01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
29.10.08 р. № 8/292
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
розглянувши апеляційну скаргу № 01-09/894 від 05.09.2008 року Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року
у справі № 8/292 (суддя -Плеханова Л. Б.)
за позовом Приватного підприємства «КСП», м. Полтава,
до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Полтава,
про стягнення 328 707,46 грн. -
Приватне підприємство «КСП»(далі за текстом -позивач, ПП «КСП») звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі за текстом -відповідач, ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України») про стягнення заборгованості за переданий товар у сумі 236 664,40 грн., пені у сумі 43 072,92 грн., штраф у сумі 16 566,51 грн., втрати від інфляції у сумі 28 873,06 грн. та 3% річних у сумі 3 530,57 грн.
Позовні вимоги ПП «КСП»мотивовано тим, що ним, згідно умов укладеного з відповідачем Договору № 5/02, передано обумовлений зазначеним Договором товар, але відповідачем обов'язок щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 236 664,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на ст. ст. 526, 530, 538, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року позов Приватного підприємства «КСП»(далі за текстом -позивач, ПП «КСП») до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі за текстом -ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», скаржник) задоволено; стягнуто з ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»на користь ПП «КСП»236 664,40 грн. боргу, 28873,06 грн. втрат від інфляції, 3 530,57 грн. річних, 16 566,51 грн. штрафу, 43 072,92 грн. пені, 3 287,07 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, а відповідачем визнано позовні вимоги в цій частині.
Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1% та штраф у розмірі 7% вартості поставленої продукції.
Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за період з 01.02.2008 року по 31.07.2008 року включно у заявленому позивачем до стягнення розмірі з посиланням на обґрунтованість такої вимоги. Так, суд першої інстанції вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»подало апеляційну скаргу, у якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити ПП «КСП»у стягненні з ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»28873,06 грн. втрат від інфляції, 3 530,57 грн. річних, 16 566,51 грн. штрафу, 43 072,92 грн. пені та провести розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Позивач, згідно ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її вимог заперечує, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги -безпідставними, просить залишити їх без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду 22.10.2008 року представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «КСП»у стягненні з ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»28873,06 грн. втрат від інфляції, 3 530,57 грн. річних, 16 566,51 грн. штрафу, 43 072,92 грн. пені та провести розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду 22.10.2008 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у відзиві на неї, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
За наслідками судового засідання 22.10.2008 року у розгляді справи оголошено перерву, згідно приписів ст. 77 ГПК України.
Відповідач до початку судового засідання через загальний відділ суду подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з того, що у матеріалах справи документів достатньо для її розгляду.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні апеляційного господарського суду 29.10.2008 року, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце засідання суду позивач належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі № 8/292 має бути змінено виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 13.02.2006 року ПП «КСП»(продавець) та філія «Автодорсервіс»ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України»(покупець) уклали Договір № 5/02 купівлі-продажу (далі за текстом -Договір № 5/02).
Згідно умов Договору № 5/02 позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а саме - щебінь фракції 40-70, а останній зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його вартість згідно з п. 6.1 Договору на умовах попередньої оплати.
23.03.2006 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 5/02 (далі за текстом -Додаткова угода № 1), яка була визначена сторонами невід'ємною частиною зазначеного Договору.
Вказаною Додатковою угодою № 1 сторони погодили додатковий асортимент товару, що повинен був передаватись у власність покупця, а саме: гранульований шлак, шлаки доменні Д-1, щебінь фракцій 10-20, 20-40, 30-70.
20.06.2006 року відповідач, відповідно до умов Договору № 5/02, перерахував позивачеві кошти на умовах попередньої оплати у сумі 11000,00 грн.
26.06.2006 року позивач розпочав поставляти відповідачеві товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Отже, відповідач повинен був повністю сплатити кошти до передачі йому товару позивачем.
Так, ст. 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
За умовами Договору № 5/02 відповідач повинен був повністю сплачувати вартість товару до його надходження (попередня оплата), проте попередню оплату ним здійснено частково.
Незважаючи на те, що оплата була проведена частково, позивач відвантажував товар на мовах Договору № 5/02, Додаткової угоди №1 до нього та специфікацій.
