01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.03.2009 № 23/184
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2008
у справі № 23/184 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Комерс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 356828,23 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2008 р. у справі № 23/184 позов ТОВ «Дунапак Україна» до ТОВ «Фрут Майстер Комерс» про стягнення 356828,23 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 24110039 грн. основного боргу, 4581,49 грн. річних, 3,05 грн. пені, судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняті нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням в частині незадоволених вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його частково скасувати, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі позивача, заперечував, просив залишити їх без задоволення.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту ст. 58 ГПК України об'єднання вимог за поданими доказами має місце тоді, коли позивач використовує ті ж самі докази, зокрема, при поставки недоброякісної продукції. Об'єднання позовних заяв або справ можливо як в процесі прийняття позовних заяв, так і на стадії розгляду справи, про це вказується в ухвалі про порушення справи або у рішенні.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору. Вищий господарський суд України, у листі № 01-8/675 від 14.08.07 « про уточнення позовних вимог» зазначає, що відсутність посилання на ст. 22 ГПК та не зазначення, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, не означає невідповідності заяви вимогам закону, таким чином суду слід ретельно дослідити зміст поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими вимогами. У випадку невідповідності заяви, вона повертається на підставі ст. 63 ГПК України.
Так, заява позивача про уточнення позовних вимог ( а.с.37-77) містить посилання на тіж самі докази-накладні, акти звірки, претензії як позивача про сплату боргу, так і претензія відповідача про зменшення суми заборгованості на суму неякісної продукції об'єднують у собі два договори поставки № 37 та № 5. До заяви надані документи згідно правил, передбачених ст.54 ГПК України. Господарським судом не вирішено питання щодо заяви позивача, хоча процесуальних документів стосовно об'єднання вимог, зміну предмета або підстав позову не приймалося, але й позивачу не повернуто. У рішенні, відповідно до п.3 ст.84 ГПК України, це питання не розкрито, тому колегія суддів, керуючись ст. 99 цього Кодексу, не торкаючись правил щодо об'єднання вимог у апеляційному провадженні, з метою належної організації розгляду справи та принципу процесуальної економії, вважає що господарським судом заява про уточнення позовних вимог прийнята до провадження.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що поставка товару за видатковою накладною від 05.05.2008 не підпадає під термін дії договору постачання, доказів того, що сторони подовжили строк дії договору не надано. Судом не прийняті уточнення позовних вимог, оскільки, як зазначає суд, вказані вимоги фактично є новими позовними вимогами, а тому підлягають розгляду у іншому позовному проваджені, так як ст. 22 ГПК України не передбачає доповнення до позовних вимог.
Заперечуючи проти рішення в частині незадоволених позовних вимог, позивач звертає увагу колегії суддів на те, що в зв'язку з тривалістю розгляду справи ним подані уточнення до позовних вимог, що стосуються різного періоду поставки, але на підставі одного і того ж договору, а тому вказані вимоги не можуть розглядатися окремо. Стосовно поставки за накладними від 2008 року( тобто після закінчення строку дії договору № 37), то позивач вважає, що у одній позовній заяві можуть бути об'єднані декілька вимог, заява про стягнення заборгованості за договором № 5 судом залучена до матеріалів справи, процесуальних документів щодо повернення або залишення без розгляду судом не приймалися, тому вважає що часткове задоволення позову необґрунтовано.
Відповідач у апеляційній скарзі звертає увагу колегії суду на те, що судом невстановлений справжній розмір заборгованості, суд не витребував додаткових доказів, оскільки на дату подання позивачем позову, заборгованість була відсутня, це призвело до прийняття помилкового рішення.
Як встановлено матеріалами справи, 10.11.2006 сторонами укладений договір постачання № 37, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати товар, а відповідач прийняти його та оплатити через 60 днів після відвантаження товару. Строк дії договору діяв до 31.12.2007р.
01.03.2008 сторонами укладений договір поставки № 5 на тих саме умовах, строком дії до 31.12.2008р.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору, позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, уповноваженою особою відповідача (а.с.14-20,53-74).Накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача на отримання товару з зазначенням довіреності на здійснення таких дій.
05.02.2008 позивачем направлена претензія про оплату товару, що був поставлений в розмірі 446914,74 грн.
Враховуючи, що відповідач претензію залишив поза увагою, 23.05.2008 позивач направив на адресу відповідача другу претензію з вимогою здійснити оплату боргу в розмірі 331100,39грн., що склався в зв'язку зі несвоєчасним та частковим виконанням обов'язків щодо оплати отриманого товару, а також 22041,26 грн. пені за порушення зобов'язань з боку відповідача, яка передбачена умовами укладеного договору.
18.06.2006 відповідач у відповіді на претензію повідомив, що перерахування коштів неможливо в зв'язку з затримкою у перерахуванні коштів на його рахунок іншими партнерами та просив розстрочить виконання зобов'язань згідно графіку ( а.с.52).
З акту звірки взаєморозрахунків від 31.08.2008 борг відповідача перед позивачем складає 632934,12 грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Місцевим судом правомірно не прийнято до уваги платіжні доручення, надані відповідачем в обґрунтування того, що заборгованість частково погашена, оскільки платіжні документи не містять відмітки банку про їх прийняття для здійснення розрахунково-касових операцій. Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що витребування необхідних доказів є правом суду, а не обов'язком, тоді як відповідач повинен був надати платіжні доручення з відміткою банку до суду першої інстанції, тоді як належні докази подані лише до апеляційного суду.
Однак, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни. Відповідач у претензії ( а.с.114-116), посилаючись на протокол випробувань зразків товару ЗАТ «Інститут Паперу», яким визначено невідповідність переданої продукції вимогам ГОСТу, посів зменшити суму боргу.
Таким чином, заборгованість, з урахуванням зменшення суми за поставку недоброякісної продукції в сумі 220100,39 грн. повинна становить 412833,73 грн. Стосовно цієї суми, не заперечує представник позивача, який визнав факт поставки неякісної продукції з правом відповідача на зменшення суми боргу.
Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підприємництво-самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання. Таким чином, колегія суддів вважає посилання відповідача на важке фінансове становище та економічну кризу у країни безпідставними, а тому вимоги позивача про стягнення пені та річних підлягають задоволенню з урахуванням строків позовної давності, що застосовуються при стягненні пені, а саме 6 місяців.
Отже, сума пені складає 15459,75 грн., а розмір річних становить-1932,44 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ « Дунапак Україна» задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва № 23/184 від 18.11.2008 скасувати.
2. Апеляційну скаргу ТОВ «Фрут Майстер Комерс» задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 року у справі № 23/184 скасувати.
3. Прийняти нове рішення: Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Комерс» (03057 м. Київ вул. Металістів,22; р/р 2600438626 ВАТ «СЕБ Банк» м. Київ, МФО 300175, ЗКПО 34478543) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Україна» ( 81700 м. Жидачів Львівської області, вул. Фабрична,20; р/р 2600900014039 в ПЛФ АТ «Кредо банк» Львівської області, МФО 325365, ЗКПО 30028622) 412833,73 грн. (чотириста дванадцять тисяч вісімсот тридцять три грн. 73 коп.)основного боргу, 15459,75 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 75 коп.) пені, 1932,44 грн. (тисяча дев'ятисот тридцять дві грн. 44 коп.) річних, витрат на технічне забезпечення судового процесу - 94,40 грн., державне мито за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4715,04 грн..
4. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва відати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді Синиця О.Ф.
25.03.09 (відправлено)