідмолення щодо порушення відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором з вимогами сплати наявної заборгованості № 903/1200-08-2 від 16.09.2008р. Повідомлення залишились без відповіді та реагування, відповідачами не вчинено будь-яких дій по виконанню договірних зобов'язань.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не подано доказів виконання відповідачем 1 умов кредитного договору або виконання відповідачем 2 умов договору поруки, повернення позивачу кредитних коштів.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1053 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості ТОВ «Літа Холдинг»за кредитним договором №КЛВ-2 від 06.09.2007р. станом на 30.10.2008р. прострочена сума кредиту склала 1000000 грн.; пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків згідно з п.8.1 кредитного договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 08.09.2008р. по 29.10.2008р. склала 34145,87 грн. Тобто загальна заборгованість по кредитному договору складає 1034145,87 грн.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції. Рішення суду по суті спору прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства України, фактичними обставинами та матеріалами справи.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги подану ним заяву про затвердження мирової угоди, чим допустив порушення норм процесуального права, є надуманими та не заслуговують на увагу, оскільки подана відповідачем 1 18.11.2008р. та долучена судом до матеріалів справи заява про затвердження мирової угоди не містить умов укладеної мирової угоди та не підписана позивачем, як цього вимагає ст.78 ГПК України, і судом першої інстанції надано вказаній заяві відповідну правову оцінку, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні. У поданій заяві відповідач 1 повідомив лише про намір сторін укласти мирову угоду. Однак в судовому засіданні 18.11.2008р. представники позивача заперечили проти укладення мирової угоди, про що також зазначено в оскаржуваному рішенні.
Стосовно доводів скаржника про те, що заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято судом та враховано при винесенні рішення без доказів сплати державного мита, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.
На виконання вказаної норми, суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, вирішив стягнути з ВАТ «ВТБ Банк»в особі Рівненської філії в дохід державного бюджету 63,31 грн. державного мита, про що і зазначив в його резолютивній частині.
Доводи скаржника про порушення його права на судовий захист є необґрунтованими, оскільки неявка представників сторін, зокрема відповідача, в судове засідання, у разі зобов'язання такої явки, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення адресату, і відповідно до ст.75 ГПК України суд не позбавлений права розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відтак, враховуючи те, що доводів на спростування висновків суду першої інстанції по суті спору скаржником в апеляційній скарзі не наведено, обставин порушення судом першої інстанції норм, як матеріального, так і процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, відповідно до вимог ст.33 ГПК України, скаржником не доведено, підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.09.2008р. у справі № 3/118 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг», м.Рівне - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Якімець Г.Г.
Суддя Зварич О.В.