Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
12.03.2009
Справа №2-3/10436-2008
За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь (95006, м. Сімферополь, вул. Казанська,27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу Військової частини А 1010 Військово - Морських сил України, м. Сімферополь (99035, Бахчисарайський район, с. Машино)
до відповідачів 1. Філії «Кримське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», м. Київ (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська,28а)
2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Вузлова,7)
про стягнення 15 222,93 грн.
Суддя ГС АР Крим Соколова І.О.
Від позивача - командир військової частини Павлютін І.В. посвід. УК №103048
Від першого відповідача - представник Івашин О.І. за дор. від 20.10.08р.
Від другого відповідача - представник не з'явився, сповіщен належним чином
За участю прокурора - Бойко В.М., посвід. № 254 від 26.08.05 р.
Обставини справи: У серпні 2008 р. військовий прокурор Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу Військової частини А 1010 Військово - Морських сил України, м. Сімферополь звернувся із позовом до відповідача - Філії «Кримське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», м. Київ про стягнення шкоди, заподіяної в наслідок неправомірного користування майном у розмірі 15 222,93 грн.
Ухвалою ГС АРК від 26.08.08 р. на підставі норм. 13, 15, 17 ГПК України позовні матеріали були спрямовані за підсудністю в Господарський суд м. Києва ( а.с. 3).
Відповідно до ухвали ГС м. Києва від 14.10.08 р. за № 4/387 до участі у справі було залучено в якості відповідача - Державне підприємство Міністерство оборони України «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь, а справу передано за підсудністю до Господарського суду АРК ( а.с. 78).
Ухвалою ГС АРК від 20.11.08 р. позовні матеріали були прийняті до провадження суддею Соколовою І.О., а справу призначено слуханням на 11.12.08 р.
Ухвалами ГС АРК від 11.12.08 р., від 15.01.09 р., 17.02.09 р. судові засідання неодноразово відкладались, в тому числі за клопотанням прокурора та позивача, для уточнення позовних вимог та надання додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог.
У судовому засіданні 12.03.2009 представник Військової прокурори Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь підтримав позовні вимоги у повному обсязі та, з урахуванням наданого до суду клопотання від 11.03.09 р., просив суд вважати належним відповідачем у дійсній справі Концерн «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», м. Сімферополь, з якого просив стягнути шкоду у розмірі 15222,93грн., заподіяну внаслідок неправомірного користування майном.
При цьому, прокурор посилався на Наказ Міністра оборони України № 137 від 05.04.07 р. « Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі», згідно з яким була припинена діяльність ДП МОУ «Кримське управління військової торгівлі» шляхом реорганізації - приєднання до Концерну «Військторгсервіс», який був визначений правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДП МОУ «Кримське управління військової торгівлі» ( а.с. 10-12).
Представник позивача також просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі за рахунок Концерну «Військторгсервіс», м. Київ.
Представник 1-го відповідача - філії «Кримське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», м. Сімферополь позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими.
При цьому, представник першого відповідача звертав увагу суду на те, що Філія «Кримське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», м. Сімферополь не є юридичною особою, про що свідчить положення про Філію «Кримське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», м. Сімферополь від 26 квітня 2007р., а тому філія не може виступати у якості відповідача у господарському процесі.
Концерн «Військторгсервіс» Міністерство оборони України у своєму відзиві від 30.09.08 р. на позов (а.с. 66-70) позовні вимоги військового прокурору Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь також не визнав, звертаючи увагу суду на те, що прокурором та позивачем не надано належних доказів безпідставного використування спірним приміщенням на території військової частини, як державним підприємством МОУ «Кримське управління військової торгівлі», так і філією «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс».
При цьому, Концерн «Військторгсервіс» посилається на те, що Акт перевірки територіального кримського КРУ МО України, на який є посилання в позовній заяві, також не може вважатись належним доказом у зв'язку з необґрунтованістю висновків цього акту.
2-й відповідач - Державне підприємство Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь не забезпечив явку свого представника в судове засідання, не представив запрошені документи, в тому числі відзив на позов, незважаючи на те що, про день и місто слухання справи був повідомлений належним чином - рекомендованою поштою за юридичною адресою.
Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, у зв'язку з наступним:
Позовні вимоги Військового прокурора Сімферопольського гарнізону мотивовано тим, що в період з 10.10.07 р. по 19.10.07 р. Територіальним Кримським контрольно - ревізійним управлінням МОУ було проведено перевірку фінансово - господарської діяльності з питань фінансового забезпечення в/частини А1010 за період з 29.03.07 р. по 10.10.07 р, за результатами якої був складений акт від 19.10.07 р. № 234/2/1-82 ( а.с. 14-29).
Під час цієї перевірки фахівцями Територіального Кримського контрольно - ревізійного управління МО України було встановлено, що за спеціальним фондом кошторису станом на 01.04.07 р. у військовій частині А1010 рахується дебіторська заборгованість. Зазначена заборгованість утворилась внаслідок того, що на території військового містечка - Бахчисарай № 5 розташовувався магазин № 51, загальною площею 123 м.кв. філії «КУВТ» концерну «Військторгсервіс». При цьому, протягом всього вказаного часу даний магазин знаходився у будівлі військової частини без укладення з в/частиною А 1010 відповідної господарської угоди. Законних підстав знаходження даного магазину на території військової частини А1010, за висновками Акту перевірки, не було.
