Іменем України
26.02.09 Справа №6/455/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Пересада О.В.
за участю представників
позивача: Верлата О.М., довіреність № 05/09 від 23.01.2009р.;
відповідача: Сокрут М.М., довіреність № 1/05-н від 30.12.2008р.; Щербаха Р.С., довіреність №1/05-т від 30.12.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/455/07 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у справі № 6/455/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад», м.Запоріжжя
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м.Запоріжжя
про зобов'язання до підписання актів наданих послуг та стягнення суми
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. по справі № 6/455/07 (суддя Місюра Л.С.) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ВАТ «Запоріжтрансформатор» підписати акти наданих послуг № 399 від 04.07.2007р., № 419 від 09.07.2007р., № 421 від 06.07.2007р., № 424 від 16.07.2007р., № 428 від 17.07.2007р., № 442 від 20.07.2007р., № 443 від 20.07.2007р., № 446 від 24.07.2007р., № 447 від 24.07.2007р., № 448 від 27.07.2007р., № 449 від 24.07.2007р., у разі добровільного невиконання відповідачем рішення суду, акти вважаються підписаними в редакції позивача. Також стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 101 737грн. 18коп. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.526 ЦК України, 193 ГК України, пункти 4.3, 5.5 та мотивовано тим, що позивачем відповідачу надані послуги з організації перевезення вантажів на суму 101 737грн.18коп. 06.09.2007р. відповідачем отримано акти наданих послуг, рахунки для оплати, податкові накладні, проте акти відповідач не підписав та не повернув їх позивачу. Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у нього перед позивачем виник борг за надані послуги у сумі 101 737грн.18коп., який залишився не сплаченим.
Відповідач оскаржив рішення до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що п.4.1 договору встановлює зовсім інші умови, ніж ті, які викладені в рішенні суду першої інстанції, а саме: факт надання експедитором послуг при організації перевезень підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправки до пункту призначення. Зокрема, перелік документів, якими підтверджується факт надання послуг, сторони визначають шляхом складання відповідної заявки на експедирування, про що вказано у п.3.2 договору. Позивачем не надано жодної заявки, яка б узгоджувалась з транспортними накладними і містила посилання на документи, що підтверджують факт надання послуг. Однак, суд першої інстанції на це уваги не звернув, а прийняв лише надані позивачем документи, як належні докази, чим порушив приписи статті 43 ГПК України, та не дослідив умов договору. Крім того, позивачем не було виконано умов п.2.2, п.2.2.5, п.2.2.8 договору, що свідчать про односторонню часткову зміну умов договору. Заявкою на виконання перевезення автомобільним транспортом № 108 від 06.07.2007р. сторони погодили умови перевезення вантажу - мідної катанки вагою 20205кг та вартістю 152131,07 доларів США, а також строк доставки на склад відповідача 16.07.2007р., але позивачем вказаний вантаж доставлено не було, що є порушенням п.3.9 договору та статті 530 ЦК України. Більш того, скаржник наголошує на тому, що усі послуги з перевезення і зазначені порушення умов договору вчинені позивачем у липні 2007р., тоді як акти виконаних послуг були надіслані лише у серпні 2007р., тобто через місяць після надання послуг ТОВ «Трівлад», але на цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув. Не досліджено також судом пункт 5.5 договору, що є порушенням статті 4-7 ГПК України на думку відповідача. Разом з цим, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ч.2 статті 83 ГПК України, так як позивачем було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, а саме він просив стягнути державне мито у розмірі 1017,38грн., у зв'язку з тим, що у позовній заяві помилково вказано 102грн., проте суд своїм рішенням стягнув 1102,38грн., чим порушив положення абзацу «а» ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». У доповненні до апеляційної скарги відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо підписання