83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.03.09 р. Справа № 21/182
Позивач: Державне підприємство “Донецька залізниця» м. Донецьк
довідповідача: Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1» м. Красноармійськ
про стягнення 3 404,28грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Ігнатова Н.О. - пров. юр.
відповідача: Малиновський Д.В. - юр.
Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1» збору за отримання від станції Удачна дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у період липень-вересень 2008 року у сумі 3 404,28грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неоплату відповідачем збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу та:
- ст.23 Статуту залізниць України;
- п.п.1.1, 1.6, 3.1 Правил оформлення перевізних документів;
- п.9 розд.2 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1»;
- ст. 909 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України).
Відповідач вимоги залізниці відхилив з посиланням на те, що:
- в укладеному між сторонами договорі про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №5 від 29.11.2007р. не передбачено надання залізницею шахті такої послуги як надання дозволу на ввезення і завантаження вантажу;
- надання позивачеві вантажів для перевезення здійснюється відповідно до затверджених залізницею місячних планів перевезення вантажів відповідно до Правил планування перевезень вантажів і не потребує попереднього візування накладних;
- залізниця не надала ніяких документів і доказів того, що нею у спірний період надавались шахті на навантаження вагонів на під'їзних коліях.
Розгляд справи закінчено 11.03.2009р.
Для підготовки та оголошення повного тесту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 15-00 год. 16.03.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
У липні-вересні 2008 року залізницею складені і підписані накопичувальні картки №№ 01070562, 02079566, 03079569, 04070575, 05070578, 06079581, 07079584, 08070587, 09070590, 10079593, 11079596, 12070599, 13070602, 14079604, 15079606, 16070608, 17070611, 18079614, 19079616, 20070619, 21070621, 22070623, 23079626, 24070628, 25070631, 26079632, 27079636, 28070639, 29070642, 30079645, 31079648, 01080652, 02080655, 03089658, 04089662, 05080665, 06080668, 07089671, 08080675, 09080678, 10089681, 11080685, 12080688, 13080691, 14080695, 15089698, 16080703, 17080706, 18080709, 19089711, 20080714, 21080719, 22080722, 23089725, 24080726, 25080730, 26080300, 27089734, 28080736, 29080746, 30089749, 31089752, 01090755, 02090758, 03090762, 04099764, 05090768, 06090771, 07090774, 08090777, 09090781, 10099784, 11090787, 12090790, 13099792, 14099796, 15090799, 16099802, 17099805, 18090810, 19090814, 20099819, 21099821, 22090824, 23090828, 24099830, 25099835, 26090838, 27090841, 28099843, 29099847, 30090850, згідно яких на відповідача нарахований збір за візування накладних у загальній сумі 3 404,28грн. (в т.ч. 567,38грн. ПДВ), у тому числі за:
· липень 2008р. - 1 114,80грн. (929,00грн. збір + 185,80грн. ПДВ);
· серпень 2008р. - 1 042,08грн. (868,40грн. збір + 173,68грн. ПДВ);
· вересень 2008р. - 1 247,40грн. (1 039,50грн. збір + 207,90грн. ПДВ).
Від підписання зазначених накопичувальних карток відповідач відмовився, що останнім не оспорюється та підтверджено відповідними актами загальної форми і подав залізниці свої зауваження, згідно яких ВАТ “ВК “Шахта Красноармійська-Західна №1» з нарахованою сумою (збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу) не погоджується з посиланням на ст.ст.17, 18, 22 Статуту Залізниць України, п.п.1.6, 3.1, розділу 4 Правил перевезення вантажів та п.9 розділу 2 Тарифного керівництва №1.
Відповідач від оплати нарахованої залізницею суми збору 3 404,28грн. також відмовився з мотивів, зазначених у своїх зауваженнях до накопичувальних карток.
Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами законодавства, яке регулює спірне питання, а також різний підхід сторін щодо надання (не надання) залізницею дозволу (візи) на ввезення і навантаження вантажу. Залізниця наполягає на тому, що візування є обов'язковою додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладенню договору перевезення і без якої (без процедури візування залізничної накладної) не може бути здійснене перевезення. Відповідач вважає, що послуги по отриманню від станції дозволу (візи) на ввезення і навантаження вантажу віднесено до експедиторських, що надаються відповідно до договору транспортного експедирування, та не є обов'язковими і залізницею фактично не надавались.
Зважаючи на те, що:
Згідно п.3.1. Правил оформлення перевізних документів станція відправлення заповнює графу комплекту перевізних документів «Навантаження призначено на.........число......міс.» (візування накладної) у разі надання дозволу на навантаження на місцях загального і незагального користування. Порядок візування накладних установлюється начальником станції.
«Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1» (п.9 розд.2) отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу віднесено до експедиторських операцій, ставку збору за яку встановлено у розмірі 0,6 грн. за документ.
Відповідно до ч.2 ст.22 Статуту залізниць України виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Укладеним між сторонами договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №5 від 29.11.2007р. не передбачено надання залізницею відповідачеві такої послуги як надання дозволу на ввезення і завантаження вантажу.
Окремий договір, яким би обумовлювалось надання відповідачеві залізницею такої послуги як надання дозволу на ввезення і завантаження вантажу, сторонами не укладався.
Залізниця не надала ніяких документів і доказів того, що нею у спірний період надавались відповідачеві дозволи на навантаження вагонів на під'їзних коліях останнього.
Згідно чинного законодавства, зокрема п.3.1. Правил оформлення перевізних документів і п.9 розд.2 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1», надання дозволу повинно передувати ввезенню і завантаженню вантажу, у той час як відповідачем навантаження вантажу у вагони і ввезення завантажених вагонів на станцію здійснювалось без будь-яких дозволів на підставі затверджених залізницею місячних планів перевезення вантажів і прийнятих до виконання декадних заявок.
Заповнення графи комплекту перевізних документів «Навантаження призначено на.........число......міс.» залізницею якщо і здійснюється, то у уже після навантаження вантажу у вагони і не є візуванням у розумінні п.3.1. Правил оформлення перевізних документів і п.9 розд.2 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1».
Господарський суд вважає, що:
- позивач не довів, що станція Удачна надавала відповідачеві дозвіл (візу) на ввезення і завантаження вантажу у спірний період;
- позов є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.
Посилання залізниці на 1.6 Правил оформлення перевізних документів, згідно якого:
- оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції;
- перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів),
суд вважає безпідставним, оскільки зазначеним цим пунктом дії залізниці, а саме - перевірка і візування перевізних документів, незалежно від того здійснюються вони нею чи не здійснюються, не мають ніякого відношення до такої експедиторської операції як надання дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу.
Судові витрати покладаються на позивача.
Беручи до уваги викладене, на підставі п.3.1. Правил оформлення перевізних документів, п.9 розд.2 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1», ч.2 ст.22 Статуту залізниць України і керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Відмовити Державному підприємству “Донецька залізниця» у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1» про стягнення 3 404,28грн. збору за отримання від станції Удачна дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у липні-вересні 2008 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18