ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 35/445
11.02.09
За позовом Науково -виробничо приватного підприємства «Гюсс»
до 1) Київської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне між господарче об'єднання «Ліко -Холдинг»
про визнання договору недійсним
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана автозаправна компанія »
до 1) Київської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне між господарче об'єднання «Ліко -Холдинг»
про визнання договору недійсним
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
Від позивача: не з'явились (Коваленко І.Д. -предст. за довір. був присутнім в судових засіданнях)
Від відповідача-1: Шадевська Ж.Е. -предст. за довір. Ґ3225-КР-1069 від 14.11.2008р.
Від відповідача -2: Бойчак В.О. -предст. за довір. №21 від 12.03.2008р.
Від третьої особи: Падалка К.В. -предст. за довір. №21 від 01.12.2008р.
Рішення прийняте 11.02.2009р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 14.01.2009р. по 26.01.2009р., з 26.01.2009р. по 11.02.2009р.
В судовому засіданні 11.02.2009р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Науково -виробничого приватного підприємства «Гюсс» до Київської міської ради, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко -Холдинг» про визнання договору оренди земельної ділянки, укладений між 13.03.2006р. між відповідачем та третьою особою, недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2008р. порушено провадження у справі № 35/445, розгляд справи призначено на 24.09.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.10.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2008р., на підставі ст.. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі, в якості відповідача -2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко -Холдинг» . Цією ж ухвалою, на підставі ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.10.2008р.
В судовому засіданні 27.10.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 12.11.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 01.12.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 10.12.2008р.
В судовому засіданні 10.12.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.12.2008р.
В судовому засіданні 19.12.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.12.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від №35/445 від 23.12.2008р. було прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана автозаправна компанія» до 1) Київської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче обєднання Ліко - Холдинг» про визнання договору недійсним та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана автозаправна компанія». Розгляд справи призначено на 26.12.2008р.
В судовому засіданні 26.12.2008р. судом було повідомлено сторін про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана автозаправна компанія».
Відповідач -2 в судове засідання 26.12.2008р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №35/445 від 23.12.2008р. не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.01.2009р.
В судовому засіданні 14.01.2009р., на підставі ст.. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.01.2009р.
До початку судового засідання від відповідача -1 надійшов відзив на позов третьої особи з самостійними вимогами.
В судовому засіданні 26.01.2009р. відповідачем було надано письмові заперечення на позов третьої особи з самостійними вимогами.
Судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та оголошено перерву до 11.02.2009р. для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення у справі та виготовлення повного тексту останнього.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
13 березня 2006 року між Київською міською радою (надалі відповідач -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання об'єднання «Ліко -Холдінг» (наділі відповідач -2) було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) відповідач -1 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005р. за №752/3327, за актом приймання -передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 82277 кв.м., в тому числі в межах прибережної захисної смуги 21457 кв.м. Місце розташування -квартал, обмежений вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, Маршала Конєва у Голосіївському районі м. Києва.
Цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного, побутового і громадського призначення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вищевказаний Договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, та має бути визнаним недійсним, виходячи з наступного.
01 липня 1997 року між Науково -виробничим приватним підприємством «Гюсс» (позивач) та СБМУ «Будмеханізація» було укладено Договір про партнерство, співробітництво та сумісну господарсько -фінансову діяльність та додаткова угода до цього Договору, відповідно до яких СБМУ «Будмеханізація» надає позивачу територію для розміщення трьох блок -контейнерів заправних пунктів та для розміщення підсобних приміщень по вул. Костичева, 1.
Земельна ділянка за адресою м. Київ вул. Костичева, 1, знаходиться на балансі СБМУ «Будмеханізація».
Позивач стверджує, що земельна ділянка за адресою м. Київ вул. Костичева, 1, входить до земельної ділянки переданої за Договором оренди від 13.06.2006р.
Відповідно до чинного законодавства України позивачем на розміщення блок -контейнерів заправних пунктів по вул. Костичева, 1 були отримані необхідні дозвільні документи та розроблено проект.
Згідно з листом № 03-18/13411 від 11.07.2003р. Головного управління земельних ресурсів документи щодо оформлення земельної ділянки, на якій розташовано автозаправну станцію, знаходиться у Комунальлного підприємства «Київській міський центр земельного кадастру та приватизації землі». Останнім за дорученням КМДА розроблялись матеріали про погодження місця розташування АЗС, по завершенню чого до КМДА Головним управлінням земельних ресурсів буде передано проект рішення.
Отже, позивач стверджує, що вживав необхідні заходи щодо отримання вказаної земельної ділянки, на якій розташовану автозаправну станцію, у користування в установленому законом порядку.
30.04.2003р. відповідач -2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до НВПП «Гюсс» про зобов'язання звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 42,57 га. розташовану по вул. Ломоносова у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2004р. у справі №6/329 було затверджено мирову угоду від 11.06.2004р. відповідно до тексту наданого господарському суду.
