Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"27" листопада 2008 р. Справа № А6/551-08
Господарський суд Київської області в складі колегії суддів: Головуючого судді Маляренка А.В., судді Подоляк Ю.В., та Ярема В.А., при секретарі судового засідання Поліщук О.Д. розглянув адміністративну справу
за позовом
Приватного підприємства «Еркер», м. Біла Церква
до
Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, м. Біла Церква
про
визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
Представники:
від позивача
Поліщук В.А. (довіреність № 1/10 від 01.02.2008 року)
від відповідача
Вітенко Л.С. (довіреність № 10950/10/10 від 06.05.2008 року);
Селянська В.О. (довіреність № 26989/23-2 від 06.11.2008 року);
Білановська К.М. (довіреність № 1204/8/10 від 11.02.2008 року)
обставини спору:
Приватне підприємство «Еркер»(далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №1205/000877232/0 від 24.04.2008 року, №1785/000877232/1 від 03.07.2008 року, №2038/000877232/2 від 12.09.2008 року, №1206/000878232/0 від 24.04.2008 року, №1784/000878232/1 від 03.07.2008 року, №2039/000878232/2 від 12.09.2008 року.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 29.09.2008 року та призначено справу до розгляду на 14.10.2008 року.
За клопотанням відповідача від 13.10.2008 року № 24644/10/10, про призначення колегіального розгляду справи - ухвалою Голови господарського суду Київської області від 15.10.2008 року було призначено колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів: головуючого судді -А.В Маляренка, суддів - Ю.В. Подоляка та В.А. Яреми.
Ухвалою від 16.10.2008 року призначена колегія суддів прийняла справу до свого подальшого провадження.
За клопотанням відповідача запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом неправомірно застосовані ч. 1. п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, та п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Під час судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, на його думку, Відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що підприємством у складі валового доходу не враховано суму безоплатно отриманих послуг по субпідряду, які були надані ТОВ БФ «Астрабуд»на адресу ПП «Еркер»в сумі 10498670 гривень. Також відповідачем зроблено невірний висновок, що при продажі квартир договірна вартість квартир визначалась без урахування ПДВ, оскільки в договорі не вказано «з ПДВ».
В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги. Згідно з заявою позивача № б/н від 27.11.2008р., останній просить визнати недійсним та скасувати:
- податкові повідомлення -рішення №1205/000877232/0 від 24.04.2008 року, №1785/000877232/1 від 03.07.2008 року, №2038/000877232/2 від 12.09.2008 року в частині визначення та нарахування суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 5 249 334,5 гривень, із них 2 624 667,25 гривень за основним платежем та 2 264 667,25 за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкові повідомлення -рішення відповідача №1206/000878232/0 від 24.04.2008 року, №1784/000878232/1 від 03.07.2008 року, №2039/000878232/2 від 12.09.2008 року, якими позивачеві визначено та нараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 192 191 гривню, із них 128 127 гривень за основним платежем, 64 064,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідач проти позову заперечує, про що подав заперечення № 25741/10/10 від 05.11.2008 року, просить суд відмовити у задоволенні позивних вимог, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірних податкових повідомлень - рішень діяв в межах чинного законодавства. Отже результати перевірки вважає правомірними, податкові повідомлення - рішення такими, що винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства, а позовні вимоги незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
встановив:
Працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області з 29.02.2008 року по 07.04.2008 року було проведено виїзну планову перевірку приватного підприємства «Еркер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт № 953/23-2-032/24881850/115 від 14.04.2008 року.
На підставі даного акту перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:
- ч.1 п.п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Еркер»знижено податок на прибуток на загальну суму 2 629 610 грн., в тому числі за 3 квартал 2006 року на 1 135,00 грн., за 4 квартал 2006 року на 2 626 069 грн., за 1 квартал 2007 року на 802,00 грн., за 2 квартал 2007 року на 802,00 грн., за 3 квартал 2007 року на 802,00 грн.
