Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"02" вересня 2008 р. Справа № А6/499-08
Господарський суд Київської області в складі колегії суддів:
головуючого судді Маляренка А.В., судді Євграфова Є.П., судді Ярема В.А., секретаря Поднєбес О.В.
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Молочна Компанія", с. Великий Крупіль, Згурівський район
до
Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення), смт. Згурівка
про
скасування податкового повідомлення - рішення від 06.05.2008 року № 0000112300/0.
Представники:
від позивача
Сімонова О.М. (довіреність № 608/1 від 29.09.2008 року);
Солонін В.М. (довіреність № 608/1 від 29.09.2008 року);
Дерученко С.В. (довіреність № 509/1 від 01.09.2008 року)
від відповідача
Молодий І.М. (довіреність № 276НО/251-010 від 25.07.2008 р.);
Білошапка Т.Г. (довіреність № 224218/10-007 від 08.09.2008 р.)
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Молочна Компанія» (надалі позивач) до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) від 06.05.2008 року № 0000112300/0.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 19.08.2008 року та призначено справу до розгляду на 16.09.2008 року.
За клопотанням відповідача від 16.09.2008 року, про призначення колегіального розгляду справи - ухвалою голови від 17.09.2008 року було призначено колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів: Маляренко А.В. -головуючий, судді - Євграфова Є.П. та Ярема В.А.
За клопотанням відповідача запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги нормою пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено термін «Бюджетне відшкодування»як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, та нормою підпункту «а»підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено: якщо у наступному податковому періоді сума, яка розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 вищезгаданого Закону, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). На думку Позивача, Відповідач невірно тлумачить та застосовує до Позивача норму пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»та норми Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166.
Відповідач проти позову заперечив, просить суд відмовити у його задоволенні, в письмових запереченнях посилається на абзац 2 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 12.05.1999 № 805). Постанова КМУ від 12.05.1999 №805 в редакції від 28.03.2007 №596 в абзаці 4 пункту 12 чітко визначено, що «на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісячно складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м 'ясопродуктів,, вироблених у власних переробних цехах". Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. № 300 «Про доповнення пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" (далі - постанова № 300) відновлена можливість для постачальників молока і м'яса в живій вазі на переробні підприємства не тільки застосовувати до таких операцій нульову ставку податку на додану вартість, а й декларувати у зв'язку з цим від'ємне значення податку на додану вартість до відшкодування, тобто у бюджетній, а не спеціальній декларації. Таким чином, у період з дати набуття чинності постановою № 596 (28.03.07р.) до дати набуття чинності постановою № 300 (02.04.2008р.) операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою та податковий кредит сільськогосподарських товаровиробників, пов'язаний із зазначеними операціями, включалися до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська Молочна Компанія»04.06.2007року подало до Яготинської МДПІ Київської області (Згурівське відділення) податкову декларацію за 2-й місяць 2008 року та заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 591 005,00 грн.
Свої вимоги щодо бюджетного відшкодування ПДВ позивач обґрунтовує нормою пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено термін «Бюджетне відшкодування» як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, та нормою підпункту «а»підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено: якщо у наступному податковому періоді сума, яка розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 вищезгаданого Закону, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).
Розрахунок суми ПДВ за 2-й місяць 2008 року, яку позивач зазначив у податковій декларації для бюджетного відшкодування, було перевірено відповідачем, про що складено акт № 266-2301-34099131 від 24.04.2008 року.
В ході проведеної перевірки порушень в розрахунку суми ПДВ, яка заявлена позивачем для бюджетного відшкодування, відповідачем не виявлено, однак 06.05.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112300/0, яким відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 1 591 005,00 грн. на підставі підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», норму пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»та норми порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166.
Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу звернувся до суду за захистом своїх прав з вимогою про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 06.05.2008 року № 0000112300/0.