актів приймання - передачі суперечать встановленим ст.16 ЦК України способам захисту, при цьому посилається на постанову Верховного Суду України від 30.09.2008р. у справі № 42/388. Окрім того, ТОВ «Трівлад» в порушення приписів статей 33, 36 ГПК України, не довів погодження між сторонами надання послуг, які визначені у пункті 3.2 договору, що свідчить про безпідставність вимог позивача щодо підписання актів. З урахуванням викладеного, заявник апеляційної скарги просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог підприємству ТОВ «Трівлад» відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що позивачем починаючи з 04.07.2007р. по 24.07.2007р. було надано відповідачу транспортно - експедиторські послуги, про що свідчить підпис та штамп відповідача на міжнародних товарно - транспортних накладних, які відповідно до п.4.1 договору підтверджують факт надання відповідачу послуг, які обумовлені договором № DL 000282 від 13.06.2005р. Позивач наголошує на тому, що умови п.4.2 та п.4.3 договору були ним виконані, адже 05.09.2007р. на адресу відповідача вдруге було надіслано по два примірника актів надання послуг № 399 від 04.07.2007р. на суму 21751грн. 36коп., № 419 від 09.07.2007р. на суму 20585грн.82коп., № 421 від 06.07.2007р. на суму 5500грн., № 424 від 16.07.2007р. на суму 5500грн., № 428 від 17.07.2007р. на суму 5500грн., № 442 від 20.07.2007р. на суму 5500грн., № 443 від 20.07.2007р. на суму 5500грн., № 446 від 24.07.2007р. на суму 5500грн., № 447 від 24.07.2007р. на суму 8800грн., № 448 від 24.04.2007р. на суму 8800грн., № 449 від 24.07.2007р. на суму 8800грн., які були отримані відповідачем 06.09.2007р. Проте, відповідачем з моменту отримання вищевказаних актів пройшло понад п'яти робочих днів, а підписаних актів з боку позивача так і не було отримано, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Одночасно, позивач зазначає, що відповідачем також не виконано умови п.5.5 договору, яким передбачений обов'язок відповідача сплатити позивачу плату за надані йому послуги, термін яких не повинен перевищувати 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання рахунків, податкової накладної, актів приймання - передачі наданих послуг.
Представник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.10.2008р. по справі № 6/455/07 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і витребуванням певних доказів від сторін.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 344 від 24.02.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.
Від здійснення стенографічного аудіо запису представники сторін відмовилися та за їх згодою у судовому засіданні 26.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Трівлад»(експедитор за договором) та відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор»( клієнт за договором) був укладений договір транспортного експедирування № DL 000282 від 13.06.2005р. (далі за текстом договір), за умовами якого позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача надавати або організовувати надання транспортно - експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (вантажів) автомобільним транспортом, а відповідач зобов'язався оплачувати дані послуги. (п.1.1 договору). Вказаний договір у відповідача зареєстрований за іншою датою від 15.06.2005р. Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, договір транспортного експедирування від 13.06.05р., наданий позивачем, і договір транспортного експедирування від 15.06.05р., наданий відповідачем, є одним і тим же договором, яким врегульовано правовідносини сторін з надання послуг транспортного експедирування, умови, які містяться у наданих сторонами екземплярах договорів однакові, однаковий і номер договору. Крім того, про те, що надані сторонами екземпляри договору є фактично одним договором свідчать і обставини, встановлені у справі № 8/241д/08 за позовом ТОВ «Трівлід» до ВАТ «Запоріжтрансформатор» про визнання недійсним договору транспортного експедирування № DL 000282 від 13.06.2005р.
Пунктом 8.1 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 29.12.2006р. (т.1, а.с. 79) до договору сторони встановили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р.