- п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 128 127,00 грн., в тому числі за вересень 2006 року на 6 599,00 грн., за жовтень 2006 року на 5 660,00 грн., за листопад 2006 року на 20 261,00 грн., за грудень 2006 року на 21 131,00 грн., за січень 2007 року на 13 174,00 грн., за лютий 2007 року на 7 089,00 грн., за березень 2007 року на 5 950,00 грн., за квітень 2007 року на 14 962,00 грн., за травень 2007 року на 7 756,00 грн., за липень 2007 року на 4 779,00 грн., за серпень 2007 року на 15 969,00 грн., за вересень 2007 року на 4 797,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки Білоцерківською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення -рішення №1205/000877232/0 від 24.04.2008 року, яким позивачеві визначено та нараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 5 259 220,00 грн., із них 2 629 610,00 грн. за основним платежем та 2 629 610,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення -рішення №1206/000878232/0 від 24.04.2008 року, яким позивачеві визначено та нараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 192 191,00 грн., із них 128 127,00 грн. за основним платежем, 64 064,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся із скаргою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції, рішенням про результати розгляду первинної скарги №15219//10/25-008/23ск-16/154 від 03.07.2008 року Білоцерківська ОДПІ:
- скасувала податкове повідомлення -рішення Білоцерківської ОДПІ від 24.04.2008 року №1205/000877232/0 у частині 1 864,00 грн., із них 932,00 грн. податку на прибуток підприємств, 932,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та видала нове податкове повідомлення -рішення від 03.07.2008 року №1785/000877232/1 про сплату 5 257 356,00 грн. податку на прибуток підприємств, із них 2 628 678,00 грн. за основним платежем та 2 628 678,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- залишила без змін податкове рішення -повідомлення №1206/000878232/0 про нарахування податку на додану вартість і штрафних санкцій та видала нове податкове повідомлення - рішення №1784/000878232/1 від 03.07.2008 року про сплату 192 191,00 грн. податку на додану вартість, із них 128 127,00 грн. за основним платежем та 64 064,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями);
ПП «Еркер», не погоджуючись з рішенням за результатами розгляду первинної скарги подало повторну скаргу до ДПА у Київській області.
ДПА у Київській області 11.09.2008 року було прийнято рішення № 1034/10/25-017/163-733 за результатами розгляду повторної скарги, відповідно до якого:
- залишено без змін податкове повідомлення -рішення Білоцерківської ОДПІ від 24.04.2008 року №1206/000878232/0 щодо зобов'язань підприємства сплатити суму ПДВ та застосовані штрафні (фінансові санкції). У зв'язку з цим Білоцерківська ОДПІ видала нове податкове повідомлення -рішення № 2039/000878232/2 від 12.09.2008 року про сплату 192 191,00 грн. податку на додану вартість, із них 128 127,00 грн. за основним платежем та 64 064,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями);
- скасовано податкове повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ від 24.04.2008 року № 1205/000877232/0 з урахуванням рішення Білоцерківської ОДПІ від 03.07.2008 року № 15219/10/25-008/23/ск-16/154 про результати розгляду первинної скарги в частині донарахованої суми податку на прибуток в розмірі 3 747,75 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 747,75 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та рішення Білоцерківської ОДПІ від 03.07.2008 року № 15219/10/25-008/23/ск-16/154 про розгляд первинної скарги залишила без змін. У зв'язку з цим Білоцерківською ОДПІ було видане нове податкове повідомлення -рішення № 2038/000877232/2 від 12.09.2008 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання з (урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 249 860,00 грн., із них 2 624 930,00 грн. за основним платежем, 2 624 930,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає наступне.
З матеріалів справи вбачається (п.3.1.1, 3.1.4 акту перевірки), що відповідач обґрунтовує необхідність нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій, виходячи з наступного.
Станом на 01.07.2006 року згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку №633 «Розрахунки з субпідрядниками»за липень 2006 року на ПП «Еркер»рахувалася кредиторська заборгованість по ТОВ БФ «Астрабуд»в сумі 10 894 416,20 грн. В серпні 2006 року ПП «Еркер»здійснило розрахунки з ТОВ БФ «Астрабуд»за виконані роботи по субпідряду в сумі 405 000,00 грн.
Згідно даних оборотно -сальдової відомості по рахунку №633 «Розрахунки з субпідрядниками»та картки рахунку №633 по контрагенту ТОВ БФ «Астрабуд»за вересень 2006 року ПП «Еркер»закрило кредиторську заборгованість за отримані роботи шляхом видачі простих векселів на суму 10 498 670,00 грн. (строк сплати по зобов'язаннях -29.09.2011 року). Акт приймання -передачі простих векселів були підписані директором ТОВ БФ «Астрабуд»Стеценко Б.С., відомості щодо якого в АРМі «ПДС»відсутні.
Також зазначено, що директором ТОВ «БК «Астрабуд»рахується Барткевич Сергій Миколайович, який відповідно до відомостей відділу реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області помер 29.08.2006 року, а ухвалю господарського суду м. Києва № 43/698 від 18.09.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ БФ «Астрабуд», 27.09.2008 року ТОВ БК «Астрабуд»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Денисенко Віктора Михайловича. 29.11.2008 року Господарський суд міста Києва затвердив ліквідаційний баланс та ухвалив ліквідувати банкрута ТОВ БФ «Астрабуд»як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.
Відповідач вважає, що правочин щодо передачі векселів є нікчемним, тобто таким, що його недійсність встановлена законом, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України та зазначає, що відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відповідно за результатами перевірок відповідач проводить відповідне коригування показників, пов'язаних з обчисленням сум податкових зобов'язань за операціями, що проведені на підставі таких недійсних договорів.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 8 червня 2007 року № 5 "Про деякі питання розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя. Погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону). Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підялгають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб".
