Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "16" березня 2009 р. Справа № 5/174-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Горовий О.Н.- паспорт серії ВН 056128
від відповідача 1) Шалагінова Ю.С. - дор. №2106/10 від 05.11.08р. (в с/з 25.02.09р.);
2) Бондарчук С.П. - посв.№1, сільський голова;
3) Войтович І.П. - дов. №316 від 05.11.08р. (в с/з 25.02.09р.)
від третьої особи: не з'явився.
розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця Горового Олександра Нечипоровича (с. Сали Черняхівського району)
до 1) Черняхівської районної державної адміністрації (смт. Черняхів) 2) Салівської сільської ради (с. Сали Черняхівського району)
3) Черняхівської районної ради (смт. Черняхів)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного малого підприємства "Спецтунельбуд"
про визнання протиправним і скасування рішення від 23.04.04р. №172; визнання права на оренду земельної ділянки; стягнення матеріальних збитків у сумі 5930 грн. та моральних збитків у розмірі 44070 грн.
В судовому засіданні 25.02.09р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16.03.09р.
Позивачем пред'явлено позов про визнання протиправним і скасування розпорядження Черняхівської райдержадміністрації №172 від 23.04.04р.; визнання права на оренду земельної ділянки площею 49,3 га з природоохоронною зоною 12.2 га на території Салівської сільської ради до 2015 року; стягнення матеріальних збитків у сумі 5930 грн. та моральної шкоди у розмірі 44070 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладних у позовній заяві.
16.03.09р. подав клопотання, згідно якого просить стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 710,00 грн. на його користь, заборонити третій особі користуватися спірним об'єктом, заборонити займати державні посади всім, хто приймав участь у підробці документів і обмані депутатів та відкрити проти них карну справу.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, вказане клопотання прийнято судом до розгляду.
Відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву від 05.11.08р., 23.02.09р., 24.02.09р. (а.с. 31-33, 42-44, 92-94) та їх представники в судовому засіданні проти позову заперечують та просять суд відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином.
В процесі судового розгляду судом було оглянуто матеріали справи №8/16 "Д" за позовом ПП Горового О.Н. до Салівської сільської ради, Черняхівської районної ради та Приватного малого підприємства "Спецтунельбуд" про визнання угоди від 27.07.03р. недійсною та рішень від 10.12.03р. і 17.12.03р. протиправними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 14.11.2000 року фізичній особі-підприємцю Горовому О.Н. (позивач), згідно рішення 15-ї сесії 23 скликання Салівської сільської ради (відповідач-2) було надано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 49,3 га з природоохоронною зоною 12,2 га для риборозведення (а.с.99).
22.12.2000 року вказане рішення затвердила Черняхівська районна рада (а.с.100).
24.02.01р. набрав чинності договір на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою від 14.11.2000р., укладений у відповідності до вказаних рішень між позивачем та відповідачем-2, згідно якого вищевказану земельну ділянку було надано в оренду на 5 років для рибогосподарських потреб.
За даними позивача, 10.12.03р. вказану земельну ділянку було у нього вилучено.
Однак, 29.11.07р. Житомирським господарським судом було винесено рішення (а.с. 12-14), яким підтверджено право позивача на оренду земельної ділянки площею 49,3 га з природоохоронною зоною 12,2 га для риборозведення.
Після винесення вказаного рішення, позивач звернувся до Черняхівської райдержадміністрації (відповідач-1) про продовження строку оренди спірної земельної ділянки, оскільки на той час вона знаходилася саме у розпорядженні останньої.
Однак, згідно відповіді Черняхівської райдержадміністрації, її розпорядженням №172 від 23.04.04р. (а.с.82,16), даний об'єкт передано на 49 років в оренду Коростишівспецтунельбуд (третя особа).
Позивач вважає, що з 2004 року незаконними діями відповідача -1 його було позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю, оскільки земельну ділянку, орендарем якої він являвся, передано іншому підприємству без відшкодування нанесених збитків.
Позивач зауважив, що відповідач-1 діяв, не беручи до уваги протест Черняхівської районної прокуратури по вказаному питанню та рішення Житомирського господарського суду від 29.11.07р.
В усному порядку позивач пояснив, що до матеріальних збитків ним включено, зокрема, 2770,00 грн. незаконно взятого позивачем-2 податку на землю, згідно довідки №55 від 28.03.05р. (а.с. 17) та вартість покупки і запуску риби в став - всього 2205,00 грн. На підтвердження також надав накладну №243 від 05.12.01р. та акт від 06.12.01р. (а.с. 20-21).
