79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.02.09 Справа№ 32/244
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП», смт.Шкло Яворівський район Львівська область.
до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу будівельно-монтажний поїзд № 908, м.Львів.
третя особа-1 на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Галич-Авто», м.Львів.
третя особа-2 на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство «Єврокар», с.Соломоново Ужгородський район Закарпатська область.
про: стягнення 4 007,66 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Дулиба А.Я. -представник (вих. №10/15 від 15.10.2008р.);
від відповідача: Дейнека І.С. -юрисконсульт (довіреність №НЮ-35 від 01.01.2008р.);
Рокицький В.І. -головний механік (довіреність №НЮ-692 від 08.12.2008р.);
від третьої особи-1: не з»явився;
від третьої особи-2: Бількін О.С.- представник (довіреність № 5-1/2008 від 05.10.2008р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП», смт.Шкло Яворівський район Львівська область подало позов до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу будівельно-монтажний поїзд № 908, м.Львів про стягнення 4 007,66 грн., з яких 3 126,00 грн. основний борг, 465,70 грн. інфляційних нарахувань, 61,40 грн. 3% річних та 354,56 грн. пені.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 09.12.2008р. до участі у справі в якості третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено -Відкрите акціонерне товариство «Галич-Авто», м.Львів. Ухвалою суду від 13.01.2009р. до участі у справі залучено в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Закрите акціонерне товариство «Єврокар», с.Соломоново Ужгородський район Закарпатська область.
Справу розглянуто поза межами строку встановленому ст.69 ГПК України згідно клопотання поданого сторонами в судовому засіданні 09.12.2008р.
В судовому засіданні 11.02.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 10.03.2009р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вих. №НЮ-762 від 08.12.2008р та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи-1 в судове засідання не з»явився, ним було подано письмове пояснення вх. №1/27 від 28.01.2009р. про те, що автомобіль «Шкода Октавія ТУР» було реалізовано відповідачеві у технічно справному стані 29.12.2006р. та за період з 29.12.2006р. по 25.11.2008р. відповідач до ВАТ «Галич-Авто» з приводу технічного та гарантійного обслуговування жодного разу не звертався, відповідно, будь-яких робіт з ремонту та/або технічного обслуговування автомобіля ВАТ «Галич-Авто» не проводило.
Представник третьої особи-2 подав пояснення № 343 від 10.02.2009р. по суті спору, в якому підтримав позовні вимоги, вказуючи на той факт, що гарантійним відділом ЗАТ «Єврокар»було розглянуто запит позивача та повідомлено про відсутність підстав для проведення гарантійного ремонту автомобіля. Відмова у гарантійному ремонті мотивована тим, що гальмівний блок деталей, що встановлюється на колеса не виготовляється в Україні, а імпортується з Чехії. При цьому збирання гальмівного блоку деталей (в тому числі вкручування направляючого гвинта до супорта) проводиться автоматизовано без участі працівників заводу і контролюється спеціальним програмним забезпеченням з контролем тиску при вкручуванні, що виключає можливість заводського дефекту різьби на направляючому гвинті при його вркучуванні до супорта.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд, встановив:
ТзОВ «Інвестиції УП»є офіційним дилером ЗАТ «Єврокар»в області сервісного обслуговування автомобілів марки Skoda і здійснює планове технічне обслуговування автомобілів та їх гарантійний ремонт згідно дилерського договору № 56/02/07 від 03.01.2007р. укладеного із ЗАТ «Єврокар».
10.12.2007р. Відокремлений підрозділ Будівельно-монтажний поїзд № 908 ДТГО «Львівська залізниця»звернувся до ТзОВ «Інвестиції УП»для проведення планового технічного обслуговування машини Skoda Oktavia державний номер ВС 0377 АХ.
Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-001202 від 10.12.2007р. на суму 1 392,00 грн., який був оплачений останнім, що підтверджується платіжними дорученнями № 1612 від 13.12.2007р. на суму 741,00 грн. та № 1581 від 12.12.2007р. на суму 651,00 грн.
Для одержання автомобіля після чергового сервісного обслуговування, згідно рахунку-фактури № СФ-001202 від 10.12.2007р. Будівельно-монтажним поїздом № 908 було надано своєму представнику Дикому Я.Ф. довіреність НБЕ №057618 від 14.12.2007р.
При проведенні сервісного обслуговування машини Skoda Oktavia, а саме при заміні гальмівних колодок працівниками позивача було виявлено дефект корпуса маточини, а саме на кріпленні направляючої супорта була зірвана різьба, що не піддається ремонту і потребує заміни запчастин.
В результаті виникла необхідність в проведенні додаткових робіт із заміною деяких запчастин, а саме: кулак поворотний 1J0407255AG, направляюча супорта 251615219, ступиця колеса в зборі 1J0498625, цапфа. Внаслідок чого позивач додаткового виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-001264 від 26.12.2007р. на суму 3 126,00 грн. для оплати робіт та заміни деталей по виявлених ним пошкодженнях.