П. 1 вказаної мирової угоди було встановлено, що сторони зобов'язуються об'єднати зусилля для законного використання земельної ділянки …
Позивач враховуючи можливість співробітництва між сторонами, зобов'язується надати у тижневий термін, з дня отримання відповідного запиту, дозвіл (погодження) на завершення Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднана автозаправна компанія» будівництва автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Костичева, 1, на спірній земельній ділянці…»
Таким чином, згідно тверджень позивача, підписанням мирової угоди спір щодо земельної ділянки по вул. Костичева, 1 було вирішено так, що земельна ділянка залишається у користуванні НВПП «Гюсс», а ТОВ «ТМО «Ліко -Холдинг» надало згоду на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.
Отже, позивач стверджує, що здійснював користування земельною ділянкою відповідно до умов мирової угоди, згідно з якою відповідач -2 та позивач об'єднували зусилля для законного використання вказаної земельної ділянки. Звертаючись до відповідача -1 щодо укладання Договору оренди відповідач -2 зобов'язаний був повідомити, що вказана земельна ділянка частково використовується позивачем та про те, що сторони домовились про здійснення спільних дій, спрямованих на зміну цільового використання частини земельної ділянки, де була розташована автозаправна станція.
Однак, відповідач -2 при укладанні Договору оренди не повідомив відповідача -1 про те, що земельна ділянка, яка знаходиться у кварталі, обмеженому вулицями Василя Касіяна, Маршала Конєва використовується на законних підставах відповідно до затвердженої мирової угоди НВПП «Гюсс».
Враховуючи наведене позивач вказує на те, що Договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог закону, зокрема, вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: укладення правочину під впливом обману, що тягне за собою визнання такого правочину недійсним.
Відповідач -1 проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.
Оспорюваний Договір був укладений на підставі відповідного рішення Київської міської ради в порядку визначеному ст..ст. 123, 124 Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради від 15.07.04 №457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві».
Крім того, рішенням Київської міської ради від 06.06.2000 №251/972 «Про припинення в м. Києві роботи блочних автозаправних станцій контейнерного типу та приведення в належний стан благоустрою відповідних територій» контейнерна автозаправна станція НВПП «Гюсс», розташована по вул. Костичева, 1 м. Києва, була включена до Переліку автозаправних станцій, що надають послуги споживачам у м. Києві, не мають відповідної дозвільної документації, створюють екологічну небезпеку та функціонування яких підлягає припиненню у випадках і в порядку, передбачених законодавством (Додаток до рішення).
При цьому у позивача відсутній дозвіл Управління державного архітектурно -будівельного контролю, акт введення в експлуатацію та землевідведення.
Відповідного рішення про надання в користування НВПП «Гюсс» земельної ділянки по вул. Костичева, 1 м. Києва Київська міська рада не приймала.
Відповідач -2 проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2007р. у справі №36/122 було задоволено повністю позов ТОВ «Територіальне міжгосподарче об'єднання Ліко -Холдинг».
Вказаним рішенням зобов'язано НВПП «Гюсс» звільнити незаконно зайняту під АЗС земельну ділянку площею близько 0,04 га, яка є частиною земельної ділянки за адресою м. Київ, обмеженої вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, Маршала Конєва, використовуваної ТОВ «Територіальне міжгосподарче об'єднання Ліко -Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного, побутового, громадського призначення на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА від 27.03.2006 року за №79- 6-00395.
Рішення Господарського суду міста Києва не було ні змінено, ні скасовано ні апеляційною, ні касаційною інстанцією, а Верховний Суд України не знайшов підстав для перегляду постанови Вищого господарського суду України по справі №36/122 від 07.05.2008р.
Відповідач -2 вказує на те, що у позивача відсутні будь -які правовстановлюючі документи на частину земельної ділянки обмеженої вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, маршала Конєва, яку орендує відповідач -2 для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного, побутового, громадського призначення на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.07.2005 року №752/3327 площею близько 0,04 га.
В процесі розгляду даної справи було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана автозаправна компанія».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, третя особа з самостійними вимогами посилалась на те, що срібний Договір оренди було вчинено під впливом обману.
Третя особа з самостійними вимогами стверджує, що підписанням мирової угоди спір щодо земельної ділянки по вул. Костичева, 1 було вирішено таким чином, що земельна ділянка залишається у користуванні НВПП «Гюсс», а ТМО «Ліко -Холдинг» надало згоду на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.
Вказаний факт підтверджується також постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.10.2006р. При розгляді справи про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було з'ясовано, що ТОВ «ТМО «Ліко -Холдинг» надало згоду на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки посилаючись на те, що ця зміна має бути здійснена законним шляхом.
Відповідачем -2 було надано два листи, один з яких на ім'я начальника Головного управління земельних ресурсів Муховикова А.М, а інший на ім'я Київського міського голови Огмельченко О.О., в яких зазначалось, що відповідач -2 надає згоду на відведення третій особі з самостійними вимогами земельної ділянки, на якій розташована АЗС, та просить внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки.
