Запорізької області
25.02.09 Справа № 18/126/08-22/167/08-18/217/08
Суддя Носівець В.В.
за позовом аграрної приватної фірми “Істок» (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Річна, 10)
до відділу освіти Приморської районної державної адміністрації (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Пролетарська, 119)
про стягнення 50 167,85 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Коршун В.В. (довіреність № б/н від 19.01.2009 р.), паспорт серії СА №239891 від 13.07.1996 р.;
від відповідача: Карнаух Г.В. -начальник (розпорядження № 18 від 06.02.2009 р., паспорт серії СА № 929951 від 29.01.1999 р.); Козир Р.Р. (довіреність № 01-40/631 від 24.02.2009 р., довіреність № 137 від 23.02.2009 р.);
10.07.2008 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з відділу освіти Приморської районної державної адміністрації на користь аграрної приватної фірми “Істок» (далі -АПФ “Істок») 50 167,85 грн., на підставі Договору № 26 від 01.12.1994 р., ст.ст. 11, 526, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 27, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
14.07.2008 р. порушено провадження у справі № 18/126/08, справу призначено до розгляду на 14.08.2008 р. Ухвалою суду від 14.08.2008 р. розгляд справи відкладено на 01.09.2008 р. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. № 1352 від 01.09.2008 р. справа № 18/126/08 передана на розгляд судді Скидановій Ю.О. Ухвалою суду від 01.09.2008 р. суддя Скиданова Ю.О. прийняла справу № 18/126/08 до свого провадження, присвоївши справі № 18/126/08-22/167/08. Справу призначено до розгляду на 25.09.2008 р. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 1522 від 25.09.2008 р. справа № 18/126/08-22/167/08 передана на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 25.09.2008 р. суддя Носівець В.В. прийняла справу № 18/126/08-22/167/08 до свого провадження, присвоївши справі № 18/126/08-22/167/08-18/217/08. Справу призначено до розгляду на 10.11.2008 р. Ухвалою суду від 10.11.2008 р., за заявою сторін, строк розгляду справи продовжено до 25.01.2009 р., розгляд справи відкладено на 22.12.2008 р. Ухвалою суду від 22.12.2008 р. розгляд справи відкладено на 20.01.2009 р. Ухвалою суду від 20.01.2009 р., викладеною окремим документом, виправлено допущену у п. 1 резолютивної частини ухвали суду від 10.11.2008 р. у справі № 18/126/08-22/167/08-18/217/08 описку при зазначенні строку продовження розгляду справи. Ухвалою суду від 20.01.2009 р. розгляд справи відкладено на 20.02.2009 р. Ухвалою суду від 20.02.2009 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2009 р. В судовому засіданні 25.02.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивачем тричі надавалися заяви про зміну предмету позову, останньою позивач просив суд стягнути з відповідача 50 167,85 грн. вартості безпідставно отриманих послуг відповідачем, посилаючись на ст.ст. 11, 216, 257, 261, 526, 628, 638, 837, 1212 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 22, 27, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України. Судом розглядаються змінені позовні вимоги. Представник позивача з урахуванням усіх заяв про зміну предмету позову (заява вих. №113 від 24.09.2008 р., заява вих. № 121 від 16.01.2009 р., заява вих. № 230 від 20.02.2009р.), підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заяві вих. № 230 від 20.02.2009 р., і просить суд задовольнити їх та стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманих послуг у сумі 50 167,85 грн. Зазначив, що 01.12.1994 р. між АПФ “Істок» та відділом освіти Приморської районної державної адміністрації був укладений Договір № 26 на виконання ремонтно-будівельних робіт будівлі по вул. Голіка, 3-а у м.Приморськ. Відповідно до п. 2 вказаного договору АПФ “Істок» (підрядник) прийняв на себе зобов'язання з власного матеріалу і своїми засобами здійснити будівельні роботи відповідно до затвердженого кошторису. Згідно з актом від 17.02.1998 р. комісія у складі представників сторін прийняла результат виконаних будівельних робіт на загальну суму 50167,85 грн. Претензій щодо якості та термінів виконаних будівельних робіт у відповідача станом на 24.09.2008 р. не було. Роботи виконані повністю. На виконання договору від 01.12.1994 р. та відповідно до ст. 530 ЦК України позивач пред'явив вимоги № 101 від 12.06.2008 р. та № 102 від 23.06.2008 р. про виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати будівельних робіт. Вказані вимоги були отримані відповідачем 17.06.2008 р. та 24.06.2008 р., відповідно, але так і залишені без задоволення. Разом із вказаними вимогами позивачем був складений акт звірки взаємних розрахунків від 12.06.2008 р., який залишився не підписаним відповідачем. Станом на 24.09.2008 р. свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт на загальну суму 50 167,85 грн. відповідач не виконав. АПФ“Істок» вважає, що за своєю суттю договір № 26 від 01.12.1994 р. є договором підряду. Проте, всупереч вимогам глави 61 ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, складений з істотними порушеннями. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, відповідно до п. 3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином. Отже, з відповідача, на думку позивача, підлягає до стягнення вартість безпідставно отриманих послуг у сумі 50 167,85 грн. Крім того, позивач вказує, що дізнався про порушення свого права 25.06.2008 р., з урахуванням пільгового строку для виконання зобов'язання, передбаченого ст. 530 ЦК України та фактичного отримання першої вимоги про виконання зобов'язання відповідачем, 17.06.2008р.
У зв'язку із викладеним, АПФ “Істок» просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву № 789 від 28.08.2008 р., № 1020 від 07.11.2008 р., № 146 від 24.02.2009 р. Зазначив, що 01.12.1994 р. між відділом освіти Приморської районної державної адміністрації та АПФ “Істок» був укладений договір, який складається лише з двох пунктів. Сутністю цього договору є досягнення мети, яка викладена “особистою умовою», а саме набуття АПФ “Істок» пріоритетності перед іншими потенційними покупцями цієї будівлі, тобто першочерговості її покупки шляхом виконання певних ремонтно-будівельних робіт. Відповідач вказує, що сторони погодились укласти договір саме в такій формі, та за такою редакцією, яка б з одного боку, не створювала умов залучення бюджетного фінансування, тобто обов'язку сплати, а з другого боку - надавало б можливість реалізації права першочерговості купівлі, набутого за умови виконання ремонтно-будівельних робіт. Тому ця угода як за своєю сутністю, метою, за умовами, та намірами сторін, фактично є іншою від договору підряду на будівництво за бюджетні кошти, в розумінні вимог ст. 352 ЦК України (ред. 1963 р.), або ст. 875 ЦК України (ред. 2003 р.). Також відділ освіти Приморської районної державної адміністрації зазначив, що договір не передбачав будь-якої оплати вартості робіт, а тому строк їх виконання, за згодою сторін, був визначений терміном більш ніж на 3 роки - до 01.03.1998 р. Також відповідач вказує, що з дня закінчення ремонтних робіт, на протязі більш ніж 10 років, АПФ “Істок» не ініціювала та не зверталась з питанням відносно продажу цієї будівлі, та використання права першочерговості її купівлі, а листами від 12.06.2008 р. № 101 та від 23.06.2008 р. звернувся до відповідача з вимогами про сплату боргу у розмірі 50 167,85 грн. Відділ освіти Приморської районної державної адміністрації звертає увагу суду на те, що одночасність виникнення обов'язків по сплаті вартості робіт та набуття права першочерговості купівлі будівлі є взаємовиключними умовами цього договору, як такі, що призвели б до суттєвих втрат бюджету та перекручення сутності угоди. З причини безоплатності робіт по договору об'єктний кошторис на виконання робіт при укладанні угоди не складався, а тому підписаним та затвердженим замовником не міг бути.
У зв'язку із викладеним, відповідач вважає посилання позивача на ст. 526, ч. 2 ст.530, ст. 837 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, внаслідок закінчення строку позовної давності, керуючись ст. 267 ЦК України, відповідач просить суд застосувати позовну давність відповідно до положення п. 3 ст. 267 ЦК України та у відповідності до п. 4 ст. 267 ЦК України, відмовити позивачу у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -
01.12.1994 р. РВНО (замовник та відповідач у справі) та АПФ “Істок» (виконавець та позивач у справі) був укладений Договір № 26 (далі -Договір). Предметом даного Договору виступає виконання АПФ “Істок» ремонтно-будівельних робіт приміщення по вул. Голіка, 3-а.
Вказаним Договором визначені обов'язки сторін:
1. РВНО зобов'язується передати до 01.12.1994 р. АПФ “Істок» для ремонтно-будівельних робіт приміщення по вул. Голіка, 3-а у м. Приморську відповідно до кошторису.
2. Адміністрація АПФ “Істок» зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи приміщення по вул. Голіка, 3-а у м. Приморську до 01.03.1998 р. з матеріалів АПФ “Істок».
17.02.1998 р. ремонтно-будівельні роботи приміщення по вул. Голіка, 3-а у м.Приморську були виконані, про що свідчить (комісійно) складений сторонами без зауважень та підписаний акт (щодо виконання ремонтних робіт згідно кошторису на суму 50 167,85 грн.).