25.12.2007р. між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт, згідно якого загальна вартість ремонтних робіт та використаних запчастин становить 4 518,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав ВП БМП № 908 ДТГО «Львівська залізниця»претензію № 06/13 від 13.06.2008р., відповідь на яку не отримав.
Оскільки Відокремлений підрозділ будівельно-монтажний поїзд № 908 не є юридичною особою, позивач звернувся до ДТГО «Львівська залізниця»з претензію № 08/27 від 27.08.2008р. у відповіді вих. № 713-10/3202 від 11.09.2008р. на яку було вказано про те, що роботи були виконані в повному обсязі, але вимогу щодо оплати за виконану роботу відповідач вважає безпідставною, оскільки несправність автомобіля мала місце в період гарантійного строку експлуатації товару. Крім того, було вказано на той факт, що при проведенні періодичного сервісного технічного обслуговування заміна вказаних запчастин не входить в перелік запчастин і матеріалів, які підлягають заміні, тому роботи не можуть бути оплачені, а отже, це є виробничим дефектом, який повинен оплачувати постачальник товару.
Позивач листом від 27.12.2007р. проінформував відповідача про те, що на проведені ремонтні роботи автомобіля гарантійні зобов»язання не розповсюджуються, у зв»язку з відмовою представника компанії ЗАТ «Єврокар».
Позивач, за невиконання відповідачем зобов»язання, керуючись ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 61,40 грн., втрати від інфляції в сумі 465,70 грн.
Крім того, позивач на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 354,56 грн.
Загальна сума позову становить 4 007,66, з яких 3 126,00 грн. основний борг, 61,40 грн. 3% річних, 465,70 грн. інфляційних нарахувань та 354,56 грн. пені.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
У відповідності із ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг регулюються Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. № 792, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.02.2003р. № 122/7443 (далі по тексту -Правила). Правила поширюються на суб»єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових.
Згідно п.6 Правил надання послуг здійснюється за зверненням замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації заявок.
Приймання дорожньо-транспортного засобу (далі по тексту -ДТЗ) (його складових) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника у такому порядку: розбір супровідної документації і заявок замовника; перевірка технічного стану ДТЗ (його складових); виявлення зовнішніх пошкоджень і дефектів з оформленням відповідного документа; оформлення акта передання-прийняття дорожньо-транспортного засобу (його складових частин) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (п.15 Правил).
Оформлення передання-прийняття ДТЗ (його складових частин) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається у двох примірниках. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту підписується власником ДТЗ (його складових) та особою, відповідальною за прийняття ДТЗ (його складових) до ремонту, і скріплюється печаткою виконавця (п.17 Правил).
З прийняттям ДТЗ та їхніх складових до технічного обслуговування чи ремонту замовнику видається один примірник акта передання-прийняття (п.19 Правил).
Згідно п.23 Правил розрахунковими документами, що засвідчують надання послуги, є акт передання-прийняття ДТЗ (його складових частин) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення; акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання (підпис повинен бути завірений печаткою), а з другого боку підписаний замовником; квитанція про оплату робіт; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).
Згідно п. 29 Правил виконавець негайно попереджає замовника і, до прийняття узгодженого з ним рішення, призупиняє виконання робіт у разі: а) виявлення дефектів ДТЗ чи непридатності для застосування наданих замовником матеріалів і складових частин ДТЗ; б) виникнення не передбачених і не залежних від виконавця наслідків виконання вимог замовника щодо робіт з надання послуг.
Приймання ДТЗ (його складових) замовником відбувається з оформленням наряду-замовлення. ДТЗ чи їхні складові передаються замовникові після прийняття їх контролером якості, про що робиться запис у наряді-замовленні, який підписується, а підпис скріплюється печаткою (п.34 Правил).
Згідно п.41 Правил виконавець після виконання робіт надає замовнику довідки (рахунки) про витрати замовника (якщо він є юридичною особою), пов'язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного), - окремо і пов'язані з виконанням ремонту, - окремо.
Виконавець зобов»язаний забезпечувати виконання вимог Правил, надавати замовнику повну, доступну, достовірну та своєчасну (до надання послуг) інформацію про послуги та виконавця, а замовник зобов»язаний своєчасно оплачувати надані за умовами договору послуги і примати ДТЗ та їхні складові частини після надання послуг.
Якщо між замовником та виконавцем письмово не укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів вони оформляють наряд-замовлення, який в даному випадку є актом передавання-прийняття ДТЗ.
Відповідач передав позивачу автомобіль для проведення технічного огляду 10.12.2007р., а представлене позивачем замовлення-наряд № 2591 складене 18.12.2007р., крім того, підписане не встановленою особою, оскільки підпис представника відповідача п.Дикого Я.А., якому було видано довіреність серії НБЕ № 057618 від 14.12.2007р. не співпадає з підписом зробленим на замовленні-наряді № 2591 від 18.12.2007р.