Проте, як стверджує третя особа з самостійними вимогами відповідач -2 не виконав взятих на себе зобов'язань за мировою угодою, не надіславши вказані листи. Дана обставина була підтверджена при розгляді справи про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у Святошинському районному суді м. Києва. Під час розгляду вказаної справи генеральний директор ТОВ «ТМО «Ліко -Холдинг» не звертався до компетентних органів із заявою про зміну цільового призначення частини земельної ділянки, а навпаки 13.03.2006р. уклав договір оренди спірної земельної ділянки.
Вказані обставини на думку третьої особи з самостійними вимогами, свідчать про те, що відповідач -2 навмисно ввів другу сторону договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідач -1, 2 проти позовних вимог заявлених третьою особою з самостійними вимогами заперечували, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх (відзив на позов від 24.01.2009р., письмові заперечення від 23.01.2009р.).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 203 Цивільного кодексу України, встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
В своїх вимогах позивач та третя особа посилаються на те, що відповідач -2 при укладанні спірного договору ввів другу сторону в оману, щодо обставин, які мають істотне значення.
Суд вважає такі посилання безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як вбачається з матеріалів справи в рамках судової справи №6/329 між позивачем та відповідачем -2 було укладено мирову угоду, яка була затверджена Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2004р. №6/329.
Відповідно до тексту мирової угоди сторони зобов'язувались об»єднати зусилля для законного використання земельної ділянки, для чого ними буде створено нове підприємство (господарське товариство) Товариство з обмеженою відповідальністю “Об'єднана автозаправна компанія», у якому учасниками будуть Товариство з обмеженою відповідальністю “Територіальне міжгосподарче об»єднання ЛІКО -ХОЛДИНГ»та Науково -виробниче приватне підприємство “ГЮСС», та яке буде зареєстроване у встановленому чинним законодавством порядку. Науково -виробниче приватне підприємство “ГЮСС»підтверджує, що права користування належать позивачу. Товариство з обмеженою відповідальністю “Територіальне міжгосподарче об»єднання ЛІКО -ХОЛДИНГ», враховуючи можливість співробітництва між сторонами, зобов'язується надати у тижневий термін, з дня отримання відповідного запиту, дозвіл (погодження) на завершення Товариством з обмеженою відповідальністю “Об'єднана автозаправна компанія»будівництва автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Київ, Костичева, 1 на спірній земельній ділянці.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2007р., задоволено повністю позов ТОВ «Територіальне міжгосподарче обднання Ліко -Холдинг» про зобов'язання звільнити незаконно зайняту земельну ділянку.
Вказаним рішенням зобов'язано НВПП «Гюсс» звільнити незаконно зайняту під АЗС земельну ділянку площею близько 0,04 га, яка є частиною земельної ділянки за адресою м. Київ, обмеженої вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, Маршала Конєва, використовуваної ТОВ «Територіальне міжгосподарче об'єднання Ліко -Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного, побутового, громадського призначення на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА від 27.03.2006 року за №79- 6-00395.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. №36/122, рішення Господарського суду від 24.12.2007р. залишено без змін.
Постановою Вищого Господарського суду України від 07.05.2008р. №36/122 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. №36/122 залишено без змін.
Слід зазначити, що при розгляді вищевказаних судових справ досліджувались факти відносно правомірності користування НВПП «Гюсс» земельної ділянки, зайнятої під АЗС площею близько 0,04 га., яка є частиною земельної ділянки за адресою м. Київ, обмеженої вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, Маршала Конєва.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 116, 123, 124, 128 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень, визначених законом, яке приймається на підставі розробленого та погодженого проекту відведення земельної ділянки.
Позивачем та третьою особою з самостійними вимогами не було надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності передбачених законом правовстановлюючих документів на частину земельної ділянки обмеженої вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, маршала Конєва площею близько 0,04 га.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Головного управління земельних ресурсів від 17.12.2007р. №03-480/42729, в якому повідомляється про те, що звернень щодо надання згоди на розробку документації із землеустрою по відведенню земельної ділянки від Науково -виробничого приватного підприємства «Гюсс» та ТОВ «Об'єднана автозаправна компанія» згідно вимогами Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 15.07.2004 №457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві», до Головного управління не надходило.
Посилання позивача та третьої особи, щодо того, що відповідачем -2 не було виконано умов мирової угоди затвердженої Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2004р. №6/329, суд вважає безпідставними, оскільки дані обставини не є підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, з наведеного вбачається, що ані у позивача, ані у третьої особи, не виникало законного права щодо користування або володіння спірною земельн6ою ділянкою, як до укладання спірного Договору оренди, так і після укладення останнього.
Позивач, право якого буде порушено, може звертатись до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача, та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, є необгрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відмовити повністю.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя М.Є. Літвінова