79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.02.09 Справа № 16/100
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Гунька О.,
з участю представників:
від скаржників (відповідача) - з»явилвся,
позивача - не з»явився,
розглянув апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Майданського сільського споживчого товариства, с.Майдан Міжгірського району
на рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2008 року, суддя О.В.Васьковський, в справі за № 16/100
за позовом: Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт.Міжгір»я
до відповідача: Майданського сільського споживчого товариства, с.Майдан Міжгірського району
про визнання загальних зборів пайовиків нелегітимними та визнання недійсним рішення загальних зборів пайовиків,
рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.10.2008 року частково задоволено позов Міжгірської районної спілки споживчих товариств до Майданського сільського споживчого товариства про визнання недійсним рішення загальних зборів пайовиків Майданського сільського споживчого товариства від 30.03.08 у частині пунктів 3, 4, 5, 6, 7.
В частині позовних вимог про визнання в решті недійснии рішення загальних зборів пайовиків Майданського сільського споживчого товариства від 30.03.08 та визнання загальних зборів пайовиків Майданського ССТ від 30.03.08 нелегітимними - в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не дотримано вимоги законодавства та статуту споживчого товариства щодо повідомлення пайовиків про скликання загальних зборів та порядку прийняття рішення, що є підставою для визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, оскільки це істотно впливає на здійснення пайовиками споживчого товариства своїх прав та, відповідно, прийняття зборами рішень. При цьому, судом зазначено, що позивач є належним, оскільки згідно п.п. 1,2 укладеного між ним та відповідачем договору рішення органів управління, яке зачіпає майнові права споживчого товариства та його членів, в тому числі щодо ліквідації погоджуються із райспоживспілкою.
В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивач в даній справі є неналежним позивачем, оскільки не є членом і не має майнової частки у сільському споживчому товаристві, а тому його права жодним чином не можуть бути порушені прийнятими на зборах рішеннями, оскільки стосуються лише внутрішніх питань діяльності товариства.
При цьомиу скаржник покликається на норми Закону України «Про споживчу кооперацію», за змістом яких спілки споживчих товариств є окремими юридичними особами відносно сільських споживчих товариств і не мають розпорядчих функцій стосовно цих споживчих товариств.
Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що відповідачем управлінські повноваження передані позивачу на підставі укладеного між ними договору, який є підставою для звернення з даним позовом, оскільки для передачі таких повноважень, що віднсяться до виключної компетенції загальних зборів товариства, необхідне затвердження цього договору загальними зборами товариства, що в спірному випадку відсутнє.
Скаржник також зазначає, що з метою розірвання цього договору відповідачем направлено позивачу відповідне повідомлення, яке позивачем залишено без відповіді. Крім цього, договір відповідно до п.3.2 втратив свою чинність 26.04.2007 року і строк його дії продовженим не був.
Скаржник покликається на те, що у випадку встановлення судом факту присутності учасника на загальних зборах, шо наявне в спірному випадку, факт неповідомлення цього учасника в установленому законодавством порядку про час та місце проведення зборів не може бути підставою для визнання прийнятих на них рішень недійсними, а тому судом безпідставно визнано оскаржувані рішення недійсними з цих підстав.
Скаржник також не погоджується з висновком суду про безпідставне невирішення спірними зборами питання щодо майна неподільного фонду, оскільки вказане питання взагалі не стосувалося прийнятих на зборах рішень. Неподільний фонд є обов»язковим фондом, що формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу і не підлягає розподілу між пайовиками, а на спірних зборах вирішувалися питання про проведення розпаювання майна між пайовиками товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що спірні збори проведені з порушенням встановленого порядку їх скликання, оскільки про їх проведення не було належним чином повідомлено всіх учасників, а опублікований порядок денний не відповідав фактичному порядку денному питань, які були вирішені на спірних зборах.
Щодо порушення оскаржуваними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача, то останній поклиається на укладені між сторонами по справі договори, які є чинними, оскільки не були розірвані в установленому законом порядку чи визнані недійсними в судовому порядку.
