Запорізької області
16.03.09 Справа № 18/224/08
Суддя
за позовом відкритого акціонерного товариства “Металургійного комбінату “Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1)
до відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство “Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)
про стягнення 18180,11 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Маєвська В.М., довіреність № 09-18/1494 від 02.01.2009 р.
від відповідача: Прокопенко І.Г., довіреність № 18-15 від 25.12.2008 р.
від третьої особи: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 22.09.2008 р. звернувся позивач -відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь» з позовною заявою до відповідача -відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» про стягнення 23268,19 грн. вартості недопоставки феромарганцю марки ФМн88РБ у вигляді збитків, на підставі договору № 11-05/148/85 на поставку феросплавів від 24.03.2005 р. та ст.ст. 526, 610, 611, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.
Ухвалою суду від 25.09.2008 року порушено провадження у справі № 18/224/08, судове засідання призначено на 06.11.2008 р. Ухвалою суду 06.11.2008 р., в порядку ст. 27 ГПК України, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державне підприємство “Придніпровська залізниця», крім того, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи на два місяці, розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 11.12.2008 р. Також розглянута заява відповідача про застосування строків позовної давності, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження, тому в її задоволенні судом було відмовлено. В судовому засіданні 11.12.2008 р. позивач (письмово) клопотав перед судом про витребування у компанії “Приват Інтертрейдінг» інформації щодо розподілу поставок феромарганцю ФМн88РБ за період часу з вересня по листопад 2005 р. по постачальниках, в тому числі по відповідачу. Судом клопотання задоволене, вказана інформація, в порядку ст. 38 ГПК України, 17.12.2008 р. витребувана у компанії “Приват Інтертрейдінг». Ухвалою суду від 11.12.2008 р., за клопотанням сторін, в порядку ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено на три місяці, розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 20.02.2009 р. Від позивача 20.02.2009 р. надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою він фактично зменшив суму позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 18180,11 грн. збитків. Заява прийнята судом до розгляду та задоволена, як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги. В судовому засіданні 20.02.2009 р. представник позивача клопотав перед судом про підготовку тексту рішення у повному обсязі, представник відповідача не заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Ухвалою суду від 20.02.2009 р. розгляд справи відкладено для підготовки повного тесту рішення, судове засідання призначено на 16.03.2009 р. Станом на 16.03.2009 р. компанія “Приват Інтертрейдінг» відповіді на запит суду щодо розподілу поставок феромарганцю ФМн88РБ за період часу з вересня по листопад 2005 р. по постачальниках не направила. Розгляд справи закінчений 16.03.2009 р., справа розглянута без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, прийняте рішення оголошено в цьому ж судовому засіданні.
Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 18180,11 грн. збитків, мотивує їх наступним: в порушення умов договору поставки феросплавів № 11-05/148/85 від 24.03.2005 р., укладеного сторонами спору, відповідач у вересні -листопаді 2005 р. поставив позивачу феромарганець у меншій кількості ніж зазначено в супровідних документах (залізничних накладних: № 45127455 від 15.09.2005 р., № 45232130 від 31.10.2005 р., № 45225404 від 01.10.2005 р., № 45232540 від 01.11.2005 р., № 45392163 від 13.11.2005 р., № 45394416 від 23.11.2005 р. № 45395812 від 29.11.2005 р.), натомість позивач оплатив феромарганець, згідно виставлених відповідачем рахунків на суми, що співпадають із вартістю начебто поставленого феромарганцю за кількістю, що вказані в залізничних накладних. В результаті позивач не отримав 2.781 тон феромарганцю у базовій вазі (2.522 у фізичній вазі), а сплачені за цю продукцію грошові кошти є збитками позивача, які підлягають стягненню із відповідача, як такого, що порушив умови вказаного договору.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, зазначає, що за умовами договору поставки феросплавів № 11-05/148/85 від 24.03.2005 р., укладеного сторонами спору, феросплави поставляються на умовах FCA станція Запоріжжя Ліве (ІНКОРЕРМС 2000 р.), датою поставки та переходу права власності вважається дата штемпелю ст. Запоріжжя Ліве на залізничній накладній. Згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 р. поставка вважається здійсненою шляхом надання товару перевізнику. Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до правил ІНКОТЕРМС 2000 р. У позивача відсутні докази проведення приймання феросплавів на ст. Запоріжжя Ліве, коли відповідач передав вантаж до перевезення ДП “Придніпровська залізниця» і в якій кількості. Вказує на те що, на виконання умов пункту 2.1.3. договору № 429 про забезпечення охорони вантажів від 24.05.2005 р., відповідно до якого, відповідач зобов'язується передати вантаж виконавцю, а саме державному підприємству “Придніпровська залізниця» на території заводу за вагою з оформленням акта комісійної перевірки ваги та акта прийому-передачі вантажу із підписом часу, дати, затвердженого особистим підписом відповідача та третьої особи, така сама умова передбачена сторонами у п. 3.7. договору, відповідно до протоколу розбіжностей від 30.03.2005 р. до договору № 11-05/148/85 де зазначено, що при відправці товару залізничним транспортом відповідач організовує контрольне переважування, що оформлюється комісійним актом переважування товару на складі відповідача, складеним відповідачем та охоронною організацією. Прийомка товару по кількості здійснюється на станції призначення із участю представників організації, яка забезпечує охорону товару на шляху прямування. На виконання вище зазначеного, відповідач перед відправленням зважив вантаж та передав його залізниці за актами прийому-передачі вантажу та актами комісійного переважування вантажу (двосторонніми із залізницею), отримані дані були зазначені у залізничних накладних. Тобто, як зазначає відповідач, він передав залізниці товар в кількості, що зазначена в залізничних накладних та в порядку, передбаченому статтею 664 ЦК України, і, відповідно, не порушував умови договору. Крім того, відповідач зауважив, що в залізничних накладних станція призначення зазначена: Сартана Донецької залізниці, на якій, згідно умов договору (п. 3.7), і повинний прийматися товар за кількістю. До того ж, така сама умова є і в договорі відповідача із Придніпровською залізницею № 429 від 24.05.2005 р., за умовами якого, залізниця забезпечує охорону і супровід вагонів з вантажем, що відправляються відповідачем, згідно його заявок, де вказані станція відправлення, станція призначення, кількість вагонів (п. 1.1, 2.2.2). Натомість акти про фактичну наявність продукції, які згідно із умовами договору поставки феромарганцю є доказами недостачі товару, були складені на території позивача, а саме: станція Сортировочная, і не в час отримання вантажу від залізниці, а в інший зручний для позивача час. Повноважень щодо складання актів про фактичну наявність продукції на території позивача відповідач представникам охорони не надавав, тому він вважає, що вони діяли на власний розсуд, а не як представники відповідача. Наступні заперечення відповідача стосуються неналежності в якості доказів -актів про вагу тари, в зв'язку із тим, що: вони складені позивачем в односторонньому порядку, оскільки представники охорони не були допущені до цього процесу, а доказів не з'явлення представників охорони протягом 6 годин на переважування тари у позивача не має. Представники громадськості, які були залучені до переважування тари, на думку відповідача, підписували акти про вагу тари безпідставно, оскільки їх посвідчення видані всупереч п. 21 Інструкції П-6, до того ж ці посвідчення, як вважає відповідач, були підписані особою, що не мала на це права, факт чого також є порушенням Інструкції П-6. Відповідач, на підтвердження своєї правової позиції, надав суду відповідну судову практику (постанову ВГСУ № 28/436-06 від 05.07.2007 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду № 6/243 від 12.12.207 р., постанову ВГСУ № 12/393 від 13.07.2006 р., рішення господарського суду Запорізької області № 7/382/08 від 12.01.2009 р., постанову Запорізького апеляційного господарського суду № 7/382/08 від 05.03.2009 р.). На підставі зазначених фактів, судової практики, вважає, що в позові слід відмовити.
Представник третьої особи у судові засідання не заявлявся, про причини неявки суд не повідомляв, пояснень у справі не надавав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача суд, -
24.03.2005 р. відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів» (надалі -відповідач, постачальник) та відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь» (надалі -позивач, покупець) уклали договір № 11-05/148/85 на поставку феросплавів (надалі - договір).
Відповідно до умов договору, п. 1.1. (в редакції додаткових угод від 01.09.2005 р., 27.09.2005 р., 29.09.2005 р. та 31.10.2005 р.), позивач зобов'язався оплатити та прийняти, а відповідач поставити на умовах даного договору наступну продукцію, надалі - товар: … феромарганець ФМн88РБ (ДСТУ 3547-97)…
Згідно п. 3.1. договору, товар поставляється на умовах станція Запоріжжя Ліве (відповідно ІНКОТЕРМС 2000 р.). Моментом переходу права власності вважається дата штемпеля станції Запоріжжя Ліве на залізничній накладній ...
