18 лютого 2009 р.
№ 19/248-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П. А.(головуючого),
Вовка І.В.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.10.2008 року у справі № 19/248-08 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" про стягнення неустойки,
У квітні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення неустойки в сумі 180 000 грн. у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з повернення орендованого майна після припинення договору найму.
Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2008 року позов задоволено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.10.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення обґрунтовані та законні, і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні оголошувалася перерва на 18.02.2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір найму устаткування № ДО-48/Б-2005 від 01.10.2005 року, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду устаткування вартістю 479 876 грн. 62 коп. згідно з Додатком № 1 до зазначеного договору.
П. 5.1 даного договору, розмір плати за користування майном встановлено 15 000 грн.
Строк дії договору визначено з 01.10.2005 року по 28.09.2006 року (п. 4.2 договору).
У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди позивач звернувся до відповідача шляхом надіслання листа № 1509-33 від 31.08.2006 року з повідомленням про закінчення терміну зазначеного договору оренди та звільнення орендованого приміщення.
Згідно акту здачі-приймання від 31.01.2008 року ТзОВ «НВФ «Пластмодерн» повернуло ВАТ «НВП «Більшовик» майно за даним договором.
Ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
За вимогами ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а наймач прострочив виконання зобов'язання з повернення наймодавцю орендованого майна після припинення договору, порушивши цим умови договору та вимоги закону.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення.
Разом з тим, судами обох інстанцій не було враховано вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, за якою суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких мають ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи значну часткову оплату відповідачем за його згодою неустойки у розмірі подвійної орендної плати за спірним договором найму, касаційна інстанція приходить до висновку про наявність обставин, які надають підстави для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з наймача.
Отже, виходячи з вимог ст. 233 ГК України та п.3 ч. 1 ст.83 ГПК України, Вищий господарський суд України вважає можливим зменшити розмір стягнутої неустойки до 120 000 грн.
За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій в частині розміру стягнення неустойки та судових витрат підлягають зміні, а в решті є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, і підлягають залишенню без змін.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.10.2008 року і рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008 року змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" на користь Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" неустойку в розмірі 120 000 грн. і судові витрати в сумі 1 200 грн.
В решті зазначені судові рішення залишити без змін.
Головуючий суддя П.Гончарук
Судді І. Вовк
Л. Стратієнко