Це означає, що оскільки у позивача, в силу ст. 4 закону України "Про обіг векселів в Україні", у зв'язку із видачею векселів припинилися грошові зобов'язання за договором та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за видані простими векселями, строк оплати яких ще настав, як не почався і строк позовної давності, то у відповідача не було правових підстав вважати зазначену до сплати у векселях суму до валового доходу як безповоротну фінансову допомогу у вигляді безоплатно отриманих послуг по субпідряду, а посилання відповідача на порушення позивачем п. 4.1.6. ст. 4 закону "Про оподаткування прибутку підприємств", не підтверджується доказами і суперечить п. 4.1.6. ст. 4 закону "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленні товари, виконані роботи (надані послуги), умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Отже, у покупця -емітента простого векселя виникає зобов'язання сплатити певну суму, вказану у простому векселі, і припиняються зобов'язання за договором купівлі -продажу.
Відповідно до частини 1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги. Безповоротною фінансовою допомогою є зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається не стягнутою після строку позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст. 205 ГК України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (ст. 263 ЦК України).
Таким чином, у разі якщо підприємство - кредитор ліквідовано без права правонаступництва, то господарське зобовязання щодо погашення векселів, отримувач яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давнсті за такими векселями зупиняється.
Так як ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2006 року № 43/698 ліквідовано банкрута без визнання правонаступника та в зв'язку з не виявленням активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог, заборгованість за векселями в сумі 10 498 670,00 грн., векселеотримувачем яких було ТОВ БФ «Астрабуд», в обліку векселедавця ПП «Еркер»включається до валового догоду як фінансова допомога отримана у вигляді безплатно отриманих послуг по субпідряду, яка виникає на момент ліквідації кредиторської заборгованості без визнання правонаступництва.
Суд не може погодитись з такими висновками, виходячи з наступного. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що прості векселі ПП «Еркер»29.09.2006 року придбало у АКБ «Східно -Європейський», за них перераховано 600,00 грн., в тому числі ПДВ 100,00 грн. та сплачене державне мито у сумі 85,00 грн. На підприємстві бланки отриманих від АКБ «Східно -Європейський»простих векселів обліковуються на позабалансовому рахунку №08 «Бланки суворої звітності», що підтверджується актом перевірки. Векселі на суму 10 498 670,00 грн., відповідно до акту прийому - передачі були передані ТОВ БФ «Астрабуд». Векселеотримувач передав векселі іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується обставинами справи.
Суд зазначає, що відповідно ч. 3 ст. 8 Закону України № 996 від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження документів. Регістрів і звітності протягом встановленого періоду несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Отже законом не передбачено відповідальність однієї юридичної особи за дії та фінансову звітність іншої юридичної особи. Тому позивач не може нести відповідальність за те, що ТОВ БФ "Астрабуд" належним чином не відобразив отримані векселі в бухгалтерських документах.
Сам по собі факт ліквідації держателя векселя не означає, ліквідацію самого векселя та те, що заборгованість по ньому відсутня.
Як вбачається з матеріалів справи Приватному підприємству «Еркер»поступають до оплати видані ним ТОВ БФ «Астрабуд»векселі від інших суб'єктів господарювання, які набули прав держателя векселя. Так підприємством сплачено відповідно до чинного законодавства України кошти по трьох векселях, по двох на суму 568 962,00 грн. ТОВ «Фінансова група «Ітейл»(вексель серія АА 0379005 на суму 202 140,00 грн. та вексель серія АА 0379012 на суму 366 822,00 грн.), по одному (вексель серії АА 0379020 на суму 300 000,00 грн.) ТОВ «Альфа Бонус», що підтверджується погашеними векселями, актами прийому - передачі бланку векселя, актами пред'явлення векселя до оплати, платіжними дорученнями на загальну суму 868 962,00 грн.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», що відповідно до абзацу 2 ст. 13 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
ПП «Еркер»зазначає, що у посадових осіб підприємства не було сумніву, що ТОВ «Фінансова група »Ітейл»та ТОВ «Альфа Бонус»є законними власниками прав за векселем.
Щодо посилання відповідача на те, що Стеценко Б.С. не мав права підписувати правочин від імені ТОВ БФ «Астрабуд», позивач зазначив, що посадовими особами ПП «Еркер»при підписанні правочинів з ТОВ БФ «Астрабуд»документи директора, що посвідчують особу та його повноваження не перевірялись, про те, що господарським судом міста Києва 18.09.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ БФ «Астрабуд»дізналися лише з акта перевірки від 14.04.2008 року.
Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже з пояснень представників сторін і зібраних по справі доказів судом встановлено, що правочини, на підставі яких передавалися прості векселі від ПП «Еркер»до ТОВ БФ «Астрабуд»в судовому порядку визнані недійсними не були, векселі ніким не опротестовані.