Крім того, в порушення вимог Правил копія наряду замовлення не була видана відповідачу.
Позивач не надав доказів письмового повідомлення відповідача про виявлені ним дефекти при проведенні технічного обслуговування автомобіля.
Слід зазначити, що позивач в порушення п.11 Правил виявивши необхідність виконання додаткових робіт не склав дефектну відомість.
Облік нарядів-замовлень згідно п.13 Правил ведеться в журналі реєстрації з пронумерованими сторінками. Журнал повинен бути прошнурований і скріплений печаткою підприємства-виконавця (підписом підприємця).
Позивач пояснив, що облік нарядів-замовлень ведеться в електронному варіанті, тому представити його немає змоги.
Слід зауважити, що у разі виявлення дефекту позивач повинен був надіслати замінені деталі на експертизу. Проведення експертизи на даний момент є неможливою оскільки деталі не збереглися. Замінені деталі відповідачу не надавались.
З вищенаведеного вбачається, що позивачем було порушено умови Правил.
Позивач представив акт виконаних робіт від 25.12.2007р., який підписаний представником відповідача Диким Я.А. згідно довіреності серії НБЕ № 057618 від 14.12.2007р. та який на його думку є підставою для розрахунків за виконані роботи.
З довіреності серії НБЕ № 057618 від 14.12.2007р. виданої представнику відповідача Дикому Я.А. вбачається, що термін її дії закінчився 24.12.2007р., крім того слід зауважити, що видана вона була для отримання автомобіля після проведення ремонтних робіт згідно рахунку № СФ-001202, який був виписаний позивачем 10.12.2007р. на суму 1 392,00 грн.
Представниками відповідача на виконання вимог ухвали суду було надано сервісну книжку автомобіля, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи, на сторінці 21 якої є розділ по гарантії сервісного техобслуговування «Skoda», в якому вказано, що у відповідності з умовами гарантія надається на нові автомобілі «Skoda»- згідно договору купівлі-продажу: 2 роки гарантії на нові автомобілі «Skoda»та 2 роки гарантії на оригінальні деталі «Skoda»і на оригінальну комплектацію «Skoda». На сторінці 21 сервісної книжки є примітка 10) де вказано, що в деяких країнах діє гарантія тривалістю в 1 рік.
З договору поставки № Л/НХтер-5/06/037 укладеного 28.12.2006р. між ДТГО «Львівська залізниця»та ВАТ «Галич-Авто»вбачається, що постачальник гарантує якість та надійність товару, що постачається на протязі терміну, який передбачено технічними умовами та стандартами даного товару протягом 12 місяців з моменту отримання товару.
ЗАТ «Єврокар»у поясненні № 343 від 10.02.2009р. зазначив, що гальмівний блок деталей, що встановлюється на колеса не виготовляється в Україні, а імпортується з Чехії. З вищенаведеного випливає, що це є оригінальна деталь «Skoda» на яку згідно умов договору поставки розповсюджується гарантія 1 рік.
Відповідач отримав автомобіль 29.12.2007р., що підтверджується довідкою-рахунком, а акт виконаних робіт підписаний сторонами 25.12.2007р. Отже несправності автомобіля мали місце в період гарантійного строку експлуатації товару.
Відповідно до ч.6 ст.269 ГК України постачальник (виробник) товару зобов»язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Згідно п.18 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства промислової політики України 29.12.2004р. № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005р. за № 72/10352, технічне обслуговування протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ виконується для споживача за плату, якщо інше не передбачено виробником чи умовами договору купівлі-продажу. Виявлені при цьому недоліки ДТЗ усуваються безоплатно.
Крім того, безпідставною є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, оскільки відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», на який покликається позивач у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, не є спеціальним законом в розумінні ч.4 ст.231 ГК України, яким встановлюється розмір пені щодо конкретних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов»язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).
Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов»язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов»язання.
Крім того, слід зазначити, що позивач, розраховуючи 3% річних та інфляційні нарахування невірно визначив момент прострочення зобов»язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки у виставленому позивачем рахунку-фактурі № СФ-001264 від 26.12.2007р. на суму 3 126,00 грн. не було вказано терміну його оплати, потрібно керуватися ч.2 ст.530 ЦК України, де вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок в семиденний строк від дня пред»явленя вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач не довів той факт, що відповідач здійснював експлуатацію автомобіля з порушеннями вимог експлуатаційної документації та виявлений дефект стався з його вини.
Вітдак, безпідставним є посилання позивача на той факт, що відповідач самостійно проводив ремонт. З сервісної книжки автомобіля вбачається, що відповідач проходив технічний огляд лише на станції позивача, про що свідчать відмітки відповідача.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тобто, закон покладає на позивача обов'язок доказування законності підстав своїх вимог, причому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимоги позивача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд вважає позов необгрунтованим, не підтвердженим належними доказами та таким, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати у справі слід покласти на позивача згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення вступає в законну силу відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя