Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"16" вересня 2008 р. Справа № А6/439-08
11.40 год.
Господарський суд Київської області у складі судді Маляренко А.В. при секретарі судового засідання Поднєбес О.В. розглянув адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області;
до 1) Відкритого акціонерного товариства «Вилоцький деревообробний комбінат», м. Бровари;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Старвуд Закарпаття», м. Свалява;
про визнання договору недійсним
Представники:
від позивача не з'явився;
від відповідача 1 не з'явився;
2 Пристинська М.В. довіреність від 09.09.2008р. №065/08, паспорт СН №479778.
Обставини спору:
Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Закарпатської області (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом про визнання договору, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Вилоцький деревообробний комбінат»(далі -відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старвуд Закарпаття»(далі -відповідач 2), від 17.01.2008р. купівлі-продажу майнового комплексу за адресою смт. Вилок, вул. Центральна, 56, Виноградівського району, Закарпатської області - недійсним та застосування до сторін цього договору наслідків його недійсності.
Ухвалою суду від 04.08.2008р. відкрите провадження у справі та призначений розгляд її на 26.08.2008р. У призначену дату від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи. На задоволення клопотання розгляд справи відкладено на 16.09.2008р.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча повідомлений належним чином.
Позивач, у наданому до суду позові, просить визнати недійсним договір від 17.01.2008р. купівлі-продажу майнового комплексу за адресою: смт. Вилок, вул. Центральна, 56, оскільки відповідач 1 подав у ДПІ декларацію про податок на додану вартість за січень 2008р., в якій проставлено нульове значення цього зобов'язання. Відповідач 1, як продавець, на думку позивача, зобов'язаний був відповідну частину коштів, отриману від реалізації за договором від 17.01.2008р. у розмірі 600 000грн., визначити у декларації за січень суму ПДВ у розмірі 100 000грн. та сплатити цю суму впродовж 10 днів. Позивач вважає, що відповідач 1 уклав спірний договір з метою ухилення від сплати податків, тобто метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому просить суд визнати його недійсним.
03.09.2008р. від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, з підстав п.5 статті 157 КАС України, у зв'язку з ліквідацією відповідача 1. До заяви додана копія ухвали господарського суду Київської області від 12.06.2008р. по справі №Б18/096-08, щодо ліквідації відповідача1.
Представник відповідача 2 позивні вимоги не визнав та просив суд відмовити у позові. Письмових заперечень не надав.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Закарпатської області звернулася з адміністративним позовом до господарського суду Київської області про визнання договору, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Вилоцький деревообробний комбінат»(далі -відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старвуд Закарпаття»(далі -відповідач 2), від 17.01.2008р. купівлі-продажу майнового комплексу за адресою смт. Вилок, вул. Центральна, 56, Виноградівського району, Закарпатської області - недійсним та застосування до сторін цього договору наслідків його недійсності.
В процесі слухання справи до суду надійшла заява від позивача з проханням закрити провадження у справі з підстав п.5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства, у зв'язку з ліквідацією відповідача 1.
Суд не може задовольнити заявлене прохання позивача, оскільки відповідно до пункту 5 статті 111 Цивільного кодексу України про порядок ліквідації юридичної особи, така особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таких доказів у матеріалах справи не міститься. Підстави вважати, що позивач взагалі відмовляється від позову у суду немає, оскільки про таке у заяві прямо не зазначено. Однак суд враховує відомості, які випливають з ухвали від 12 червня 2008 року за справою №Б18/096-08.
В ухвалі від 12 червня 2008 року зазначено, що Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Закарпатської області 05.06.2008р. надіслала заяву про визнання кредиторських вимог до Відкритого акціонерного товариства «Вилоцький деревообробний комбінат»у сумі 1 558 317,05грн. Ліквідатор врахував подану ДПІ заяву та подав до суду уточнений ліквідаційний баланс станом на 12.06.2008р., до якого включені вимоги ДПІ до ВАТ «Вилоцький деревообробний комбінат»у сумі 1 558 317,05грн. Судом ліквідаційний баланс станом на 12.06.2008р. затверджений та прийняте судове рішення про ліквідацію банкрута.
Позивачем наданий витяг з ЄДРПОУ про створення відповідача, однак не був наданий витяг з ЄДРПОУ з записом про припинення збанкрутілого підприємства.
Таким чином, як з'ясувалося наприкінці слухання справи, позивач на момент звернення до господарського суду Київської області, як один з кредиторів ВАТ «Вилоцький деревообробний комбінат»у справі №Б18/096-08 про банкрутство, не міг не знати про ліквідацію відповідача 1.
Однак суд враховує право позивача на захист, як визначено статтею 20 Цивільного кодексу України -нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що особа вважає порушеним, тому суд вирішує спір по суті заявлених вимог - про визнання договору від 17.01.2008р. купівлі-продажу майнового комплексу за адресою смт. Вилок, вул. Центральна, 56, Виноградівського району, Закарпатської області - недійсним та застосування до сторін цього договору наслідків його недійсності.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо наслідків визнання боржника банкрутом: з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і затвердження ліквідаційного балансу підприємницька діяльність банкрута завершується.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України. Тут, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою вищенаведеної ст. 203 Цивільного кодексу України. Цей перелік є вичерпним і не містить такої підстави, як невиконання або неналежне виконання стороною правочину (договору). Попри зазначене, позивач наводить саме ці підстави для визнання спірного договору недійсним -невиконання стороною договору обов'язку, передбаченого пунктом 30 договору щодо сплати нею ПДВ в розмірі 20%, при продажу майна за спірним договором після отримання частини коштів в сумі 600 000 грн. Позивач вказує, що при продажу майнового комплексу в січні 2008 року підприємство (відповідач 1) мало вказати реалізацію та суму податкового зобов'язання з ПДВ 100 000 грн. в декларації від 11.02.2008 року за №2149, чого не було зроблено. За думкою позивача, зазначені обставини свідчать про те, що спірний договір укладений з метою ухилення від сплати податків, чим завдано значної шкоди державі, а тому, відповідно до статті 207 ГК України, це тягне недійсність господарського зобов'язання.
Застосування статей 207 та 208 ГК України можливо у тому випадку, коли правочин завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є прямий намір діяти всупереч інтересам держави та суспільства. Вина характеризує психічне відношення суб'єкта до своїх дій або бездіяльності. Безпосередньо це поняття застосовується лише до фізичних осіб. Стосовно юридичних осіб вважається, що вони винуваті лише, коли є ознаки вини у діях його працівників або в діях посадових осіб, які виконують функції органів юридичної особи.
Проведення слідства та допитів працівників відповідачів, враховуючи зазначену позивачем суму шкоди державним інтересам, виходить за межи розгляду справ у адміністративному процесі. Позивачем не надано доказів на наявність прямого умислу у діях учасників договору від 17.01.2008р.
Відповідно до п. 6 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Тобто, майнові вимоги ДПІ до ВАТ «Вилоцький деревообробний комбінат»на дату її звернення (26.06.2008р.) до суду з даним позовом вже були предметом судового розгляду і, відповідно до законодавства про банкрутство, вважалися погашеними.
Враховуючи викладене, суд не має підстав для визнання договору від 17.01.2008р. купівлі-продажу майнового комплексу - за адресою смт. Вилок, вул. Центральна, 56, Виноградівського району, Закарпатської області - недійсним та застосування до сторін цього договору наслідків його недійсності.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог за адміністративним позовом.
Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 157, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя Маляренко А.В.