У п. 3.2 договору сторони обумовили порядок узгодження сторонами надання послуг з організації перевезень, зокрема шляхом надання клієнтом у письмовій формі заявки на експедирування, в якій вказуються: найменування і адреса вантажовідправника і вантажоотримувача, дати навантаження та вивантаження, найменування, вага та габарити вантажу, особливі умови перевезення, адреса митних органів, пункти пропуску через державний кордон, розмір плати за надання послуги (п.п.3.2.1). Експедитор у строк, що не перевищує двох календарних днів з моменту отримання заявки клієнта, зобов'язаний надати останньому у письмовій формі інформацію відносно можливості організації перевезення вантажу, зазначеного у заявці. Інформація повинна включати у себе державні номери автотранспортних засобів, полуприцепів, призвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані і контактні телефони водіїв (п.п.3.2.2.). У випадку згоди з умовами перевезення конкретного вантажу клієнт направляє експедитору повідомлення про згоду з умовами перевезення. Повідомлення визнається сторонами як узгодження заявки і умов надання послуг з організації перевезення вантажу.
Фактично, як вбачається з матеріалів справи, сторонами умови організації перевезень за договором узгоджувались шляхом підписання уповноваженими представниками сторін заявок на виконання перевезень автомобільним транспортом.
Згідно п.4.1 договору факт надання експедитором послуг при організації перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних накладних тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.
Умовами пунктів 4.2. та 4.3 договору сторони визначили, що посвідчення наданих послуг відповідачем здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі, який відповідач повинен підписати упродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання акту експедитором. Акти приймання - передачі послуг засвідчують надання послуг з організації перевезення вантажу за кожною заявкою.
Господарським судом Запорізької області встановлено, що 05.09.2007р. ТОВ «Трівлад» направив на адресу ВАТ «Запоріжтрансформатор» одинадцять актів надання послуг, зокрема, № 399 від 04.07.2007р. на суму 21751грн. 36коп., № 419 від 09.07.2007р. на суму 20585грн.82коп., № 421 від 06.07.2007р. на суму 5500грн., № 424 від 16.07.2007р. на суму 5500грн., № 428 від 17.07.2007р. на суму 5500грн., № 442 від 20.07.2007р. на суму 5500грн., № 443 від 20.07.2007р. на суму 5500грн., № 446 від 24.07.2007р. на суму 5500грн., № 447 від 24.07.2007р. на суму 8800грн., № 448 від 24.04.2007р. на суму 8800грн., № 449 від 24.07.2007р. на суму 8800грн., а також рахунки - фактури на оплату та податкові накладні, які були отримані відповідачем 06.09.2007р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 61-62).
Проте відповідач вказані акти не підписав та ТОВ «Трівлад» не повернув, зокрема, документу, який визначений п.4.3 договору відповідачем складено не було.
Однак, приймаючи рішення про зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг суд першої інстанції не дослідив та не з'ясував чи відповідає дана вимога способам захисту, що визначені статтею 16 ЦК України.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.
Вищенаведеними нормами не передбачено такого способу захисту, як підписання актів надання послуг.
Окрім того, відповідно до статті 16 ЦК України суд не наділений повноваженнями щодо примушення осіб засвідчувати відповідні факти. Колегія суддів зазначає, що предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів надання послуг, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.
Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг за договором не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Отже, зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Статтею 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Враховуючи те, що акт надання послуг не носить характеру акту в розумінні статті 12 ГПК України, такий спір не підлягає вирішенню у господарських судах України. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008р. у справі № 42/388.
За таких обставин, вимоги позовної заяви в частині зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг задоволенню не підлягають, і суд першої інстанції не правильно в даному випадку застосував норми матеріального права та безпідставно задовольнив позов в цій частині, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі в частині задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг підлягає скасуванню. В задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги в сумі 101737,18грн. колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи зміст договору та зобов'язання, що виникли між сторонами, правовідносини сторін за своєю правовою природою є відносинами, що склалися в галузі транспортно - експедиторської діяльності, які регулюються положеннями Цивільного Кодексу України.
Частиною 1 ст.929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні приписи містяться у ст.316 ГК України.
Договір транспортного експедирування укладається, як зазначено у ч.1 ст.930 ЦК України, у письмовій формі.
Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Позовні вимоги заявлені позивачем на підставі договору транспортного експедирування № DL 000282 від 13.06.05р.
У п.5.1 договору № DL 000282 передбачено, що плата за надані експедитором послуги з організації перевезення конкретного вантажу узгоджується сторонами одночасно з узгодженням заявки.