Також вказаним Договором передбачені особливі умови, а саме: по закінченню ремонтно-будівельних робіт, РВНО (замовник) надає першочергове право купівлі приміщення по вул. Голіка, 3-а за АПФ “Істок».
Серед додаткових умов за Договором вказано, що дійсний Договір вступає у силу з моменту його підписання, складається з 3-х екземплярів, кожен з яких має однакову юридичну силу.
Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, з дня закінчення ремонтно-будівельних робіт і до 10.07.2008 р. (дата звернення з позовом до суду) АПФ “Істок» не ініціював та не звертався до відповідача із вимогою щодо продажу приміщення по вул. Голіка, 3-а у м. Приморську в порядку права першочерговості її купівлі, як це передбачено умовами Договору № 26 від 01.12.2004 р.
Листом від 23.06.2008 р. № 102 позивач звертався до відповідача з вимогою оплати проведених ремонтно-будівельних робіт у сумі 50 167,85 грн.
Проте, станом на 10.07.2008 р. відділ освіти Приморської районної державної адміністрації вказану суму позивачу не сплатив, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідною позовною заявою, предмет якої згодом змінив зі стягнення боргу на стягнення вартості безпідставно отриманих послуг, в зв'язку із тим, що підстава, на якій були набуті відповідачем послуги позивача на суму 50 167,85 грн., відпала в результаті її невідповідності вимогам чинного законодавства України.
Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно із ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (пп. 1, 2, 3 ст. 639 ЦК України).
Аналізуючи вищевикладені норми права, господарський суд дійшов висновку, що сторони при укладанні Договору № 26 від 01.12.1994 р., в належній формі досягли згоди щодо предмету договору (виконання АПФ “Істок» ремонтно-будівельних робіт приміщення по вул. Голіка, 3-а у м. Приморську), строку його виконання (до 01.03.1998р.), а також прав, якими наділяється виконавець (АПФ “Істок») при здійсненні своїх зобов'язань за договором. Таким чином, Договір № 26 від 01.12.1994 р. є двосторонньою домовленістю, укладеною із додержанням норм діючого законодавства України.
При цьому, позицію позивача стосовно того, що Договір № 26 від 01.12.1994 р. є договором підряду, господарський суд вважає помилковою.
Так, відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, обов'язковими умовами договору підряду є виконання підрядником певної роботи, визначеної завданням замовника, з однієї сторони, прийняття та оплата замовником виконаної роботи з другої сторони.
Укладений між сторонами Договір № 26 від 01.12.1994 р. не передбачає будь-якого завдання, оплати вартості робіт, у жодному пункті Договору не йдеться про грошові зобов'язання з боку відділу освіти Приморської районної державної адміністрації перед АПФ “Істок». Натомість, сторонами чітко прописані дві умови договору, якими визначені обов'язки двох сторін: виконання ремонтно-будівельних робіт приміщення однією стороною, надання першочерговості покупки відремонтованого приміщення другою стороною. Таким чином, вказаний Договір за своєю сутністю, метою, умовами та намірами сторін не є договором підряду, а лише підтверджує той факт, що Договір № 26 від 01.12.1994 р. є двосторонньою домовленістю, що відповідає ст. 6 ЦК України, направленою на досягнення обома сторонами певних взаємовигідних цілей.
Не погоджується суд і з твердженням позивача стосовно того, що Договір № 26 від 01.12.1994 р. є неукладеним, тому що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов (п. 8 ст. 181 ГК України), а тому до нього мають бути застосовані наслідки ст. 1212 ЦК України.
Так, статтею 180 ГК України визначено поняття істотних умов господарського договору.
1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однією із сторін повинна бути досягнута згода.
3. При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності -в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
5. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
6. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
7. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд не вбачає підстав вважати Договір № 26 від 01.12.1994 р. неукладеним або недійсним, оскільки він повністю відповідає вимогам вказаної статті. У зв'язку із цим, не можуть бути застосовані до Договору № 26 від 01.12.1994 р. і наслідки ст. 216 ЦК України.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що у позові АПФ “Істок» про стягнення з відділу освіти Приморської районної державної адміністрації 50167,85грн. вартості безпідставно отриманих послуг, слід відмовити.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає, що судом наслідки спливу строку позовної давності не можуть бути застосовані, оскільки: статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.
Суд вважає, що позивачем не доведено порушення його матеріального права або інтересу, з підстав викладених у позові.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18.03.2009 р.