Що стосується моральної шкоди, то її сума 44070,00 грн., спричинена переживаннями позивача, хвилюванням, порушенням нормального ритму життя.
Відповідач-1 у своєму письмовому відзиві зазначив, що позовні вимоги не визнає.
Пояснив, що відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.02р., до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють органи виконавчої влади, в даному випадку Черняхівська районна державна адміністрація.
Відповідно до покладених на неї повноважень, районною державною адміністрацією за розпорядженням голови райдержадміністрації від 18.12.01р. №256-а (а.с.37-38) створено комісію по проведенню інвентаризації водосховищ та ставків району, в результаті якої було встановлено порушення сільськими радами вимог чинного земельного законодавства, а саме - укладення договорів оренди земель водного фонду без виготовлення землевпорядної документації (в тому числі і з орендарем Горовим О.Н.).
З метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства використання земель водного фонду у 2002 році, проводилася нарада з їх орендарями, направлялися листи про необхідність розроблення відповідної землевпорядної документації та переукладання договорів оренди земель водного фонду з райдержадміністрацією.
Однак від позивача заяв про переукладення чи продовження договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою для рибогосподарських потреб до районної державної адміністрації за період з 01.01.02р. по 01.05.06р. не надходило, що зазначено і в довідці, яка є в матеріалах справи (а.с. 34).
Лише 11.01.08р. до райдержадміністрації від позивача надійшла заява про продовження строку оренди ставку на 5 років, у відповіді на яку останньому було роз'яснено про необхідність переукладення договору, а не його продовження (а.с.82) та повідомлено, що з 24.04.04р. земельна ділянка перебуває в оренді ПМП "Спецтунельбуд" на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №172 від 23.04.04р. (а.с.16).
Відповідач-2 не заперечив факт укладення з позивачем договору оренди від 14.11.2000 року. У письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 92) вказав на безпідставність пояснень позивача щодо незаконності сплати ним податку за землю, оскільки свідоцтво платника єдиного податку видане останньому лише 29.12.03р. Позовні вимоги, в тому числі про стягнення збитків, вважає необгрунтованими.
Відповідач-3 у своєму письмовому відзиві (а.с.42-44, 93-94) зазначив, що не визнає позовних вимог, оскільки не вбачає підстав для їх задоволення. Вказав, що відповідно до п.21 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районна рада вирішує питання регулювання земельних відносин. Підтвердив факт укладення з позивачем договору оренди від 14.11.2000 року та зауважив, що 22.12.2000 року Черняхівська районна рада правомірно на підставі ст. 19 Земельного кодексу України від 12.12.90р. прийняла рішення "Про надання в тимчасове користування на умовах оренди ставків" (а.с. 100-101).
27.07.03р. позивач та відповідач -2 уклали угоду про дострокове розірвання договору на тимчасове довгострокове користування земельною ділянкою (а.с.105).
Відповідач - 3 вказав, що на підставі рішення 8 сесії Салівської сільської ради ХХІУ скликання від 10.12.03р. "Про припинення договору на право тимчасововго користування земельною ділянкою" та з урахуванням вищевказаної угоди, на 10-й сесії ХХІУ скликання Черняхівської районної ради було прийнято рішення "Про припинення права користування земельною ділянкою" (а.с. 106,107), що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання угоди від 27.07.03р. недійсною та скасування вищезазначених рішень.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають із врахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду стало прийняття Черняхівською райдержадміністрацією розпорядження № 172 від 23.04.04р. "Про передачу земель водного фонду в оренду для рибогосподарських цілей", яке позивач вважає протиправним, оскільки ПП Горовий 14.11.2000 року уже отримав вказану земельну ділянку в оренду на 5 років, уклавши договір від 14.11.2000 року (а.с. 102-104) (згідно рішень Салівської сільської ради від 14.11.2000 року та рішення Черняхівської ради від 22.12.2000 року) та відмова у продовженні дії вищевказаного договору, а також вилучення другим та третім відповідачами до закінчення дії договору спірної земельної ділянки. Позивач вважає, що діями відповідачів порушено його права, як орендаря спірної земельної ділянки.
Наданими до справи документами підтверджено факт укладення договору від 14.11.2000 року (а.с. 102-104), згідно рішень Салівської сільської ради від 14.11.2000 року та рішення Черняхівської ради від 22.12.2000 року.
Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем-2 рішення від 14.11.2000 року, на підставі якого було укладено договір з позивачем від 14.11.2000 року, та рішення Черняхівської районної ради від 22.12.2000 року діяв Земельний кодекс України від 12.12.90р., вказані відповідачі правомірно керувалися саме нормами останнього.
