ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 3/77-36/11
16.02.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд»
До Відкритого акціонерного товариства «Українськй будівельний
концерн»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській області
Про визнання права власності, стягнення 3 000 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
від третьої особи Зусєва Н.В. -по дов. № 18 від 01.03.2008р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Український будівельний концерн»3 000 грн. боргу.
Позивачем в ході розгляду справи було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд визнати за позивачем право власності на приміщення № 22 загальною площею 415,90 кв. м., розташоване на першому поверсі будинку № 9 по вул. Ширшова в м. Дніпропетровську на підставі положень ст. 344 Цивільного кодексу України - за набувальною давністю.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2007р. у справі № 3/77 позов задоволено частково. Суд визнав недійсним договір оренди від 16.04.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укргідроспецфундаментбуд»та Відкритим акціонерним товариством «Український будівельний концерн». Суд визнав за Відкритим акціонерним товариством «Укргідроспецфундаментбуд» право власності на нежитлове приміщення № 22, розташоване першому поверсі житлового будинку літ. А-4, загальною площею 415,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові суд відмовив повністю.
Постановою Вищого Господарського суду України від 18.11.2008р. касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2007р. у справі № 3/77 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 08.12.2008р. справу № 3/77 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. справу № 3/77 прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер 3/77-36/11, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, розгляд справи призначено на 26.01.2009р.
Третя особа проти позову заперечує з підстав викладених у письмових поясненнях поданих в судовому засіданні 26.01.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/77-36/11 від 21.01.2009р., в зв'язку з нез'явленням в засідання суду представників позивача і відповідача, розгляд справи був відкладений на 16.02.2009р.
Позивач і відповідач в судове засідання не з'явились, вимоги суду викладені в ухвалах від 11.12.2008р. та від 26.01.2009р. не виконали.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.07 у справі № 7/433-06, яке набрало законної сили, встановлено наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Укргідроспецфундаментбуд»створене в процесі приватизації державного майна спеціалізованого орендного підприємства «Укргідроспецфундаментбуд»шляхом перетворення спеціалізованого орендного підприємства «Укргідроспецфундаментбуд»у Відкрите акціонерне товариство «Укргідроспецфундаментбуд».
Місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд»згідно його статуту є м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9. Позивач займає нежитлові приміщення першого поверху в житловому будинку № 9 по вул. Ширшова.
Житловий будинок № 9 по вул. Ширшова разом з нежитловими приміщеннями в цьому будинку знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж»(м. Дніпропетровськ).
Відкрите акціонерне товариство «Дніпромеханомонтаж»створене в процесі приватизації державного майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж».
Відповідно до плану приватизації державного майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»за даними проведеної інвентаризації на балансі орендного підприємства у складі житлового фонду значиться житловий будинок № 9 по вул. Ширшова в м. Дніпропетровську.
Згідно акту оцінки вартості майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»із вартості майна, що підлягає приватизації виключений державний житловий фонд, в тому числі і житловий будинок № 9 по вул. Ширшова в м. Дніпропетровську.
Отже, житловий будинок № 9 по вул. Ширшова в м. Дніпропетровську разом нежитловими приміщеннями в цьому будинку залишився у державній власності та на балансі Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж».
Нежитлове приміщення, на яке позивач просить визнати право власності, не перебувало на балансі позивача на час приватизації державного майна, в результаті якої створено Відкрите акціонерне товариство «Укргідроспецфундаментбуд», не ввійшло до складу проінвентаризованого в процесі приватизації майна, не включено як до плану приватизації так і до акту оцінки вартості майна спеціалізованого орендного підприємств «Укргідроспецфундаментбуд»та відповідно, не передане позивачу в процесі приватизації Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Однією з підстав набуття права власності є приватизація державного майна (ст. 345 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладені вище обставини, позивач не набув право власності на спірне майне в зв'язку з приватизацією державного майна спеціалізованого орендного підприємства «Укргідроспецфундаментбуд».
Однак, 16.04.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Укргідроспецфундаментбуд» (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Український будівельний концерн»(орендар) було укладено договір оренди № б/н, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав відповідачеві у користування за плату на строк 11 місяців не житлові приміщення № 22 на першому поверсі загальною площею 415,90 кв. м. у будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України виключно власнику належить право розпоряджатися майном. Різновидом розпорядження майном є передача майна в оренду.
Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Отже, для того, щоб правомірно передати приміщення в оренду за договором позивач станом на 16.04.2006р. повинен був бути власником приміщення, мати майнові права на приміщення або мати належним чином підтверджені повноваження щодо укладення договору.
Однак, судом встановлено, що станом на день укладення договору позивач не був власником приміщення, жодного правовстановлюючого чи правопідтверджуючого документу на приміщення позивач не мав, позивачу не належали жодні майнові права щодо приміщення, а також позивач не був уповноваженим на укладення договору, що випливає із змісту заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що позивач не мав права укладати договір 16.04.2006р. Таким чином, договір підлягає визнанню недійсним на підставі положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України через недодержання в момент вчинення договору стороною вимог, які встановлені частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме через відсутність у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності, який би надавав позивачеві право укладати договір.
Викладене дає підстави суду визнати договір недійсним на підставі положень п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 3 роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.
Доказів в підтвердження того, що позивачем відповідачу були надані послуги за договором оренди не надано.
Відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне приміщення за набувальною давністю, виходячи з наступного
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п. 2 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Частина 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначає, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
За загальним правилом Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (п. п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю з урахуванням п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не може мати місця раніше 01.01.2011р.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд»необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд»відмовити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди від 16.04.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укргідроспецфундаментбуд»та Відкритим акціонерним товариством «Український будівельний концерн».
Суддя
Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення виготовлений
та підписаний 20.02.2009р.