На думку прокурора, філія «КУВТ» концерну «Військторгсервіс» своїми діями порушила вимоги чинного законодавства України, в тому числі й Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та завдала збитків державі у вигляді ненадходження грошових коштів за незаконне користування приміщенням на загальну суму 15222,93 грн. на підставі розрахунку ревізії ( а.с. 30-31).
У якості підстави для стягнення збитків прокурор посилається на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Крим того, в процесі розгляду справи Військовим прокурором Сімферопольського гарнізону був наданий суду ще один акт ревізії від 26.10.06 р. окремих питань фінансово - господарської діяльності військової частини А1010 ( з питань квартирно - експлуатаційного забезпечення), проведеної в період з 02 по 09 та з 17 по 25 жовтня 2006 р. інспектором - ревізором групи контролю за діяльністю в сфері будівництва та послуг територіального Кримського контрольно - ревізійного управління майором Скрипчуком В.С.
Але, на цій акт відсутнє яке - небудь посилання в позовній заяві прокурора, а тому цей документ також не може вважатись безспірним доказом позовних вимог.
В процесі розгляду справи було встановлено, що 15.01.2004 р. між військовою частиною А1010 та Кримським управлінням військової торгівлі (надалі Підприємство) був укладений договір про надання торговельно - побутових послуг.
Згідно з п.1.1. договору - Кримське управління військової торгівлі здійснює торговельно - побутове забезпечення військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини. Діяльність Підприємства по торговельно - побутовому забезпеченню військових контингентів на території військових містечок включає в себе торгівлю продовольчими та промисловими товарами і побутове обслуговування в торговельно - побутових приміщеннях, павільонах, на літних торговельних майданчиках та місцях виносної (лоточної) торгівлі відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 16.07.97 р. № 300.
Військова частина на умовах, встановлених чинним законодавством, надає на умовах безоплатного користування Підприємству для здійснення діяльності, зазначеної у п. 1.1. торговельно - виробничі приміщення, літні майданчики згідно з додатком до договору.
Розділом 2 договору військова частина А1010 також була зобов'язана надати дозвіл та сприяти проїзду (проходу) на території військового містечка спеціального транспорту та персоналу, також надати підприємству відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 16.07.97 р. № 300 та на умовах, передбачених у додатку цього Договору, безоплатні комунальні послуги з освітлення, опалення, водозабезпечення, а закладом громадського харчування та солдатським чайним - меблі, виробничо - технологічне та холодильне обладнання, а також інші права та обов'язки, які не перераховані у цьому договорі, але, витікають з його вимог та доповнень, та передбачені чинним законодавством нормативними актами Міністерства оборони України.
Слід відмітити, що вказаний договір від 15.01.04 р. був укладений на момент дії Цивільного кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2004 р.
Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також вправі врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати відносини між собою на власний розсуд.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по даній справі на момент укладення вказаного вище договору від 15.01.04 р. регулювались також Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 р.
Відповідно до пункту 5.17.6. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 р., військова частина (з'єднання) на умовах, встановлених чинним законодавством та наказами і директивами Міністра оборони України, передає в розпорядження військ торгів ( відділів) згідно з діючими нормативами та санітарними нормами з існуючого фонду або з числа нових будівель торговельні, побутові, виробничі, складські та службові приміщення (безкоштовно або за плату).
Зміни до вказаного Наказу № 300 від 16.07.97 р., згідно з якими нерухоме майно передається державним підприємствам військової торгівлі виключено на підставі договорів оренди, а положення про безоплатне надання їм освітлення, опалення та водопостачання - виключено, були внесені пізніше, а саме Наказом МОУ № 183 від 10.04.06 р., який був виданий після укладення договору про надання торговельно - побутових послуг від 15.01.04 р.
А тому, відповідно до умов договору від 15.01.04 р., позивач - Військова частина А1010 на умовах безоплатного користування надала 2-му відповідачеві вказане у п.1.1. договору торговельно - виробничі приміщення, а також, згідно з умовами договору, був зобов'язаний безоплатно забезпечити 2-го відповідача електроосвітленням, опаленням та водопостачанням.
Роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" встановлено, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Прокурором у своєї позовній заяві заявлено до стягнення суму заподіяних збитків, відшкодування яких можливо тільки у випадку неналежного виконання або невиконання договірних зобов'язань.
При цьому, в п. 4 пропозицій акту ревізії від 19.10.07 р. йде річ про орендну плату, яка не була сплачена Кримським управлінням військової торгівлі і розмір якої, становить 15222,93 грн.
Однак, як було вказано вище, договір про надання торговельно - побутових послуг від 15.01.2004 р взагалі не містить положень стосовно обов'язку сплати відповідачем орендної плати за користування приміщеннями, а тому суд дійшов висновку про те, що даний договір є договором про безоплатне користування майном.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної" або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, для відшкодування шкоди потрібна наявність наступних елементів: шкоди (реальні збитки), вина, причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим. Відсутність будь-якого з вказаних елементів позбавляє потерпілу особу права на відшкодування завданої шкоди.
Згідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд вважає, що прокурор та позивач не надали належних доказів, які б свідчили про неправомірне використання відповідачем будівлі військового містечку, а також доказів спричинення позивачеві збитків у розмірі 15 222,93 грн., а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення збитків необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вступна й резолютивна частини рішення оголошені в засіданні суду 12.03.09 р. в присутності прокурора, представників позивача, 1-го відповідача.
З обліком викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРIШИВ:
1. В задоволенні позову Військового прокурора Сімферопольського гарнізону відмовити.
Рішення підписане суддею 17.03.2009 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Соколова І.А.