У відповідності до ст. 7 Земельного кодексу України, у тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності...
За положеннями ст. 19 Земельного кодексу України від 12.12.90р., сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами ...
... Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки...
Враховуючи, що з 01.01.02р. набрав чинність Земельний кодекс України від 25.10.01р., саме з врахуванням положень останнього слід оцінювати правовідносини, що склалися між сторонами
Зокрема за ст.3 "Перехідних положень" Земельного кодексу України від 25.10.01р., у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
За ст.7 Перехідних положень" Земельного кодексу України від 25.10.01р, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Однак, розпорядженням Черняхівської райдержадміністрації № 172 від 23.04.04р. "Про передачу земель водного фонду в оренду для рибогосподарських цілей" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарський цілей із земель водного фонду Салівської сільської ради та передано в оренду на 49 років землі водного фонду третій особі - ПМП "Спецтунельбуд", площею 66,5992 га.
Суд встановив, що вказане розпорядження прийнято у відповідності до ст.12 "Перехідних положень" Земельного кодексу України від 25.10.01р., згідно якої до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, про що не заперечували представники сторін, то відповідно, після набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.01р., розпоряджатися нею вправі Черняхівська районна адміністрація, тому приймаючи розпорядження № 172 від 23.04.04р. відповідач-1 діяла в межах наданих їй повноважень.
Крім того, на час прийняття вищевказаного рішення, перший відповідач, передаючи спірну земельну ділянку третій особі - ПМП "Спецтунельбуд", не міг порушити права позивача, як орендаря, оскільки згідно наданих до справи документів, 27.07.03р. між позивачем та другим відповідачем, було укладено угоду про розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування спірною земельною ділянкою, а 10.12.03р. та 17.12.03р., було прийнято рішення, відповідно Салівською сільською радою та Черняхівською районною радою про припинення договору від 14.11.2000 року (а.с.105-107). Тобто, вищевказану угоду було укладено за спільним волевиявленням позивача та відповідача-2.
Лише 07.02.05р. позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсною угоди від 27.07.03р. та скасування рішень сесії Салівської сільської ради від 10.12.2003року "Про припинення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14 листопада 2000 року" та Черняхівської районної ради від 17.12.2003 року "Про припинення права користування земельною ділянкою".
11.01.08р. після винесення господарським судом постанови по справі №8/16"Д" від 29.11.07р. та по спливу двох років після закінчення, встановленого в договорі від 14.11.2000 року, строку оренди до районної держадміністрації від позивача надійшла заява про продовження строку оренди ставу на 5 років.
З довідки, яка є в матеріалах справи (а.с. 34) вбачається, що від позивача заяв про переукладення чи продовження договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою для рибогосподарських потреб до районної державної адміністрації за період з 01.01.02р. по 01.05.06р. не надходило, що не заперечується позивачем та обумовлено в описовій та мотивувальній частинах постанови від 29.11.07р. по справі №8/16"Д".
Тобто, враховуючи, що на момент прийняття розпорядження головою Черняхівської районної державної адміністрації від 23.04.04р №172 "Про передачу земель водного фонду в оренду для рибогосподарських цілей" (а.с.16), згідно якого вказана земельна ділянка з 24.04.04р. перебуває в оренді ПМП "Спецтунельбуд", були чинними рішення Салівської сільської ради від 10.12.2003року "Про припинення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14 листопада 2000 року" та Черняхівської районної ради від 17.12.2003 року "Про припинення права користування земельною ділянко", і на адресу відповідача -1 не надходило від позивача заяви про укладення договору оренди спірної земельної ділянки, суд не вбачає протиправності в діях Черняхівської райдержадміністрації.
Водночас слід зазначити, що не є доказом правомірності вимог позивача і постанова від 29.11.07р. по справі № 8/16"Д" та протест Черняхівської районної прокуратури про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Черняхівської РДА №172 від 23.04.04р., на які посилається позивач.
Зокрема, вищевказаною постановою визнано протиправними та скасовано рішення сесії Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 10.12.2003року "Про припинення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14 листопада 2000 року" та рішення Черняхівської районної ради від 17.12.2003 року "Про припинення права користування земельною ділянкою" і відмовлено в позові у частині визнання угоди недійсною, укладеної між приватним підприємцем Горовим Олександром Нечипоровичем та Салівською сільською радою про дострокове розірвання договору на тимчасове дострокове користування земельною ділянкою від 22 грудня 2000 року. Вказана постанова, ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не оскаржувалася.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови (а.с.12-14), суд дійшов висновку, що Салівська сільська рада та Черняхівська районна рада, приймаючи рішення відповідно від 10.12.2003 року та від 17.12.2003 року, на підставі угоди про дострокове розірвання договору на тимчасове дострокове користування земельною ділянкою від 22 грудня 2000 року, в порушення норм Земельного кодексу України від 01.01.02р., діяли поза межами наданих їм повноважень, а названа вище угода не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін.