В судове засідання представники позивача повторно не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов»язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників скаржника, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в газеті «Верховина» від 13.03.08 №19 (9906) та від 15.03.08 ініціативною групою Майданського ССТ у складі 32 чоловіки опубліковано оголошення про проведення 30.03.08 зборів пайовиків Майданського ССТ, з переліком питань порядку денного: звіт голови правління Майданського ССТ; звіт ревізійної комісії; інше.
30.03.08 відбулися загальні збори пайовиків Майданського сільського споживчого товариства, про що складено протокол загальних зборів пайовиків Майданського ССТ.
Як вбачається з протоколу загальних зборів, на засіданні зборів за ініціативи голови зборів та відповідно до ст.9 п.9 статуту Майданського ССТ, нової редакції 2004 року, внесено на порядок денний зборів наступні питання: розірвання договору, укладеного між Міжгірською райспоживспілкою та Майданським ССТ та вихід із системи спілок споживчої кооперації; розпаювання майна та виплата пайовикам частки в майні у грошовій та натуральній формі у відповідності із статутом розділ 14 п.1.; обрання комісії по розпаюванню майна Майданського ССТ; про проведення ліквідаційної процедури Майданського ССТ, проведення незалежної аудиторської перевірки та експертної оцінки наявного майна товариства. За результатами голосування: за -153, проти - немає, утрималися - немає.
Внаслідок проведення загальних зборів пайовиків Майданського ССТ від 30.03.08 та зміненого порядку денного прийнято наступні рішення: 1. Про визнання незадовільною роботи голови правління Майдансьокого ССТ за звітний період; 2. Про затвердження звіту ревізійної комісії Майданського ССТ за звітний період; 3. Про залучення спеціаліста для складання аудиторського висновку на підтвердження виконаних невід'ємних поліпшень та капіталовкладень в орендованих обкатах та визначення ринкової вартості цих об'єктів та виконаних робіт; 4. Доручення керівництву Майданського ССТ провести роботу по припиненню договірних відносин між Майданським ССТ та Міжгірською райспоживспілкою та повернення майнового паю Майданського ССТ з Міжгірської РайСТ. Вважати недійсним та не приймати до уваги будь-які документи скеровані до виконання від Спілок споживчих товариств, що не були затверджені та не обговорювалися на загальних зборах Майданського ССТ; 5. Про проведення розпаювання Майданського ССТ згідно статуту товариства з обов'язковим затвердженням прийнятих рішень ліквідаційною комісією товариства. 6. Про створення ліквідаційної комісії на період проведення розпаювання Майданського ССТ в складі 9 чоловік: Курин О.В., Льопко М.Ю., Пальок Г.М., Сита К.І., Маркович Г.М., Маскаль О.О., Когут Ю.В., Катринець М.Ю., Блинда К.О.; 7. Обрання нового складу уповноважених пайовиків Майданського ССТ у складі 34 чоловік.
Відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю споживчої кооперації, регулюються Законом України "Про споживчу кооперацію" та іншими законодавчими актами України.
Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.
Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут (ч.2 ст.5).
В статуті споживчого товариства закріплені юридичні гарантії додержання прав членів споживчого товариства, які здійснюються шляхом застосування процедурно-процесуальних правил, а саме визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Статтею 7 вказаного Закону визначено, що питання прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу зі спілки є виключною компетенцією вищого органу управління споживчого товариства - загальних зборів його членів, кожний з яких на загальних зборах користується правом одного голосу, незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам.
Таким чином, відповідно до положень Закону України "Про споживчу кооперацію" та Статуту Майданського ССТ, невід'ємним законним правом пайовика - члена споживчого товариства є його участь у діяльності споживчого товариства, зокрема у визначенні основних напрямків такої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств, і мають право вільного виходу з них. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. При цьому товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.
Згідно із Статутом Майданського ССТ споживче товариство може на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України і має право вільного виходу з них. У п.1 Статуту Майданського ССТ встановлено, що взаємовідносини між споживчим товариством та спілками будуються на договірних засадах.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.1997 року та 26.04.2002 року між скаржником та Міжгірською райспоживспілкою укладено договори про господарські правові взаємовідносини між споживчими товариствами, які за своїи змістом передбачають делегування повноважень та виконання окремих функцій. Зокрема, скаржник на добровільних засадах увійшов до складу позивача і делегував йому вказані у п. 2.1 договору повноваження і функції та гарантував виконання робіт та надання послуг перерахування грошових коштів на утримання апарату позивача.
