Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"04" листопада 2008 р. Справа № А6/561-08
12:30 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Поліщук О.Д.
розглянувши адміністративну справу № А6/561-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Український капітал», м. Київ
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Ірпінь
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Представники сторін:
від позивача: Ромашко О.В. (довіреність № б/н від 17.04.2008 року)
відповідача: Бржезинська О.В. (довіреність № 1352/Б/10-0 від 09.09.2008 року)
обставини спору:
Відкрите акціонерне товариство «Банк «Український капітал»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем ч. 1. ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
Представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнає, про що подав до суду заперечення проти позовної заяви № 2863/10/10-0 від 20.10.2008 року, позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено позивачу правомірно з дотриманням норм діючого законодавства.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
встановив:
Працівниками відділу оперативного контролю ДПА в Київській області 03.06.2008 року було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу пункту обміну валют, що належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, 6-г/3.
В ході перевірки було виявлено порушення ч. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року № 98/96-ВР із змінами та доповненнями, а саме:
- порушено порядок використання торгового патенту. Згідно акту перевірки, копія торгового патенту не завірена нотаріально знаходилась на фронтальній стороні пункту обміну валют. Оригінал торгового патенту знаходився в пункті обміну валют і був розміщений за касиром в недоступному для огляду місті.
За результатами перевірки було складено Акт № 100015452370/22868414 від 03.06.2008 року. На підставі вказаного акта було прийнято рішення від 19.06.2008 року № 0000892350/0/1388, яким позивачеві нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 960,00 грн.
Позивач, заперечуючи правомірність застосування до нього штрафних санкцій в порядку, передбаченому Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.06.2008 року № 0000892350/0/1388. Позивач також вважає, що ДПА в Київській області не мала права здійснювати перевірку пункту обміну валют.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 3.1. Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 року "Працівниками органів ДПС здійснюються перевірки відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством."
Судом встановлено, що перевірка була проведена з дотриманням вимог ст. 11-2 Закону України від 04.12.90р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями «Умови допуску посадових осіб органів ДПС до проведення планових та позапланових виїзних перевірок», а саме: "посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу ДПС, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу ДПС, які будуть проводити перевірку;
- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та закінчення.(у разі якщо це є позапланова перевірка).
Отже вказані вимоги ст.11-2 Закону України від 04.12.90р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями при проведенні перевірки позивача були дотримані.
Посилання позивача на те, що Ірпінська ОДПІ не мала права виносити податкове повідомлення-рішення, є помилковим, адже відповідно до Наказу ДПА України від 12.08.2008 року № 534 про «Затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням СГД порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій », а саме п.п. 4 п.п. 5 встановлено, що у разі якщо суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність не за місцем, яке зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію такого суб'єкта, акт перевірки, складений посадовими особами органу ДПС, реєструється у журналі реєстрації актів перевірок і протягом трьох робочих днів після його реєстрації направляється до органу ДПС за місцем державної реєстрації вказаного суб'єкта. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій вручається керівнику суб'єкта господарювання (або особі, що його заміщає) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення в установленому порядку та визначені терміни.
Отже, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що Ірпінською ОДПІ правомірно винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892350/0/1388 від 19.06.2008 року.
Вимогами статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Статтею 7 згаданого Закону передбачено, що торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Стаття 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.
Приписами пункту 6, 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, а саме: забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами, також подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій, і правомірно, застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 960,00 грн.
Також судом встановлено, що позивач погодився із рішенням про застосування до нього штрафної (фінансової) санкції у розмірі 960,00 грн. - сплативши дану суму до державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 871 від 01.07.2008 року.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 71, 94, 158 -163, п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
постановив:
В позові відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя Маляренко А.В.