ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2009 р. № 13/328
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В. , розглянув справу
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
до товариства з обмеженою відповідальністю «Сателліт Еконоснова»м. Київ
до ОСОБА_1 м. Київ
про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів
Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік»первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами 1, 5 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.
Загальне визначення поняття «документ»дає ст. 27 Закону України від 02.10.92 р. «Про інформацію»де зазначено, що це передбачена законом мате ріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві. Документи поділяються на первинні та вторинні, а також на правові, управлінські, науково-технічні тощо. Пункт 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. визначає податкові накладні як звітний податковий і одночасно розрахунковий доку мент. Таким чином йдеться про документ, що фіксує відповідно до податкового законо давства наявність певних юридичних фактів.
За наведених правових норм, документи бухгалтерського обліку не є актами у розумінні КАС України, оскільки не породжують жодних правових наслідків, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин. Такі документи фіксують факти здійснення господарських операцій.
Статтею 17 КАС України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Виходячи із закріплених вказаною статтею приписів, наявний між сторонами спір до компетенції адміністративних судів не належить.
Отже позов позивача із вказаним предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В зв'язку з вищевикладеним провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у справі закрити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали, апеляційна скарга подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно ст. 254 КАС України ухвала, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Степанюк А.Г.