Що стосується оскарження прокурором Черняхівського району розпорядження голови Черняхівської РДА №172 від 23.04.04р., то згідно листа №313 від 17.02.09р. (а.с.89), що надійшов на адресу суду з прокуратури Черняхівського району Житомирської області, 31.03.08р. прокурором Черняхівського району було подано позов в інтересах Житомирської ОДА до Черняхівської РДА про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Черняхівської РДА №172 від 23.04.04р. Однак, 22.04.08р. ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом, з тих підстав, що останній не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки фактично оспорюється договір оренди земельної ділянки. Вказана ухвала не оскаржувалась.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації від 23.04.04р №172, з наведених позивачем мотивів, відсутні.
Щодо вимоги позивача про визнання його права на оренду спірної земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
Частинами 2, 3 ст. 16 ЦК України передбачено наступні способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи, що ні законом, ні договором між сторонами не встановлено такого способу захисту прав та інтересів позивача, як визнання права на оренду, в цій частині позовних вимог суд також відмовляє.
Що стосується вимоги про відшкодування матеріальних збитків на суму 5930,00 грн., то за ч. 2 ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій, як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання.
У відповідності зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Крім того, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:
- протиправність поведінки особи;
- збитки, як результат протиправної поведінки;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;
- вина особи, що заподіяла збитками;
Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.
З огляду на наведене, оцінивши в сукупності представлені сторонами докази, та ту обставину, що у якості підстави для стягнення з другого та третього відповідачів збитків, позивач посилається на їх незаконні дії по вилученню у нього та передачі третій особі спірної ділянки без компенсації йому збитків, суд вважає, що позивачем не доведені необхідні умови цивільно-правової відповідальності відповідача.
Крім того, позивачем не доведено сам факт заподіяння названих ним збитків. Зокрема, 2770,00 грн., які позивач розцінив як сплачений ним податок на землю, фактично є орендною платою, сплаченою другому відповідачу за договором від 14.11.2000 року (а.с. 17,79). Вартість покупки і запуску риби в став у розмірі 2205,00 грн. також суд не розцінює доведеним розміром збитків, оскільки акт від 20.12.2000р. не являється належним доказом, а лише вказує на факт запуску риби .
Суд також звертає увагу, що вищевказаний акт засвідчує обставини, які мали місце у 2000 році, в той час як позивач орендував спірну земельну ділянку до 10.12.03р. Решта суми збитків, які заявлено до стягнення з відповідачів також не підтверджена належними доказами, а лише грунтується на припущеннях позивача.
За вказаних обставин відсутні і інші складові правопорушення, тому вимога про стягнення 5930,00 грн. збитків заявлена безпідставно і в її задоволенні слід відмовити.
В позовній заяві позивач вважає за необхідне стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 44070,00 грн., обгрунтовуючи її своїми переживаннями, хвилюванням, порушенням нормального ритму життя.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 23) ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна (немайнова) шкода полягає, зокрема, щодо юридичної особи у приниженні її ділової репутації.
Відповідно до ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
За таких обставин, оскільки до суду звернувся позивач як фізична особа - підприємець моральна шкода щодо нього могла полягати лише у приниженні його ділової репутації, про що він у позові не зазначає.
Викладені ж обставини щодо понесеної моральної шкоди, яка подягає в приниженні честі та гідності, то зі змісту ст. ст. 23 та 297 ЦК України вони можуть стосуватись лише фізичної особи.
На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 44070,00 грн. суд відмовляє.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
За ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не грунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджені належними доказами, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Водночас суд зазначає, що клопотання позивача від 16.03.09р. не підлягає задоволенню, оскільки:
- правила розподілу судових витрат передбачені ст. 49 ГПК України та не можуть корегуватися за клопотанням сторін, оскільки норми вказаної статті носять імперативний характер для суду;
- вимога заборонити третій особі користуватися спірним об'єктом являється самостійною позовною вимогою, яка у даному позовному провадженні не заявлялася і для її задоволення у суду відсутні будь-які підстави ;
- заборонити займати державні посади всім, хто приймав участь у підробці документів і обмані депутатів та відкрити проти них карну справу, виходить за межі повноважень господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись. ст.ст. 22, 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Сікорська Н.А.
Дата підписання: 26 березня 2009 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2-5 - сторонам
6- третій особі