Твердження відповідача, про те що, правочин на підставі якого було передано прості векселі від ПП «Еркер»до ТОВ БФ «Астрабуд»є нікчемним не відповідає чинному законодавству, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215-236 ЦК України із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд.
Відповідно до ч.2 ст215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тобто недійсність правочину прямо повинна бути встановлена законом, так як наприклад встановлено ст.219 ЦК України, щодо недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, ст. 220 ЦК України, щодо недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, ст. 547 ЦК України, щодо недодержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.
Частина 3 ст.215 ЦК України встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).
Представниками відповідача до матеріалів справи залучені копії договорів між ПП «Еркер»та ТОВ БФ «Астрабуд»№ 27 від 27.05.2005 року та № 33 від 05.09.2005 року.
Зазначені договори не завірені в установленому порядку печаткою позивача, на запитання представника позивача, яким чином потрапили копії цих договорів представникам відповідача, останні повідомили, що взяли їх у податкової міліції, а яким чином вони потрапили до міліції відмовились повідомити.
Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином, судом встановлено, що Білоцерківська ОДПІ не вірно визначила суму, на яку ПП «Еркер»видані векселі ТОВ БК «Астрабуд», як отримання підприємством безповоротної фінансової допомоги в розумінні п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, і підстав включати її у валовий дохід підприємства, згідно із п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у ПП «Еркер»не було.
Щодо податку на додану вартість, з матеріалів справи ( п.3.1.5 акту перевірки) вбачається, що відповідач вважає, що позивачем за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року знижено податок на додану вартість на загальну суму 128 127 ,00 грн., в тому числі за вересень 2006 року на 6 599,00 грн., за жовтень 2006 року на 5 660,00 грн., за листопад 2006 року на 20 261,00 грн., за грудень 2006 року на 21 131,00 грн., на січень 2007 року на 13 174,00 грн., за лютий 2007 року на 7 089,00 грн., за березень 2007 року на 5 950,00 грн., за квітень 2007 року на 14 962,00 грн., за травень 2007 року на 7 756,00 грн., за липень 2007 року на 4 779,00 грн., за серпень 2007 року на 15 969,00 грн., за вересень 2007 року на 4 797,00 грн., оскільки, відповідно до п.2 (ціна договору) договірна вартість квартир, на думку Білоцерківської ОДПІ за домовленістю сторін визначалась без урахування ПДВ, тому що у договорі були відсутні слова з ПДВ.
Позивач обґрунтовує свою позовну вимогу тим, що договірна ціна на квартири, що вказана в договорі купівлі - продажу визначена за цінами не нижче звичайних, які склалися на ринку нерухомості Білої Церкви на час укладання договору і вказана з урахуванням ПДВ. Тобто база оподаткування ПДВ при продажі квартир фізичним особам (а саме ПП «Еркер» визначало податкове зобов'язання по ПДВ у складі договірної вартості квартир) визначалося вірно і у ОДПІ відсутні підстави вважати, що податкове зобов'язання необхідно нараховувати на вартість квартир.
Із акту перевірки ст.23 (таблиця №10) вбачається, що ПП «Еркер»визначало податкове зобов'язання по ПДВ в кожному договорі.
Крім тогою, під час будівництва підприємством квартир, всі товари, роботи та послуги необхідні для будівництва, були придбані за ціною із урахуванням ПДВ, а відповідно до цього, у відповідача відсутні підстави вважати, що вартість квартир визначалась без урахування ПДВ.
Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Проаналізувавши обставини справи, та на підставі зібраних та досліджених доказів, встановлених правовідносин між позивачем та ТОВ БФ "Астабуд" та правовідносин, що виникли у зв'язку із видачею позивачем простих векселів на суму 10 498 670,00 грн., враховуючи вимоги ст.ст. 69 -72, ст. 86 КАС України суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними, а відповідач не довів правомірність видачі спірних податкових повідомлень - рішень, твердження відповідача, покладені в основу його запереч проти позову, не підтверджуються нормами закону, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.".
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд Київської області -
постановив:
1. Позов Приватного підприємства «Еркер»задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №1205/000877232/0 від 24.04.2008 року, №1785/000877232/1 від 03.07.2008 року, №2038/000877232/2 від 12.09.2008 року в частині визначення та нарахування суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 249 334,50 грн.
3. Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №1206/000878232/0 від 24.04.2008 року, №1784/000878232/1 від 03.07.2008року №2039/000878232/2 від 12.09.2008 року суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 192 191,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Еркер»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, 36, код ЄДРПОУ - 24881850) 20 (двадцять) грн. 40 коп.
Головуючий суддя А.В. Маляренко
Суддя Ю.В. Подоляк
Суддя В.А. Ярема