Відповідач періодично проводив оплату, але уже за відпущений товар позивачем, чим порушував п. 6.1 Договору № 5/02 стосовно попередньої оплати відпущеного за договором товару.
За період з 26.06.2006 року по 28.01.08 року позивач регулярно, у відповідності до умов Договору № 5/02, специфікацій та за погодженням з відповідачем, поставляв йому товар, а останній оплачував вартість товару після його надходження.
Починаючи з 11.01.2008 року відповідач припинив проводити розрахунки за поставлений товар, а позивач продовжував поставляти товар до 28.01.2008 року включно, але, враховуючи те, що оплата за відпущений товар не проводиться, припинив його поставляти з 29.01.2008 року.
Пунктом 5 ст. 692 ЦК України встановлено що, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем умови Договору № 5/02 ні відносно термінів проведення розрахунків за відпущений товар, ні відносно їх повноти виконано не було, внаслідок чого, станом на 01.02.2008 року за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 236664,40 грн.
Вказана сума заборгованості підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків станом на 04.08.2008 року.
У зв'язку з цим та відповідно до п.п. 12.1 та 12.2 Договору № 5/02, 16.05.2008 року ПП «КСП»на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою негайної сплати заборгованості у сумі 236664,40 грн.
20.06.2008 року відповідач надав відповідь № 01-09/616 на претензію з вимогою надати розрахунок боргу.
Позивач просить стягнути з відповідача 236664,40 грн. вартості щебня, 43072,92 грн. пені, 16566,51 грн. штрафу, 28873,06 грн. втрат від інфляції, 3530,57 грн. -3% річних.
Відповідач позов визнав частково в сумі 236664,40 грн. вартості спірної партії щебня.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 236 664,40 грн.
Щодо позовних вимог ПП «КСП»в частині стягнення 43072,92 грн. пені, 28873,06 грн. втрат від інфляції, 3530,57 грн. -3% річних, пені в розмірі 43 072,92 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у розмірі 7% вартості товару у сумі 16566,51 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Господарським кодексом України визначено, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Пунктом 11.1. Договору № 5/02 сторони погодили, що за неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.
Згідно п. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду виходячи з наданих ПП «КСП»у додатку до позовної заяви у відповідному розрахунку даних (заборгованість з 01.02.2008 року по 31.07.2008 року включно на протязі 182 днів у сумі 236 664,40 грн.) та здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 26 506,43 грн. та 3% річних в розмірі 3 540,24 грн. за весь період прострочення.
Згідно ст.ст. 547-548 ЦК України, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняються в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не вчинено правочин в письмовій формі, щодо забезпечення виконання зобов'язання.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 43 072,92 грн. не підлягають задоволенню.
Водночас, щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у розмірі 7% вартості товару у сумі 16566,51 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити також наступне.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Проте, як свідчать матеріали справи, у передбачений ст.ст. 547-548 ЦК України формі, правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання сторонами вчинено не було, тобто сторонами не було передбачено нарахування штрафних санкцій в договорі відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у розмірі 7% вартості товару, вважає зазначену вимогу необґрунтованою, а тому такою, що задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, не погоджується з висновком про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, а також вважає за необхідне змінити розмір суми 3% річних та інфляційних нарахувань, що також підлягають до задоволення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі № 8/292 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому має бути змінене.
Судові витрати згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. У задоволенні апеляційної скарги № 01-09/894 від 05.09.2008 року Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі № 8/292 відмовити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі № 8/292 змінити, виклавши його в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне компанія «Автомобільні дороги України»(36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а, р/р 260063467 в АБ «Полтава-банк»м. Полтави, МФО 331489, ЗКПО 32017261) на користь Приватного підприємства «КСП»(36021, м. Полтава, вул. Фрунзе, 146-а, р/р 26008013228 в Полтавській філії ВАТ «Інпромбанк»м. Полтави, МФО 331939,ЗКПО 33964570) 236664,40 грн. боргу, 26 506,43 грн. інфляційних нарахувань та 3 540,24 грн. -3% річних, 2 667,11 грн. державного мита, 95,74 грн. витрат по сплаті державного мита.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
4. Справу № 8/292 повернути до господарського суду Полтавської області.
5. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя:
Судді:
Дата відправки 10.11.08