Погодження щомісячних обсягів поставки здійснюється до 25 числа місяця, що передує відвантаженню. Позивач до 22 числа вказаного місяця надає письмову заявку із зазначенням вимагаємого обсягу по кожному найменуванню товару із графіком передплат. У випадку непред'явлення замовлення у строк, відповідач залишає за собою право не приймати її до виконання (п. 3.2. договору). Згідно із п. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати.
Пунктом 3.7. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей від 30.03.2005 р. до договору № 11-05/148/85 від 24.03.2005 р.) визначено, що при відправці “товару» залізничним транспортом відповідач організовує контрольне переважування, що оформлюється комісійним актом переважування “товару» на складі відповідача, комісійний акт складається відповідачем та охоронною організацією. Приймання товару по кількості здійснюється на станції призначення за участю представників організації, яка забезпечує охорону товару на шляху прямування. Фактична кількість поставленого товару підтверджується наступними документами, які оформлені в кількості п'яти екземплярів: 1) актами комісійної перевірки маси вантажу по брутто, які складені за участю представників позивача та представників відповідача, які здійснюють охорону товару; 2) актами комісійної перевірки маси вантажу та ваги тари вагонів у позивача, які складені за участю представників позивача та представників відповідача. Якщо протягом 60 годин, із моменту приймання товару позивачем по вазі брутто, позивач не здійснює переважування вагонів після звільнення їх від товару, то вага тари вагонів приймається відповідно товаро-супровідних документів (залізничної накладної). При неявці представників відповідача протягом 6 годин, з моменту приймання товару позивачем по вазі брутто, для участі у переваженні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно із вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР №П-6 за участю представника громадськості позивача. ...
Крім того, відповідач та третя особа (Державне підприємство “Придніпровська залізниця», надалі -залізниця) уклали договір № 429 від 24.05.2005 р. про забезпечення охорони вантажів, згідно умов якого, ДП “Придніпровська залізниця» забезпечує прийом на території заводу, супроводження, охорону у парках станцій та на шляху прямування вантажу відповідача, передає вантаж відповідача на станції призначення за вагою із записом часу, дати в акті прийому-передачі вантажу, затвердженого особистим підписом третьої особи, та підписом, печаткою покупця... Несе відповідальність у разі нестачі вантажу, за винятком псування вантажу внаслідок настання обставин непереборної сили, форс-мажор.
Згідно з умовами обох договорів у вересні -листопаді 2005 р. за спірними поставками відповідачем і залізницею, при передачі товару перевізнику (охороні) з заводу, були оформлені і підписані необхідні документи, а саме, на:
- вагон 63833719: акт № 13/9 від 09.09.2005 р. приймання-здачі вантажу (вага 58,88), акт комісійного переваження вантажу від 09.09.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 58,88; вага по залізничній накладній 86,01);
- вагон 65287211: акт № 31/9 від 28.09.2005 р. приймання-здачі вантажу (вага 93,08), акт комісійного переваження вантажу від 28.09.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 93,04; вага по залізничній накладній 93,08);
- вагон 64416464: акт № 10/10 від 08.10.2005 р. приймання-здачі вантажу, акт комісійного переваження вантажу від 08.10.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 89,66; вага по залізничній накладній 89,85);
- вагон 27160218: акт № 35/10 від 27.10.2005 р. приймання-здачі вантажу, акт комісійного переваження вантажу від 26.10.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 88,9; вага по залізничній накладній 89,05);
- вагон 65589605: акт № 36 від 28.10.2005 р. приймання-здачі вантажу, акт комісійного переваження вантажу від 28.10.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 89,74; вага по залізничній накладній 89,84);
- вагон 67701433: акт № б/н (18) від 09.11.2005 р. приймання-здачі вантажу, акт комісійного переваження вантажу від 09.11.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 91,26; вага по залізничній накладній 91,4);
- вагон 66696782: акт № 40/11 від 19.11.2005 р. приймання-здачі вантажу, акт комісійного переваження вантажу від 19.11.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 90,42; вага по залізничній накладній 90,36);
- вагон 67609735: акт № 53/11 від 26.11.2005 р. приймання-здачі вантажу, акт комісійного переваження вантажу від 26.11.2005 р. (вага переваження ЗФЗ 89,82; вага по залізничній накладній 89,7).