Пунктом 5.5 договору сторони обумовили, що клієнт сплачує надані експедитором послуги у порядку, визначеному відповідною заявкою. Строк оплати не може перевищувати десяти банківських днів з моменту отримання клієнтом оригіналів рахунку, податкової накладної та акта приймання - передачі наданих послуг.
Таким чином, плату та інші істотні умови надання позивачем послуг сторони узгоджували у двостороннє підписаних заявках.
Суд першої інстанції не дослідив усіх умов договору і фактичних правовідносин сторін, наявність підписаних сторонами заявок на надання позивачем послуг, якими узгоджувались істотні умови надання послуг, та на підставі лише однієї заявки № 108, доказів виконання якої позивач не надав, безпідставно стягнув, заявлену у позові суму.
На вимогу суду апеляційної інстанції у підтвердження узгодження істотних умов надання позивачем послуг з перевезення вантажів ТОВ «Трівлад» було надано п'ять заявок на виконання перевезення автомобільним транспортом, складених на виконання умов договору № DL 000282, а саме: № 102 від 25.06.2007р. на суму 21 751,36грн., № 107 від 06.07.2007р. на суму 5500грн., № 104 від 27.06.2007р. на суму 5500грн., № 105 від 02.07.2007р. на суму 20 585,82грн., № 109 від 06.07.2007р. на суму 5500грн., які підписані сторонами та скріплені печатками (т.2, а.с. 93-97). За цими заявками було надано послуги на загальну суму 58837грн.18коп.
Факт отримання товару, вказаного у цих заявках, підтверджується наданими позивачем міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) з відміткою ВАТ «Запоріжтрансформатор» про отримання товару, а саме: №0506604 від 29.06.07р. на суму 21751,36грн.(радіатори) за заявкою № 102; №0031282 від 02.07.07р. на суму 5500грн.(трансформаторні води) за заявкою № 104; № б/н від 03.07.07р. на суму 20585,82грн. (радіатори) за заявкою № 105; № 023368 від 11.07.07р. на суму 5500грн. (мідна катанка) за заявкою № 107; №0010718 від12.07.07р. на суму 5500грн.(мідна катанка) за заявкою № 109. Представники відповідача у судовому засіданні визнали факт надання позивачем послуг за вказаними п'ятьма заявками.
За заявкою № 108 від 06.07.07р. доказів надання відповідачу послуг з організації перевезення позивачем суду не надано. Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, за даною заявкою товар відповідачем до цього часу не отриманий.
Доказів узгодження умов перевезень згідно договору № DL 000282 на решту, заявленої до стягнення суми, зокрема, і плати за послуги за іншими міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), наявними в матеріалах справи, ТОВ «Трівлад» суду не надав.
Представник позивача пояснив, що не може надати заявки на інші перевезення, оскільки у позивача такі заявки відсутні.
Самі лише міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), надані позивачем до справи, не підтверджують того, що, по -перше: послуги з перевезення вказаного у них товару надавались позивачем саме за договором № DL 000282 укладеним між ТОВ «Трівлад» та ВАТ «Запоріжтрансформатор», і по-друге: що ці послуги надавались саме позивачем. У тексті міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) ТОВ «Трівлад» не зазначено учасником перевезень. Не має доказів, що ці СМR мають відношення до договору № DL 000282. Інші документи, надані позивачем у підтвердження надання відповідачу послуг з організації перевезення, зокрема договори з третіми особами, заявки та рахунки, також не підтверджують надання послуг за договором № DL 000282.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено надання відповідачу послуг за договором № DL 000282, на підставі якого заявлені позовні вимоги, у розмірі 58837грн.18коп.
Факт отримання відповідачем оригіналів рахунків на сплату цієї суми, а саме: № 399 від 04.07.2007р. на суму 21 751,36грн.(заявка №102), № 419 від 11.07.2007р. на суму 20 585,82грн.(заявка №5), № 424 від 16.07.2007р. на суму 5500грн.(заявка № 107), № 428 від 16.07.2007р. на суму 5500грн.(заявка № 109), № 421 від 11.07.2007р. на суму 5500грн.(заявка № 104), а також податкових накладних, актів приймання-передачі підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 61-62).
Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань визначених п.5.5 договору не виконав, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Згідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 101 737грн.18коп. оскільки вказана сума боргу не доведена позивачем у повному обсязі. Матеріалами справи підтверджена сума боргу за договором № DL 000282, що складає 58837грн.18коп., тому вимоги про стягнення решти суму боргу, що складає 42900грн., з підстав заявлених у позові, задоволенню не підлягають, у цій частині в позові слід відмовити.
Доказів належного виконання зобов'язань щодо сплати отриманих від позивача послуг і погашення вказаної суми боргу відповідач, всупереч вимогам ст. 33ГПК України, суду не надав.
Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Не приймаються до уваги доводи заявника апеляційної скарги відносно того, що рахунки та інші документи, що підтверджують надання позивачем послуг, останній надіслав відповідачу несвоєчасно, оскільки ці обставини ні за законом, ні за договором не звільняють відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.
Помилковими є твердження відповідача, що він у зв'язку з невиконанням ТОВ «Тривлад» зобов'язань за заявкою № 108 може відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України зупинити виконання свого обов'язку з оплати інших вже наданих послуг. Колегія зазначає, що в даному випадку за кожною заявкою виникали окремі зустрічні зобов'язання і кожне надання конкретної послуги за кожною заявкою обумовлене зустрічним зобов'язанням оплатити цю надану послугу, тому зупинення стосується тільки зобов'язань, що виникли з тієї заявки, за якою позивач не виконав обов'язку з організації перевезення.
Безпідставним є посилання відповідача в обґрунтування несплати наданих послуг на ст. 615 ЦК України і на право останнього відмовитись повністю або частково від договору у зв'язку з порушення іншою стороною свого обов'язку, оскільки відповідач не надав доказів направлення позивачу повідомлення про таку відмову від договору.
Посилання відповідача на те, що позивачем виконанні не всі послуги, передбачені п.2.2. договору до уваги не приймаються, бо нічим не підтверджені. Відповідач ніяких документів, які він в даному випадку складає згідно п.4.3 договору суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано належним чином всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доказам наявним у справі, зокрема, договору та фактичним правовідносинам сторін у справі, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові та прийняття нового рішення, яким позов слід задовольнити частково.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м.Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у справі №6/455/07 скасувати частково.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства«Запоріжтрансформатор»(69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе,3, код ЕДРПОУ 00213428 п/п 26004301155024 філіал»ЗЦВ Промінвестбанк» м.Запоріжжя, ОКПО 313355) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад» (69000,м.Запоріжжя, вул.Патріотична,52 кв.85, код ЕДРПОУ 30837453,п/п2600630119 банк ЗФ АБ «Діамант», м.Запоріжжя, МФО 313924) 58837грн.18коп. суму основного боргу.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»(69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе,3, код ЕДРПОУ 00213428 п/п 26004301155024 філіал»ЗЦВ Промінвестбанк» м.Запоріжжя, ОКПО 313355) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад» (69000,м.Запоріжжя, вул.Патріотична,52 кв.85, код ЕДРПОУ 30837453,п/п2600630119 банк ЗФ АБ «Діамант», м.Запоріжжя, МФО 313924) 588рн.30коп. державного мита, 68грн.24коп. ІТО за розгляд справи у суді першої інстанції.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад» (69000, м.Запоріж-жя, вул.Патріотична,52 кв.85, код ЕДРПОУ 30837453,п/п2600630119 банк ЗФ АБ «Діамант», м.Запоріжжя, МФО 313924) на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»(69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе,3, код ЕДРПОУ 00213428 п/п 26004301155024 філіал»ЗЦВ Промінвестбанк» м.Запоріжжя, ОКПО 313355) 336грн.69коп. державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.