Досліджуючи висновки акту перевірки № 266-2301-34099131 від 24.04.2008 року, суд враховує наступне:
Підпунктом 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» передбачено, що не має права на бюджетне відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш, як за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Отже, нормою підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» прямо визначено, що обмеження права на бюджетне відшкодування ПДВ для осіб, які мали обсяги операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не розповсюджується на випадки нарахування такими особами податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Одним з основних видів діяльності позивача є розведення великої рогатої худоби. Позивач виконує інвестиційний проект “Створення сучасного молочного комплексу в с. Великий Крупіль Згурівського району Київської області». За період, що перевірявся відповідачем, позивачем проводились роботи по реконструкції існуючих нежитлових приміщень корівників з молочним блоком та пункту штучного запліднення з добудовою приміщень для утримання великої рогатої худоби. Згідно договору № 15/06/06 від 15.06.2006 року (ліцензія видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово -комунального господарства України на будівельну діяльність згідно з переліком від 27.10.2006 року № 43-Л на термін з 27.20.2006 року по 27.10.2011 року), ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест» виступає виконавцем проектно - будівельних робіт та надає наступні послуги -замовлення та контроль за виготовленням проектної документації по реконструкції існуючих корівників та організації та використання технічного нагляду за будівництвом. Нарахування податкового кредиту за 2-й місяць 2008 року було здійснено позивачем внаслідок будівництва та придбання позивачем основних фондів інших товарів (робіт, послуг) на суму 9 546 030,00 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот сорок шість тисяч тридцять гривень 00 копійок), з яких ПДВ складає 1 591 005,00 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ять гривень 00 копійок).
Основні операції, за якими визначено суму заявлену до бюджетного відшкодування, та за якими сплачено ПДВ на суму 1 563 926,11 грн., що становить 98,30% від суми заявленої до бюджетного відшкодування. Інші операції, за якими сплачено ПДВ на суму 27 078, 89 грн., що становить 1,70% від суми, заявленої до бюджетного відшкодування.
В ході розгляду спору, судом встановлено, що відповідач, заперечуючи право позивача на бюджетне відшкодування, зазначаючи при цьому, що, у період з дати набуття чинності постановою № 596 (28.03.07р.) до дати набуття чинності постановою №300 (02.04.2008р.) операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою та податковий кредит сільськогосподарських товаровиробників, пов'язаний із зазначеними операціями, включалися до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.
Судом встановлено, що Відповідач, невірно тлумачить та застосовує до Позивача норму підпункту 7.4.1. та підпункту 7.4.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми пунктів 2 та 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»та норми Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166.
Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено право платника податку на відшкодування податкового кредиту з ПДВ від придбаних товарів (робіт та послуг). Розподіл податкового кредиту в різні декларації з ПДВ за критерієм різних видів господарської діяльності не передбачено, а ні Законом України «Про податок на додану вартість»а ні Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166. Нормою останнього передбачено, що: Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.
Пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що: сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено: зупинити дію пункту 7.7 (прим.: пункт 7.7. -Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків) статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Відповідачем також не враховано, що пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»носять спеціальний характер застосування стосовно операцій із реалізації сільськогосподарської продукції і не встановлюють порядок регулювання операцій з придбання основних фондів, формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ.
Чинними нормативними актами, та зокрема Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі»від 12.05.1999 № 805 як в діючій, так і попередніх редакціях, не передбачено обов'язку сільськогосподарського виробника здійснювати відображення операцій по придбаних товарах (роботах та послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса у живій вазі в спеціальній (скороченій) декларації з ПДВ.
Відповідно до п. 12 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 сільськогосподарські товаровиробники складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Зазначений перелік операцій, що вимагають декларування в окремій податковій декларації з ПДВ визначений нормою абзацу 2 п. 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість»є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, що також підтверджується вимогами абзацу 4 п. 1.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.
Відповідно не є порушенням чинного законодавства України віднесення сільськогосподарським товаровиробником сум ПДВ по придбаних товарах (роботах та послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі до податкового кредиту та відображення таких операцій в загальній декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Тобто, вказаний позивачем в податкових деклараціях спосіб відшкодування ПДВ є реалізацією права платника податку на зарахування суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування його в установі банку. А отже, позивачем дотримано всі процедурні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»щодо порядку та строків заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування та надання податковому органу відповідних документів.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушено вимоги п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає помилковими.
Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на недостовірних висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов не відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.
Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Молочна Компанія» до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) від 06.05.2008 року № 0000112300/0 є обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовна заява підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Господарський суд Київської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) від 06.05.2008 року № 0000112300/0.
3. Стягнути з Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, 106, код 34233582, р/р 35213002002778 в УДК в Яготинському районі, МФО 821018) 3,40 грн. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Молочна Компанія" (07620, Київська область, Згурівський район, с. Великий Крупіль, вул. Леніна, б. 11-А, ідентифікаційний номер 34099131).
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Головуючий суддя А.В. Маляренко
Суддя Є.П. Євграфова
Суддя В.А. Ярема