Згідно із залізничними накладними № 45127455 від 15.09.2005 р., № 45232130 від 31.10.2005 р., № 45225404 від 01.10.2005 р., № 45232540 від 01.11.2005 р., № 45392163 від 13.11.2005 р., № 45394416 від 23.11.2005 р. № 45395812 від 29.11.2005 р., належним чином оформленими, вага товару брутто відповідала актам комісійного переваження вантажу. Як свідчать матеріали справи, відповідач, виконавши зі свого боку умови договору (відвантаживши товар позивачу під охорону залізниці), виставив рахунки позивачу на сплату вартості товару (у кількості, зазначеній в залізничних накладних), які були сплачені останнім в повному обсязі. Факт оплати не заперечується представниками сторін.
Згідно із умовами договору право власності на спірний товар перейшло до позивача в момент прийняття вантажу до перевезення залізницею ст. Запоріжжя Ліве (дата штемпеля в залізничній накладній):
- вагон 63833719: 10.09.2005;
- вагон 65287211: 28.09.2005;
- вагон 64416464: 08.10.2005;
- вагон 27160218: 27.10.2005;
- вагон 65589605: 29.10.2005;
- вагон 67701433: 09.11.2005;
- вагон 66696782: 19.11.2005;
- вагон 67609735: 26.11.2005.
Всупереч умовам договору (п. 3.7.), приймання товару, за жодним із вказаних вагонів, позивачем не проводилося на станції призначення, а саме: Сартана, Донецької залізниці, як то зазначено в залізничних накладних.
Акти про фактичну наявність продукції від: 29.11.2005 р., 23.11.2005 р., 13.11.2005 р., 01.11.2005 р., 01.10.2005 р., 13.10.2005 р., 31.10.2005 р., 15.09.2005 р., не можуть слугувати належними доказами недостачі продукції, оскільки: 1) їх складання не було передбачено умовами договору; 2) вони складені не на станції призначення Сартана, а на станції Сортировочная комбінату «Азовсталь»; 3) охоронники, нач. караулів, стрілки ВОХР, що підписували ці акти не мали на це таких повноважень тому, що, а ні умовами договору поставки, а ні умовами договору охорони вантажів, не було передбачено оформлення перевізних документів охороною в іншому місті ніж станція відправлення, станція призначення.
Договором чітко передбачено, якими документами повинна підтверджуватися фактична кількість поставленого товару, а саме: актами комісійної перевірки маси вантажу по брутто, складеними за участю представників позивача і представників відповідача, що здійснюють охорону товару та актами комісійної перевірки маси вантажу і ваги тари вагонів у позивача, складеними також з представниками позивача і відповідача.
Із передбачених договором для складання актів комісійної перевірки маси вантажу по брутто, за участю представників позивача і представників відповідача, надані на:
- вагон 63833719: акт без підписів охорони;
- вагон 65287211: акт без підписів охорони;
- вагон 64416464: акт взагалі відсутній, однак кількість товару не є спірною з боку позивача;
- вагон 27160218: акт без дати і підписів охорони, наявний лише підпис оператора ВАТ «Азовсталь»;
- вагон 65589605: в акті не вказано, на яких залізничних коліях здійснено переваження ваги вагону із продукцією; підписи всіх осіб наявні; прізвище представника охорони співпадає із прізвищем, зазначеним у відповідній залізничній накладній;
- вагон 67701433: акт оформлений комісійно, прізвище представника охорони співпадає із прізвищем, зазначеним у відповідній залізничній накладній;
- вагон 66696782: в акті відсутня дата складання; акт взагалі незаповнений, за передбаченою формою;
- вагон 67609735: акт оформлений комісійно; переваження ваги вагону із продукцією здійснено на залізничних коліях ВАТ «Азовсталь», а не на ст. Сартана; прізвище представника охорони співпадає із прізвищем, зазначеним у відповідній залізничній накладній.
Таким чином, єдиний акт є належно складеним -щодо вагону 67701433.
Наступне, із передбачених договором для складання актів комісійної перевірки маси вантажу і ваги тари вагонів у позивача, за участю представників позивача і відповідача, суду не надано жодного.
Замість двосторонньо комісійно складених актів комісійної перевірки маси вантажу і ваги тари вагонів у позивача, ВАТ «МК «Азовсталь» надані акти про вагу тари, складені за участю представників громадськості позивача, відповідно до п. 3.7 договору поставки. На підтвердження повноважень цих представників громадськості представлені відповідні посвідчення, видані в порядку, передбаченому п. б ст. 18 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»від 15.06.1965 (П-6).
Суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо порядку складання актів про вагу тари і посвідчень представників громадськості, виходячи із наступного. По-перше, згідно із умовами п. 3.7 договору -при неявці представників відповідача протягом 6 годин, з моменту приймання товару позивачем по вазі брутто, для участі у переваженні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно із вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 за участю представника громадськості позивача. Так доказів виклику представників відповідача для участі у переважуванні тари вагонів позивачем суду надано не було. По-друге, як вбачається з наданих позивачем актів про вагу тари, вони складені за участю представників громадськості позивача, які діяли на підставі посвідчень, виданих в порядку Інструкції П-6. Відповідно до п. 18 Інструкції П-6 (зі змінами) за неявки представника відправника (виробника) за викликом одержувача, … , приймання продукції за кількістю і складання акту про недостачу проводиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), …, або б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства…, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виробник) надав згоду на одностороннє приймання продукції. Тобто в порушення умов Договору і приписів Інструкції П-6, позивач, не викликавши представників відповідача (або охоронної організації, як в даному випадку -залізниці), переважив тару і склав про це відповідні акти. Крім того, слід зазначити, що посвідчення представників громадськості підписані директором по закупівлям та логістиці Капровим О.М. Згідно п. 21 Інструкції П-6 (зі змінами) представнику, виді леному для участі у прийманні продукції за кількістю, видається належно оформлене та за свідчене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємст ва (організації) або його заступника. Посвідчення видане з порушенням вимог цієї Ін струкції є недійсним. Позивач не надав доказів, що директор по закупівлям та логістиці Капров О.М. є керівником або заступником керівника ВАТ «МК «Азовсталь»(згідно дода ної до позовної заяви довіреності № 09-18/1293 від 27.12.2007 р., Довідки Управління статистики у місті Маріуполі № 02-19-689 від 15.06.2007 р. керівником комбінату є генеральний директор Лівшиц Дмитро Арнольдович). Посадова інструкція директора по закупівлям та логістиці, надана представником позивача в якості доказу, що Капров О.М. є керівником і має право підпису разових посвідчень (п. 1.1.) спростовується змістом самої інструкції, а саме: п.п. 1.5, 3.2, 5.1, 5.3, де зазначено, що він адміністративно підпорядковується генеральному директору комбінату, і сам діє на підставі довіреності, що видається у передбачених інструкцією випадках. Суд зауважує, що лише в єдиному посвідченні № 1784а від 29.11.2005 р. зазначено яка саме продукція приймається -це феромарганець, в іншому, № 1715 від 23.11.2005 р., зазначена -феросплави, у всіх наступних взагалі не визначено про приймання якої продукції іде мова. Зазначені обставини вказують, що посвідчення представників громадськості, які надав суду позивач, є недійсними та не дають права особам, зазначеним у них на участь у переважуванні тари. Правильне оформлення документів, стосовно приймання продукції, є підставою, в подальшому, посилатися на такі документи, як на належні і допустимі доказові засоби, передбачені нормами процесуального права. Отже, враховуючи зазначене вище, акти про вагу тари не можуть слугувати належними доказами недостачі продукції у вагонах 63833719; 65287211; 27160218; 65589605; 67701433; 66696782; 67609735.
Оцінивши надані сторонами документальні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18180,11 грн. збитків не обґрунтована та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України ...
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На думку суду, серед наданих позивачем документів -є лише єдиний акт, який складений у відповідності із вимогами договору поставки (п. 3.7.) і може бути прийнятий судом до уваги, як такий, що підтверджує недостачу у вагоні 67701433: акт комісійного переваження вантажу від 13.11.2005 р. оформлений комісійно, де прізвище представника охорони співпадає із прізвищем, зазначеним у відповідній залізничній накладній. Однак і він не може слугувати належним доказом певної частини позовних вимог у даній справі, оскільки фактичну кількість поставленого товару (за умовами п. 3.7. Договору) може бути підтверджено лише РАЗОМ двома документами: актом комісійної перевірки маси вантажу по брутто та актом комісійної перевірки маси вантажу і ваги тари вагонів.
Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Главою 25 розділу 5 Господарського кодексу України також передбачено відшкодування збитків у сфері господарювання. Зокрема ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарський відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, ….
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним із елементів складу цивільного правопорушення, який встановлений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
У позовній заяві позивач не обґрунтував належними доказами -правопорушення з боку відповідача, причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем затратами (збитками).
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ВАТ«Металургійний комбінат «Азовсталь», отже, в позові слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові -відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.