Таким чином, на підставі зазначеного договору між позивачем і відповідачем виникли цивільно-правові відносини (договірні), за якими апелянт став членом позивача та набув відповідних прав і обов'язків; делегував позивачу певні функції і повноваження; гарантував за виконання робіт та надання послуг, передбачених договором, перерахування грошових коштів на утримання апарату позивача.
Проте, відповідно до п.3.2 договору від 26.04.2002 року договір укладений на період 5 років з дати підписання. Після закінчення строку дії договору, якщо жодна із сторін не вимагатиме його розірвання, договір вважається пролонгованим на такий же термін і на тих же умовах. Оскільки апелянтом повідомлено позивача про намір розірвати цей договір, то останній втратив чинність 26.04.2007 року, тобто на момент прийняття оскаржуваних рішень припинив свою дію.
Таким чином, апелянт скористався своїм правом вільного виходу зі складу позивача і з цього моменту позивач втратив своє право брати участь в управлінні діяльністю відповідача та прийнятті ним відповідних рішень щодо володіння, користування та розпорядженням належним саме відповідачу майном.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію" володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію" майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок та уповноважених ними органів.
Таким чином, відповідач мав всі правові підстави самостійно та на власний розсуд здійснювати правомочності власника щодо належного йому на праві власності майна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірні рішення відповідачем прийнято після припинення дії укладеного між сторонами договору, тобто після припинення права позивача брати участь в управлінні діяльністю відповідача та прийнятті останнім відповідних рішень щодо володіння, користування та розпорядження належним відповідачу майном.
Отже, оскаржувані акти та порядок їх прийняття органами управління відповідача жодним чином не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача, який на момент прийняття спірних рішень втратив право брати участь в управлінні діяльністю відповідача.
Частина перша ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частина перша ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про споживчу кооперацію" врегульовано основні питання, пов'язані із діяльністю споживчого товариства та його створення. Проте основні засади діяльності відповідачів як спілок споживчих товариств визначаються ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію". Відповідно до ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію" передбачено, що власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств та організацій спілки. Крім того, об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок, їх частка у власності визначається взаємними угодами.
При розгляді справи не було встановлено факту наявності в позивача частки в майні Майданського сільського споживчого товариства.
З матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи не вбачається, що позивач приймав участь у формуванні пайового фонду Майданського сільського споживчого товариства. Судами також не встановлено факту формування за участю позивача статутного фонду Майданського сільського споживчого товариства.
Кожна із сторін відповідно до ст.33 ГПК України зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Надані позивачем докази та матеріали, не підтверджують порушення прав позивача та обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що права позивача не порушені, а тому і не підлягають захисту по суду, оскільки у спірному випадку апелянтом прийнято рішення щодо розпорядження виключно власним майном, створеним та придбаним за рахунок господарської діяльності.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог Міжгірської районної спілки споживчих товариств до Майданського сільського споживчого товариства про визнання недійсним рішення загальних зборів пайовиків Майданського сільського споживчого товариства від 30.03.08 у частині пунктів 3, 4, 5, 6, 7 слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.
В решті рішення місцевого суду (щодо відмови в позовних вимогах про визнання недійсним рішення загальних зборів пайовиків Майданського сільського споживчого товариства від 30.03.08 в решті частині) прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування в цій частині апеляційний суд не вбачає.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.
Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2008 року в справі за номером 16/100 - частково скасувати, а апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Майданського сільського споживчого товариства -задоволити.
В позові Міжгірської районної спілки споживчих товариств до Майданського сільського споживчого товариства про визнання недійсним рішення загальних зборів пайовиків Майданського сільського споживчого товариства від 30.03.08 у частині пунктів 3, 4, 5, 6, 7 - відмовити.
В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2008 року залишити без змін.
Стягнути з Міжгірської районної спілки споживчих товариств (90000, смт.Міжгір»я, вул.Шевченка,78) на користь Ліквідаційної комісії Майданського сільського споживчого товариства (90024, с.Майдан Міжгірського району, вул.Верховинська,25) 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.
Наказ видати суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко